ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2006 Справа N 6/236
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого - Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат
"Азовсталь", м. Маріуполь
на рішення від 14.10.2005
у справі N 6/236 господарського суду Донецької області
за позовом
Дочірнього підприємства "Харківський дорсервіс" ВАТ
"Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України",
смт. Пісочин
до Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат
"Азовсталь", м. Маріуполь
про стягнення 99 532,51 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Осьмуха Н.Л.
від відповідача - Бугай В.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.2005
задоволено частково позов Дочірнього підприємства "Харківський
дорсервіс" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до Відкритого
акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" про
стягнення 99 532,51 грн. в т.ч. 39 941,20 грн. основного боргу,
45 361,10 грн. інфляційних, 3% річних у сумі 6 200,70 грн. та пені
у сумі 8 029,51 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача
основного боргу у сумі 39 941,20 грн., інфляційних у сумі
45 361,10 грн. 3% річних у сумі 6 200,70 грн., 915,03 грн. витрат
по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 526
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння
відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до
вказівок закону, договору не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідач, зазначає суд, свої договірні зобов'язання по
оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення
виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня,
коли зобов'язання мало бути виконано, а тому стягнення пені у сумі
8 029,51 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем
пропущено строк позовної давності для стягнення пені.
Оскаржуючи рішення господарського суду Донецької області від
14.10.2005 скаржник просить його змінити, в задоволенні позовних
вимог в частині стягнення інфляційних і 3% річних відмовити
посилаючись на те, що при винесенні рішення господарським судом
порушено норми матеріального та процесуального права, а саме
ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст.ст. 526, 625
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.ст. 43, 84
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зокрема, скаржник зазначає, що під час дії мораторію,
відповідач по ініціативі законодавця фактично не може виконувати
свої зобов'язання перед позивачем, а тому нараховані позивачем
санкції відповідно до вимог ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є
неправомірними.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
на протязі дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів не нараховується неустойка (пеня, штраф) та не
застосовуються інші санкції за невиконання грошових зобов'язань і
зобов'язань по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів).
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Місцевим судом встановлено, що сторонами спору 13.08.2002
укладено договір поставки N 07/325, відповідно до умов якого
позивач - Дочірнє підприємство "Харківський дорсервіс" ВАТ "ДАК
"Автомобільні дороги України" взяв на себе зобов'язання поставити
відповідачу трактор Т-150К-05 вартістю 129 500 грн., а
відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Металургійний
комбінат "Азовсталь" зобов'язався прийняти та оплатити його
вартість.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що оплата здійснюється по
факту поставки. Постачальник поставляє продукцію (Трактор
Т-150К-05) на протязі 5 днів після укладення договору.
Позивач виконав свої зобов'язання, поставив 28.08.2002 р. на
адресу відповідача трактор Т-150К-05 загальною вартістю
129 500 грн., що підтверджується належними доказами. Відповідач
свої договірні зобов'язання виконав частково, шляхом проведення
заліку зустрічних однорідних вимог на суму 89 486 грн., в
результаті чого у відповідача виникла заборгованість у сумі
39 941,20 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у
встановлений строк; одностороння відмова від виконання прийнятих
на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору не
допускається.
В касаційній скарзі скаржник зазначив, що проти нього з
23.03.2000 р. було порушено декілька справ про банкрутство та на
підставі ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника та визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
з 23.03.2000 по
04.01.2005 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів під
час якого боржник, по ініціативі законодавця, фактично не може
виконувати свої зобов'язання перед позивачем, а тому нараховані
позивачем санкції відповідно до вимог ст. 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є неправомірними.
Проте такий висновок є помилковим.
Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
під терміном
"грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового
договору та на інших підставах, передбачених цивільним кодексом
України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються,
зокрема, пеня та штраф.
Грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку
боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім
цивільно-правового договору підставах, що передбачені цивільним
законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 Цивільного
кодексу України ( 2343-12 ) (2343-12)
згідно з якою боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три
проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів
не встановлений договором або законом.
Саме з такою вимогою позивач звернувся до відповідача у даній
справі.
У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями відповідача перед
позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого
індексу інфляції та трьох процентів річних.
Що стосується процедури банкрутства щодо Відкритого
акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", то
ухвалою суду від 04.01.2005 припинено провадження у справі.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої
інстанції, що дія мораторію поширюється на нараховану позивачем
пеню, а суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох
процентів річних, як плата за користування коштами підлягає
стягненню.
Суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення
повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та
надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом
касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги
ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану господарським судом Донецької області
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги
не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 14.10.2005
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська