ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2006 Справа N 182/10-05
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя: Муравйов О. В.
судді: Полянський А.Г., Фролова Г.М.
розглянула касаційну скаргу Приватного підприємства "Антекс"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
від 08.11.2005 р.
у справі N 182/10-05 господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж"
до Приватного підприємства "Антекс"
третя особа Акціонерне товариство закритого типу
"Білоцерківська швейна фабрика"
про визнання договору недійсним
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Сумовська Н.В. - представник
- відповідача: Думінський І.В. - представник
- від третьої особи: не з'явилися
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою позивача відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні 19.01.2005 р. було оголошено
вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського
суду України.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Імідж"
звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про
визнання недійсним договору оренди нежитлової будівлі за адресою:
м. Біла Церква, вул. Замкова, 24, що укладений між АТЗТ
"Білоцерківська швейна фабрика" та ПП "Антекс" 01.07.2003 р.,
оскільки вважає, що спірний договір укладений всупереч Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням Господарського суду Київської області (суддя
Тищенко О.В.) від 13.09.2005 р. по справі N 182/10-05 в
задоволенні позову відмовлено у зв'язку з ненаданням позивачем
доказів перебування в податковій заставі майна, переданого в
оренду за спірним договором, недоведеністю порушення вимог
законодавства та суперечності інтересам держави.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду (головуючий суддя Мамонтова О.М., судді
Агрикова О.В., Конюшко К.В.) задоволена апеляційна скарга ТОВ
"Імідж", рішення місцевого суду скасовано, у зв'язку з
невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенню норм
матеріального права, спірний договір визнаний недійсним на
підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки зазначений договір
укладений з порушенням п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції
відповідач ПП "Антекс" подав касаційну скаргу, в якій просить
зазначену постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову
в позові, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням
норма процесуального права (без участі відповідача в судовому
засіданні) та матеріального права (застосована ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
замість ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач проти касаційної скарги заперечує.
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача відзив
на касаційну скаргу не надала, представник третьої особи в судове
засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду касаційної
скарги по суті, а тому справа розглядається за наявними
матеріалами відповідно до ст. 75, 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін, суддю-доповідача, проаналізувавши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами норм процесуального та матеріального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
наступного висновку.
Відповідно до п. 5 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позовна
заява серед іншого повинна містити виклад обставин, на яких
грунтуються позовні вимоги, законодавство, на підставі якого
подається позов.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на
порушення під час укладення спірного договору третьою особою та
відповідачем ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки, на його думку, передане
в оренду на підставі спірного договору майно третьої особи
перебувало в податковій заставі; ст. 238, 232 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки вважає, що спірний договір вчинений
представником третьої особи в інтересах своєї сім'ї, і просить
визнати його недійсним на підставі ст. 48, 49, 50 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 15, 16, 227, 232, п. 3 ст. 238 ЦК України,
ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Судом апеляційної інстанції на підставі доданих до справи
доказів встановлено, що 01.07.2003 р. між третьою особою
Акціонерним товариством відкритого типу "Білоцерківська швейна
фабрика" (орендодавець) та відповідачем Приватним підприємством
"Антекс" (орендар) укладений договір оренди нежилого приміщення
строком на 1 рік, за умовами якого відповідач отримав в орендне
користування нежиле приміщення для швейного виробництва по
вул. Замкова, 24 в м. Біла Церква, площею 338 кв. м балансовою
вартістю 60996,85 грн. Додатком до договору від 01.08.03 р.
сторони внесли зміни до зазначеного договору, змінивши п. 5.1 щодо
терміну дії договору, і продовжили його до 01 липня 2008 року.
Позивач став власником наданого за спірним договором в оренду
нежилого приміщення, уклавши договори купівлі-продажу з третьою
особою АТВТ "Білоцерківська швейна фабрика" 21.12.04 р.
Суд апеляційної інстанції вірно застосував положення ст. 770
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо переходу до нового власника (позивача)
прав наймодавця у разі зміни власника речі.
Також суд вірно застосував положення Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 р.) до недійсності договору оренди.
Судом апеляційної інстанції на підставі наявних в справі
доказів встановлено, що на момент укладення спірного договору все
майно третьої особи перебувало в податковій заставі; дія
податкової застави була зупинена 09.12.04 р. відповідно до п. 8.7
ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
у зв'язку з погашенням податкового боргу.
Суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що спірний
договір оренди укладений всупереч встановленому законодавством
порядку, оскільки в порушення пп. 8.6.1 "а" п. 8.6 ст. 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
операція з надання в оренду нерухомого майна була здійснена
третьою особою АТВТ "Білоцерківська швейна фабрика" без згоди
органу державної податкової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є
угода, що не відповідає вимогам закону.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції не враховано, що
обов'язок отримати згоду на операцію з надання нерухомого майна в
оренду покладений зазначеним вище Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
на платника
податків, активи якого перебувають в податковій заставі, тобто на
третю особу АТВТ "Білоцерківська швейна фабрика". Судами не
встановлено обставин, які б свідчили про обізнаність відповідача
ПП "Антекс" про те, що надане в оренду нежиле приміщення на момент
укладення договору перебувало в податковій заставі.
Отже, під час укладення спірного договору відповідач діяв під
впливом помилки, не усвідомлюючи, що отримане в оренду майно
обтяжене певними зобов'язаннями орендодавця щодо погашення
податкового боргу. При цьому така помилка виникла саме внаслідок
замовчування цих обставин орендодавцем.
В силу вимог ч. 1 ст. 56 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1963 р.) угода,
укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути
визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом
помилки.
Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 28.04.1978 р. N 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" (із змінами і доповненнями)
"відповідно до ст. 56 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
угода може бути визнана судом
недійсною, як укладена внаслідок помилки, що має істотне значення,
тільки за позовом сторони (громадянина чи організації), що діяла
під впливом помилки".
Оскільки помилка, під впливом якої діяв відповідач,
стосувалася не мотивів укладення угоди, а саме істотних умов
договору (особливого стану майна відповідача внаслідок обтяження
податковою заставою), суду при правовій оцінці фактичних обставин
справи слід було застосовувати спеціальну норму законодавства,
якою в даному випадку є ст. 56 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Застосування ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в такій ситуації є
невірним застосуванням норми матеріального права, що має наслідком
скасування постанови апеляційної інстанції.
Оскільки на підставі ст. 56 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода може
бути визнана недійсною тільки за позовом сторони, що діяла під
впливом помилки, орендодавець не має права вимагати визнання
недійсним договору оренди, а тому йому в позові слід відмовити.
Якщо третя особа не повідомила позивача про права відповідача
на придбане позивачем майно, останній має право вимагати зниження
ціни або розірвати договір купівлі-продажу на підставі ст. 659 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційної
інстанції про те, що висновки суду першої інстанції не
відповідають фактичним обставинам, а тому підстав для залишення
без змін рішення суду першої інстанції також немає.
Судами ані першої, ані апеляційної інстанції не встановлено
обставин, які б давали підстави для застосування до спірних
правовідносин ст. 49, 50 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 207 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
або ст. 232, 238 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. В справі
відсутні докази того, що компетентний державний орган (в даному
випадку - орган державної податкової служби) висував до сторін
спірного договору вимоги у зв'язку з укладенням його всупереч
інтересам держави. Крім того, наслідки порушення положень п. 8.6.1
ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
прямо передбачені п. 8.6.4 цієї ж статті. Укладення
угоди всупереч мети юридичної особи, як про це стверджує позивач,
ніяким чином не порушує права та охоронювані законом інтереси
позивача, оскільки він в силу вимог ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не наділений правом пред'являти позов в інтересах АТВТ
"Білоцерківська швейна фабрика". Положення Господарського кодексу
України та Цивільного кодексу України не поширюються на вимоги
щодо визнання недійсним договору оренди, укладеного 01.07.2003 р.,
тобто до набрання ними чинності. Тому з цих підстав позовні вимоги
задоволенню також не підлягають.
Враховуючи наведене, на підставі фактично встановлених
обставин справи суд касаційної інстанції дійшов висновку про
невірне застосування судом апеляційної інстанції норми
матеріального права, що є підставою для скасування постанови
апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в
задоволенні позову.
За таких обставин касаційна скарга відповідача підлягає
задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Антекс"
задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 08.11.05 по справі N 182/10-05 та рішення Господарського
суду Київської області від 13.09.2005 р. по справі N 182/10-05
скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Імідж"
відмовити.
Головуючий суддя О.В.Муравйов
Судді А.Г.Полянський
Г.М.Фролова