ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 19.01.2006                                       Справа N 20/184д
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 23.03.2006
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого - Остапенка М.І.
     суддів: Борденюк Є.М., Харченка В.М.
     розглянувши касаційну  скаргу  Українсько-американського  ТОВ
"Олічік"
     на постанову  Запорізького  апеляційного  господарського суду
від 16.11.2005 року
     у справі        за       позовом       ВАТ       "Запорізький
племптахорадгосп-репродуктор"
     до Українсько-американського ТОВ "Олічік"
     третя особа Регіональне  відділення  Фонду  державного  майна
України по Запорізькій області
 
     про   розірвання  договору оренди та  звільнення  орендованих
приміщень
 
                              В С Т А Н О В И В:
 
     у травні       2005       року        ВАТ        "Запорізький
племптахорадгосп-репродуктор"  звернулося  до  господарського суду
Запорізької області з  позовом  до  Українсько-американського  ТОВ
"Олічік" про розірвання договору оренди та виселення відповідача з
орендованих приміщень.
 
     В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав,  що  відповідно
до  укладеного  сторонами  договору  оренди  від  03.06.2003 року,
відповідачу передано у користування частину виробничих приміщень і
обладнання комплексу для вирощування птиці,  за умови щорічної, до
липня місяця,  оплати орендних платежів у розмірі  135  000  грн.,
страхування об'єкта оренди та виконання, за погодженням, поточного
та інших видів ремонту.
 
     Але зазначені умови договору  відповідач  виконує  неналежним
чином, орендну плату за другий рік оренди сплатив з запізненням на
сім днів,  об'єкт оренди  у  місячний  термін,  з  часу  укладення
договору  оренди,  не  застрахував,  ремонтні  роботи  виконав без
погодження,  що відповідно до п.  6.1.2 договору надає йому  право
вимагати розірвання договору оренди у судовому порядку.
 
     Рішенням господарського    суду   Запорізької   області   від
18.08.2005 року позов задоволено.
 
     За наслідками  перегляду  справи  в   апеляційному   порядку,
постановою   Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від
16.11.2005  року  апеляційну  скаргу  ТОВ  "Олічік"  залишено  без
задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
 
     У касаційній  скарзі  відповідач  посилається  на неправильну
правову оцінку судами обставин справи, помилковість висновків щодо
наявності підстав для розірвання договору і просить постановлені у
справі судові рішення скасувати та постановити  нове  рішення  про
відмову у задоволенні позову.
 
     Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення представників сторін,
перевіривши  матеріали  справи  і  обговоривши  доводи  касаційної
скарги,  судова  колегія  вважає,  що  рішення господарського суду
першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду  не
можуть  залишатись  без  змін і підлягають скасуванню,  а справа -
направленню на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.
 
     Постановляючи про  задоволення  позову,   господарський   суд
першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того,
що прострочка  відповідачем  чергового  платежу  на  кілька  днів,
страхування  об'єкта  оренди,  з порушенням встановлених договором
строків та виконання окремих ремонтних і відновлювальних робіт без
погодження  з  орендодавцем  є безумовною підставою для розірвання
договору.
 
     Проте, повністю  погодитись  з  наведеними  висновками,  щодо
правових наслідків обставин,  пов'язаних з виконанням відповідачем
спірного договору не можна.
 
     Укладаючи 03.06.2003 року договір оренди виробничих приміщень
комплексу для вирощування птиці,  сторони обумовили,  що положення
Закону України  "Про  оренду  державного  та  комунального  майна"
( 2269-12   ) (2269-12)
           на   врегульовані   цим   договором  відносини  не
розповсюджуються.
 
     Таким чином,  відносини сторін з  оренди,  на  час  укладення
договору, регулювались   главою  XXV  Цивільного  кодексу  України
( 1540-06 ) (1540-06)
         (у  редакції  від  18.07.1963  року),  а  з  набранням
чинності 31.01.2004  року  Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
         -
визначаються цим кодексом та умовами спірного договору.
 
     Відповідно до ст.  269 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  наймодавець може
пред'явити в суді вимогу про дострокове розірвання договору найму,
якщо наймач не вніс плати протягом трьох місяців з дня  закінчення
строку  платежу,  а  після  набрання  чинності  Цивільним кодексом
України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  з цих же підстав,  відмовитися  від  договору
найму (ст. 782 ЦК України).
 
     Менші, ніж зазначено у цих нормах,  строки порушення грошових
зобов'язань наймача по внесенню орендної плати  не  дають  підстав
для  відмови наймача від договору найму,  а тому посилання суду на
семиденне прострочення відповідача по внесенню орендної плати,  як
на підставу розірвання договору найму,  не можна визнати таким, що
ґрунтується  на  правових  нормах,  які  регулюють  правовідносини
сторін з оренди спірного майна.
 
     Несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку щодо страхування
об'єкту оренди було  ще  однією  підставою  звернення  позивача  з
вимогами про розірвання договору оренди.
 
     Визнаючи ці   доводи   позивача   достатніми  для  розірвання
договору оренди,  суди не звернули увагу,  що порушення терміну, у
який  об'єкт  оренди  підлягав страхуванню,  не є тією умовою,  за
наявності якої у позивача, згідно ст. 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         чи
п.  6.1.2  договору,  виникає  право  вимагати розірвання договору
найму,  на час розгляду спору судом  об'єкт  оренди  застраховано,
тобто порушення припинено, а тому правовий висновок суду, щодо цих
обставин, не можна визнати правильним.
 
     Укладаючи договір,  сторони зазначили,  що позивач має  право
вимагати  розірвання  договору у випадку погіршення об'єкта оренди
внаслідок невиконання чи неналежного виконання  відповідачем  умов
договору,  нецільового  використання  об'єкта  оренди  та  в інших
випадках, передбачених чинним законодавством (п. 6. 1.2 договору).
 
     Згідно ст.  783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  наймодавець має право
вимагати  розірвання  договору  найму,  якщо:  наймач користується
річчю всупереч договору або призначення речі;  наймач без  дозволу
наймодавця  передав  річ у користування іншій особі;  наймач своєю
недбалою поведінкою створює загрозу пошкодженню  речі;  наймач  не
приступив до проведення капітального ремонту речі,  якщо обов'язок
проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
 
     Вважаючи, що  всупереч  цим  правовим  нормам  і   договірним
зобов'язанням,  наймач порушує умови договору, виконавши без згоди
позивача ремонтні роботи у виробничих  приміщеннях  та  відновивши
окреме обладнання, суди не навели обставин, які б свідчили про те,
що це створює загрозу  чи  призвело  безпосередньо  до  погіршення
орендованого  майна,  не звернули уваги і не дали оцінку цьому,  з
урахуванням  того,  що  за  умовами  договору  оренди,   виробничі
приміщення підлягали використанню для вирощування тварин і повинні
були відповідати певним  технічним  і  санітарним  нормам,  згідно
ст. 767  ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  обов'язок передачі предмету найму
наймачеві у стані,  що відповідає умовам  договору  найму  і  його
призначенню,  покладається  на  наймодавця,  поточний ремонт речі,
переданої в найм, проводиться наймачем за його рахунок (ст. 776 ЦК
України),  а  інше  не  встановлено  і спірним договором,  правові
наслідки поліпшення наймачем речі,  переданої  у  найм,  визначені
ст. 778 ЦК України,  яка,  зокрема,  і передбачає, що у разі, якщо
наймач,  без згоди наймодавця  зробив  поліпшення,  які  не  можна
відокремити, без шкоди для речі, він не має права на відшкодування
їх витрат.
 
     При такому   положенні,   визнати    рішення    законним    і
обґрунтованим,  тобто таким,  у якому повно відображені обставини,
що мають  значення  для  даної  справи,  а  висновки  про  правові
наслідки  є  вичерпними,  не  можна,  а тому постановлені у справі
судові  рішення  не  можуть  залишатися  без  змін  і   підлягають
скасуванню,  з  направленням  матеріалів  справи  на новий судовий
розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, всебічно
з'ясувати дійсні обставини справи , дати їм належну правову оцінку
і,  у  залежності  від  встановленого,   постановити   законне   і
обґрунтоване рішення.
 
     Враховуючи викладене,    керуючись   ст.ст.   111-9,   111-11
ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський  суд  України,  -
П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу задовольнити.
 
     Рішення господарського    суду    Запорізької   області   від
18.08.2005    року,    постанову     Запорізького     апеляційного
господарського  суду  від  16.11.2005  року  скасувати,  а  справу
направити на новий розгляд в іншому складі суддів.
 
 Головуючий                                         М.І. Остапенко
 
 Судді                                               Є.М. Борденюк
                                                     В.М. Харченко