ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.01.2006 Справа N 15/43-05-1120
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], за участю представників сторін:
позивача [...], довіреність від 16.01.2006 р. N 13/нп; [...],
довіреність від 20.10.2005 р. N 783, відповідачів: [...],
довіреність від 18.11.2005 р. N 8009; [...], довіреність від
10.01.2006 р. N 15-04-12/55, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційні скарги Управління Державного казначейства в
Одеській області та Відділу Державної виконавчої служби H-ського
районного Управління юстиції Одеської області на рішення
господарського суду Одеської області від 29.04.2005 р. на
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.10.2005 р. у справі N 15/43-05-1120 господарського суду
Одеської області за позовом Державного підприємства "XXX" до: 1.
Відділу Державної виконавчої служби H-ського районного управління
юстиції Одеської області; 2. Управління Державного казначейства у
Одеській області
про стягнення 38119,36 грн.
встановив:
Державне підприємство (далі - ДП "XXX") звернулось до
господарського суду Одеської області з позовом до Відділу
Державної виконавчої служби H-ського районного управління юстиції
Одеської області, доповідач: [...], (далі - ВДВС H-ського РУЮ
Одеської області) про стягнення 38119,36 грн. Позовні вимоги
обґрунтовані тим, що в процесі виконання судових рішень щодо
стягнення з порту заборгованості по заробітній платі позивачем
відповідачу перераховувалися кошти та було реалізоване належне
підприємству майно, за яке отримані кошти в розмірі 98696,07 грн.
Після погашення вказаної заборгованості, належний позивачеві
залишок коштів у розмірі 38119,36 грн. (після здійснення всіх
необхідних відрахувань) виконавчою службою не повернутий.
Господарський суд Одеської області рішенням від 29.04.2005 року
(суддя [...]) позовні вимоги задовольнив, стягнувши з ВДВС
H-ського РУЮ Одеської області на користь позивача 38119,36 грн. та
судові витрати.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, ВДВС H-ського РУЮ в
Одеській області оскаржив його в апеляційному порядку.
В процесі здійснення апеляційного провадження ухвалою Одеського
апеляційного господарського суду від 07.07.2005 року до участі у
справі в якості другого відповідача залучене Управління Державного
казначейства (далі УДК) у Одеській області.
Постановою від 18.10.2005 р. Одеський апеляційний господарський
суд (судді: [...]) зазначене судове рішення змінив, доповнивши
його резолютивну частину абзацом наступного змісту: "Зобов'язати
Управління Державного казначейства у Одеській області списати з
рахунку відділу державної виконавчої служби H-ського РУЮ Одеської
області на користь ДП "XXX" стягнені суми." В іншій частині судове
рішення залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, УДК у Одеській
області звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову в частині
зобов'язання управління списати кошти з рахунку відділу державної
виконавчої служби H-ського РУЮ в Одеській області. Скаржник
посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального права, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
рішення, ухвали, постанови
господарських судів підлягають виконанню Державною виконавчою
службою. Примусове списання (стягнення) коштів здійснюється
відповідно до Порядку примусового списання (стягнення) коштів з
рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного
казначейства (затв. наказом Держказначейства України від
05.10.2001 р. N 175) саме за платіжними вимогами органу державної
виконавчої служби. Також управління повідомляє, що ВДВС H-ського
РУЮ Одеської області обслуговується у відділенні Державного
казначейства H-ського району, а не в УДК у Одеській області.
ВДВС H-ського РУЮ Одеської області у поданій до Вищого
господарського суду України касаційній скарзі просить прийняті у
справі рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судами
прийнято рішення та постанову, що стосується прав і обов'язків
особи, яка не була залучена до участі у справі (п. 3 ст. 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), а саме H-ського районного управління
юстиції в Одеській області, що є самостійною юридичною особою і на
депозитному рахунку якого в банку "SSS" знаходились спірні кошти.
Скаржник вважає, що саме з цієї юридичної особи і повинні бути
стягнуті кошти. Крім того, постанова не відповідає вимогам ст. 441
Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, відповідно
до якої грошові кошти не витребувані стягувачем протягом трьох
років з дня зарахування коштів на депозитний рахунок органу
державної виконавчої служби зараховуються до Державного бюджету
України. Скаржник також вважає, що вказана постанова не відповідає
приписам ст. 261 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
стосовно
строку позовної давності.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін,
розглянувши матеріали справи та доводи касаційних скарг, судова
колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга ВДВС H-ського РУЮ Одеської області не підлягає задоволенню,
а касаційну скаргу УДК у Одеській області слід задовольнити з
таких підстав.
В силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права.
Господарським судом Одеської області з'ясовано та підтверджено під
час здійснення апеляційного провадження, що протягом 1997 - 2001
років ВДВС H-ського РУЮ Одеської області здійснював виконавче
провадження по стягненню з ДП "XXX" заборгованості із заробітної
плати за рішеннями H-ського районного суду. У зв'язку з
недостатністю коштів для розрахунку з кредиторами було здійснено
реалізацію належного порту арештованого майна - судна "QQQ",
отримані кошти перераховані на депозитний рахунок відповідача, що
знаходився в банку "SSS". Більша частина цих коштів була
використана для погашення вказаної заборгованості та здійснення
відповідних платежів. Залишкова сума на депозитному рахунку, яка
підлягала поверненню позивачеві, склала 38119,36 грн. Проте, ВДВС
H-ського РУЮ Одеської області своєчасно не повернув їх позивачеві,
а у зв'язку з рішенням від 29.06.2001 р. про ліквідацію названого
банку це стало неможливим. При цьому ВДВС H-ського РУЮ Одеської
області визнаний кредитором на зазначену суму у ліквідаційній
процедурі банку.
Відповідно до частин 3, 4 статті 43 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
сума, що залишилася після повного
виконання рішення, використовується на сплату штрафів, накладених
на боржника під час виконавчого провадження. Сума, що залишилася
після сплати штрафів, повертається боржникові.
З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини справи,
суд обґрунтовано задовольнили позовні вимоги, стягнувши з
відповідача спірні кошти.
Стосовно посилань ВДВС H-ського РУЮ Одеської області на пропуск
позивачем строків позовної давності судова колегія відзначає
наступне.
За приписами статті 256 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись
до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до пункту 1 статті 261 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
перебіг
позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або
могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його
порушила.
Враховуючи встановлені судами обставини щодо початку перебігу
строку позовної давності та межі перегляду справи в касаційній
інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія погоджується з
висновками судів попередніх інстанцій з цього приводу.
Колегія вважає безпідставними посилання скаржника на частину 6
статті 441 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
,
оскільки, як встановлено судами, позивач в процесі виконавчого
провадження був боржником, а не стягувачем, тобто на позивача
приписи даної норми не розповсюджуються.
Предметом касаційного оскарження є також і покладене судом
апеляційної інстанції на відповідача у справі - Управління
Державного казначейства в Одеській області - зобов'язання списати
з рахунку відділу державної виконавчої служби H-ського РУЮ в
Одеській області на користь ДП "XXX" стягнуті за рішенням
господарського суду суми.
Приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, якою визначені межі перегляду справи в апеляційній
інстанції, зокрема, встановлено, що в апеляційній інстанції не
приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом
розгляду в суді першої інстанції.
Поряд з цим статтею 21 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено,
що позивачами в судовому процесі є підприємства та організації, що
подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або
охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства і
організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується
матеріалами справи, що позов ДП "XXX" не містив вимоги про
зобов'язання Управління Державного казначейства в Одеській області
вчинити будь-які дії (як-то списати з рахунку ВДВС H-ського РУЮ
Одеської області на користь ДП "XXX" стягнені судом суми). Питання
про стягнення коштів з Державного бюджету України у даній справі
також не вирішувалося.
А відтак, апеляційний господарський суд при розгляді справи в
процесі апеляційного провадження вийшов за межі встановлених
процесуальним законодавством повноважень, чим порушив приписи
статті 101 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, Вищий господарський Суд України вважає за необхідне
зазначити наступне.
Із приписів статті 116 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вбачається, що виконання судового рішення
провадиться на підставі виданого судом наказу відповідного змісту,
який видається або надсилається стягувачеві та пред'являється
останнім до виконання протягом встановленого законом терміну (ст.
118 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження"
( 606-14 ) (606-14)
примусове виконання рішень в Україні покладається на
Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів
Міністерства юстиції України.
Тобто, отримавши відповідний наказ на виконання судового рішення,
стягувач в будь-якому випадку повинен звернутися до відповідного
органу Державної виконавчої служби, який і повинен забезпечити
виконання цього рішення.
У зв'язку з викладеним постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 18.10.2005 р. підлягає зміні в
оскаржуваній УДК у Одеській області частині, оскільки спір по суті
вирішено судом першої інстанції, рішення якого підлягає залишенню
без змін як законне та обґрунтоване.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 5 ст.
111-9, ст. ст. 111-10, 111-11 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Касаційну скаргу Управління Державного казначейства в Одеській
області задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
18.10.2005 р. у справі N 15/43-05-1120 господарського суду
Одеської області змінити шляхом виключення з резолютивної частини
абзацу наступного змісту "Зобов'язати Управління Державного
казначейства України в Одеській області списати з рахунку відділу
державної виконавчої служби H-ського РУЮ в Одеській області на
користь ДП "XXX" стягнені суми."
Рішення господарського суду Одеської області від 29.04.2005 р. у
справі N 15/43-05-1120 залишити без зміни.
Касаційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби H-ського
районного Управління юстиції Одеської області залишити без
задоволення.