ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2006 Справа N 34/361
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача: Атаманчука Б.В. та
представника відповідача - Малиновського В.І.
касаційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Українська страхова
група"
на постанову від 18.07.2005
Київського апеляційного господарського суду
у справі N 34/361
господарського суду міста Києва
за позовом ЗАТ "Страхова компанія "Українська страхова група"
до ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"
про стягнення 10663,88 грн.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2005 року закрите акціонерне товариство "Страхова
компанія "Українська страхова група" звернулося з позовом до
відкритого акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія
"Енергополіс" про стягнення з відповідача 10663,88 грн. страхового
відшкодування.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.05.2005 у
справі N 34/361 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.07.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення
господарського суду від 10.05.2005, постанову апеляційного суду
від 18.07.2005 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду
прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права,
зокрема, ст.ст. 993, 1172, 1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 9,
27 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, п.п. 3, 9
Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови
проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів" від 28.09.1996 N 1175
( 1175-96-п ) (1175-96-п)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого
господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом
норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 10.11.2004 в
м. Києві по вул. Довженка за участю автомобіля "Mitsubishi
Lancer", держномер 214-07 КН, під керуванням громадянина
Рубана М.В. та автомобіля "МАЗ-53371", держномер 162-29 ЕВ, що
належав приватному підприємству "Зевс", під керуванням водія
Соколюка М.М., який знаходився при виконанні своїх трудових
обов'язків, за вини останнього сталась дорожньо-транспортна подія,
внаслідок якої було пошкоджено автомобіль "Mitsubishi Lancer".
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в
задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що діюче
законодавство не передбачає правових підстав для повернення
страховику, яким в даному випадку є відповідач, виплачених ним сум
страхового відшкодування в порядку регресу за договором
обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів, як не передбачає і обов'язків такого
страховика сплачувати страхове відшкодування страховику
пошкодженого транспортного засобу, а тобто позивачу за цією ж
справою, у тих випадках, коли останній сам сплатив потерпілому
страхове відшкодування за договором добровільного страхування.
З такими висновками обох судових інстанцій, а відповідно і з
постановленими ними рішеннями, погодитись не можна.
Як вбачається з наявних у справі документів, і ці обставини
також були встановлені судами, 29.10.2004 між позивачем та
громадянином Рубаном М.В. був укладений договір добровільного
страхування відносно автомобіля "Mitsubishi Lancer", держномер
214-07 КН, на виконання умов якого позивач, за страховим випадком,
що настав 10.11.2004, сплатив страхувальнику суму страхового
відшкодування в розмірі 13649,22 грн.
Таким чином, відповідно до вимог ст. 27 Закону України "Про
страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, а також ст. 993 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
до позивача, як до страховика, який виплатив страхове
відшкодування за договором майнового страхування, в межах
фактичних затрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до
особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За обставинами справи, які в свою чергу теж були встановлені
попередніми судовими інстанціями, відповідач є тією особою, яка,
на підставі договору страхування цивільної відповідальності,
укладеного 10.08.2004 з ПП "Зевс", прийняла на себе, як страховик,
зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної третім
особам внаслідок дорожньо-транспортної події, винуватцем якої буде
ПП "Зевс", як власник автомобіля "МАЗ-53371", держномер 162-29 ЕВ,
або водій цього ж підприємства.
Сукупність вищенаведених обставин дає підстави дійти до
висновку про те, що в даному випадку до позивача, відповідно до
ст. 27 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, ст. 993 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, а також пункту 9 Положення про порядок і умови
проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності
власників транспортних засобів ( 1175-96-п ) (1175-96-п)
, яке діяло на час
скоєння ДТП, перейшло не тільки право вимоги, яке його
страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, але
й ті права, які були пов'язані із забезпеченням виконання з боку
відповідальної за заподіяну шкоду особи такого її обов'язку, як
відшкодування цієї шкоди. Оскільки, згідно із пунктом 1
вищезазначеного Положення, обов'язкове страхування цивільної
відповідальності здійснювалось саме з метою забезпечення
відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок
дорожньо-транспортної події, а право вимоги від такої особи, за
обставинами цієї справи, перейшло до позивача, попередні судові
інстанції, на думку Вищого господарського суду України, дійшли до
помилкового висновку щодо безпідставності заявленого до
відповідача позову.
У цьому зв'язку оскаржувані судові рішення, з огляду на
неправильну юридичну оцінку обставин справи, підлягають
скасуванню. Оскільки ці ж обставини були встановлені судами з
достатньою повнотою, Вищий господарський суд вважає можливим
постановити нове рішення про задоволення позову та стягнення з
відповідача в порядку регресу грошової суми у розмірі
10663,88 грн., правильності розрахунку якої відповідач, як те
вбачається з наявних у справі документів, не оспорює.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Українська страхова
група" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.07.2005, рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2005
у справі N 34/361 скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з ВАТ "Акціонерна страхова компанія "Енергополіс" на
користь ЗАТ "Страхова компанія "Українська страхова група"
10663,88 грн., а також 224,64 грн. судових витрат.
Доручити господарському суду міста Києва видати накази на
виконання цієї постанови.
Головуючий М.І.Остапенко
Суддя В.М.Харченко
Суддя Є.М.Борденюк