ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.01.2006 Справа N 7/220
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 9 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - [...], суддів: [...], розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "XXX" на постанову від
20.10.2005 р. Київського апеляційного господарського суду у справі
N 7/220 за позовом ТОВ "YYY" до ТОВ "XXX" про стягнення 70208,54
грн. (за участю представників: від позивача - [...], від
відповідача - [...]), встановив:
За наслідком зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ТОВ "YYY" в господарському суді міста Києва
пред'явило вимоги про стягнення з ТОВ "XXX" 18742,02 грн.
основного боргу, 3304,12 грн. пені, 711,32 грн. відсотків річних,
973,53 грн. інфляційних нарахувань, 24570,24 грн. штрафу, які
обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по
оплаті товарів, поставлених позивачем за договором поставки N 2419
від 15.02.2002 р. та договором постачання товару N 267/02 від
15.02.2003 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.06.2005 р. (суддя
[...]), залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 20.10.2005 р. (судді: [...]), позов
задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача
18742,02 грн. основного боргу, 3304,12 грн. пені, 711,32 грн.
відсотків річних, 973,53 грн. інфляційних нарахувань, 24570,24
грн. штрафу з підстав правомірності та обґрунтованості позовних
вимог; в частині стягнення основного боргу в сумі 21905,31 грн.
провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ "XXX" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову
в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що
постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що суди в порядку ст. ст. 47, 43, 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому
процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані
сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази;
належним чином проаналізували зобов'язальні відносини сторін, що в
силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виникли та існували на
підставі договору поставки N 2419 від 15.02.2002 р. та договору
постачання товару N 267/02 від 15.02.2003 р.; надали належну
юридичну оцінку встановленим сторонами в договорах порядкам
розрахунків за поставлені товари; дослідили обставини виконання
позивачем зобов'язань по поставці товарів, частина яких була
відповідачем прийнята, а частина повернута позивачу; встановили
обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті
прийнятих товарів, в порушення умов договорів та положень ст. ст.
525, 526, 599 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
; встановили розмір заборгованості; задовольняючи
позовні вимоги, суди підставно врахували наявність в договорах
письмових угод сторін про неустойку, а також правомірно
застосували до відносин сторін положення ст. 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
з підстав прострочення відповідачем виконання грошового
зобов'язання; припиняючи провадження у справі в частині стягнення
основного боргу в сумі 21905,31 грн., суди прийняли до уваги
погашення відповідачем заборгованості у вказаній сумі в процесі
розгляду справи.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським
судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно
застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини,
обґрунтовано задоволено позов частково.
В свою чергу суд апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, повно
з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду
поданої ТОВ "XXX" апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду,
якими спростовано обставини на які посилався відповідач в
обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах,
наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного
законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським
судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.76 р. N 11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд постановив:
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.10.2005 р. у справі N 7/220 залишити без змін.