ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2006 Справа N 2/100
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представників позивача:
Омелькіна О.М., Слюсара О.В. та представників відповідача -
Пономарьова П.О., Григоренка В.В.
касаційну скаргу ВАТ "Кіровоградобленерго"
на постанову від 17.08.2005
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі N 2/100
господарського суду Кіровоградської області
за позовом Обласного комунального виробничого підприємства
"Дніпро-Кіровоград"
до ВАТ "Кіровоградобленерго"
про визнання недійсним п. 4.2.2 договору, п. 4 та абзацу 2
пункту 6 додатку N 1 до договору, зміну абзацу 3 пункту 5.2
договору та абзацу 1 пункту 6 додатку N 1 до договору
В С Т А Н О В И В:
У березні 2005 року обласне комунальне виробниче підприємство
"Дніпро-Кіровоград" звернулося з позовом до відкритого
акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", згідно якого,
уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило
визнати недійсним п. 4.2.2 договору N 1 на постачання електричної
енергії від 01.10.2004, п. 4 та абзацу 2 пункту 6 додатку N 1 до
договору, зміну абзацу 3 пункту 5.2 договору та абзацу 1 пункту 6
додатку N 1 до договору.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
06.06.2005 у справі N 2/100 позов задоволено частково. Визнано
недійсним п. 4.2.2 договору N 1 про постачання електричної енергії
від 01.10.2004, укладеного між ВАТ "Кіровоградобленерго" та
обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград"
з моменту його вчинення. Позов в частині внесення змін до п. 5.2
договору від 01.10.2004, п. 4, абзацу 1 п. 6, абзацу 2 п. 6
додатку N 1 до договору залишено без розгляду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17.08.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове
рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 17.08.2005, рішення суду першої інстанції
від 06.06.2005 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в
задоволенні позову в повному обсязі. Скарга мотивована тим, що
постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм
процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 215,
217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 26, 27 Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, ст. 179 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
п. 1.5 Правил користування електричною енергією, затверджених
постановою Національної комісії з питань регулювання
електроенергетики України від 31.07.1996 N 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
, в
редакції постанови НКРЕ України від 22.08.2002 N 928 ( z0903-02 ) (z0903-02)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу
відповідача - без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом
норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.10.2004
сторони уклали між собою договір про постачання електричної
енергії.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про визнання
вищезазначеного договору недійсним в частині, що стосується
пункту 4.2.2, апеляційний суд виходив з того, що передбачена цим
пунктом умова договору суперечить вимогам діючого законодавства,
оскільки санкція, передбачена частиною п'ятою ст. 26 Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, є
господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення в сфері
господарювання і по своїй природі є штрафною санкцією, а не
платою, як те передбачено в оспорюваній умові. При цьому суд
дійшов до висновку про те, що дублювання оспорюваним пунктом
договору вимог ст.ст. 26 та 27 Закону України "Про
електроенергетику" в частині відповідальності за перевищення
договірних величин споживання електричної енергії та потужності, у
випадку залишення цієї умови договору без змін, приведе до
подвійної відповідальності позивача.
З такими висновками обох судових інстанцій погодитись не
можна.
Відповідно до оспорюваного пункту договору сторони, при
укладанні останнього, дійшли згоди про те, що за перевищення
договірних величин споживання електроенергії та потужності,
визначених згідно вимогам розділу 5 цього договору, споживач
сплачує постачальнику електроенергії п'ятикратну вартість різниці
фактично спожитої та договірної величини. При цьому, плата за
перевищення договірної величини потужності стягується із
споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше.
Таким чином, оспорювана частина договору за своїм змістом не
суперечить ст.ст. 26 та 27 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, у тій редакції, що діяла на час укладання цього
договору, Правилам користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
у їх відповідній редакції та Типовому договору про постачання
електричної енергії і за своєю суттю відповідає вимогам ст. 179
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
У цьому зв'язку правових підстав для висновків про
невідповідність оспорюваної частини договору вимогам діючого
законодавства у попередніх судових інстанцій не було і їх
твердження про зворотне є помилковим, оскільки такі їх висновки
фактично ґрунтуються не на порушенні вимог законодавства при
укладанні договору, а виключно на прогнозуючих, а тобто
передбачуваних, твердженнях позивача про можливу неправильність
застосування вимог діючого законодавства при наявності підстав для
відповідальності споживача за перевищення ним договірних величин
споживання електричної енергії та потужності.
Сукупність наведеного дає підстави для скасування
оскаржуваних судових рішень в частині, що стосується визнання
пункту 4.2.2 договору недійсним, та прийняття в цій же частині
нового про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині, за якою вимоги позивача залишені без
розгляду, ці ж судові рішення не оскаржуються жодною з сторін і
підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Кіровоградобленерго" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.08.2005, рішення господарського суду Кіровоградської
області від 06.06.2005 у справі N 2/100 скасувати в частині, що
стосується визнання недійсним пункту 4.2.2 договору N 1 від
01.10.2004 між ВАТ "Кіровоградобленерго" та обласним комунальним
виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" про постачання
електричної енергії.
В задоволенні позову щодо цієї ж частини вимог відмовити.
Стягнути з обласного комунального виробничого підприємства
"Дніпро-Кіровоград" на користь ВАТ "Кіровоградобленерго"
85,00 грн. судових витрат.
В іншій частині ці ж судові рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Кіровоградської області видати
наказ на виконання цієї постанови.
Головуючий М.І.Остапенко
Суддя В.М.Харченко
Суддя Є.М.Борденюк