ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.01.2006 Справа N 5/98б
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 30 березня 2006 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого [...], суддів: [...], за участю: представника P-ської
ОДПІ - [...], розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.
Києві касаційну скаргу P-ської ОДПІ на ухвалу господарського суду
Донецької області від 21.06.2005 р. та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 19.09.2005 р. по справі N
5/98б за заявою P-ської ОДПІ до ТОВ "XXX"
про банкрутство,
встановив:
Кредитор - P-ська ОДПІ 30.05.2005 р. звернувся із заявою до
господарського суду про порушення провадження справи про
банкрутство ТОВ "XXX" внаслідок його фінансової неспроможності.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.05.2005 р.
було порушено провадження по справі N 5/98Б про банкрутство
боржника - ТОВ "XXX".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 червня 2005
р. по справі N 5/98Б /суддя [...]/ було припинено провадження по
справі про банкрутство ТОВ "XXX", на підставі ч. 3 ст. 6, ч. 4 ст.
11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, п. 1 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Не погоджуючись із даною ухвалою суду першої інстанції, кредитор
звернувся із апеляційною скаргою до Донецького апеляційного
господарського суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19
вересня 2005 р. по справі N 5/98б /судді: [...]/ ухвалу
господарського суду Донецької області від 21.06.2005 р. залишено
без змін, а апеляційну скаргу P-ської ОДПІ - без задоволення.
В касаційній скарзі кредитор - P-ська ОДПІ просить скасувати
ухвалу господарського суду Донецької області від 21.06.2005 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.09.2005 р., посилаючись на те, що вони постановлені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, справу
направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Заслухавши доповідь судді [...], пояснення представника кредитора,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в
обґрунтування своїх кредиторських вимог до боржника P-ська ОДПІ
посилалась на наявність податкового боргу перед бюджетом в сумі
145520,44 грн., з яких: ПДВ в сумі 13232,01 грн., 2998,17 грн. -
штрафні санкції, 190,32 грн. - пеня; податок на прибуток - 64523
грн., 64485,43 грн. - штрафні санкції та 44 коп. - пені. Дані
вимоги кредитора підтверджені відповідними податковими
повідомленнями-рішеннями, рішенням P-ської ОДПІ N 10/1 від
03.09.2004 р., довідкою P-ського МРЕВ про відсутність транспортних
засобів у боржника, довідкою БТІ, м. Н-ське, про відсутність у
боржника на праві власності нерухомого майна, листом M-cької
регіональної філії "Центру державного земельного кадастру при
Державному комітеті України по земельних ресурсах" про відсутність
у боржника у власності або у користуванні земельної ділянки.
Ухвала господарського суду першої інстанції та апеляційна
постанова мотивовані тим, що стаття 1 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
дає наступне визначення поняття
неплатоспроможності - це неспроможність суб'єкта підприємницької
діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати
грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній
платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків
на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і
зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення
платоспроможності;
- відповідно до ч. 3 ст. 6 вищезазначеного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо
безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно
складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,
які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після
встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено
цим Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
;
- згідно зі ст. 1 даного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
грошове зобов'язання -
це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму
відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах,
передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових
зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф),
визначена на дату подання заяви до господарського суду;
- крім того, Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій
тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового
законодавства, до категорій податків та зборів (обов'язкових
платежів);
- як вбачається із матеріалів справи, грошові зобов'язання P-ської
ОДПІ складають 77846,01 грн., що становить менше, ніж 300
мінімальних заробітних плат, оскільки 300 мінімальних заробітних
плат становить суму 87000 грн., а отже, відсутня ознака
неплатоспроможності ТОВ "XXX";
- таким чином, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ
"XXX" та додані до неї документи не містять відомостей та доказів
про наявність ознак неплатоспроможності боржника.
Згідно зі ст. 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
розглядають справи про банкрутство у порядку провадження,
передбаченому цим Кодексом ( 1798-12 ) (1798-12)
, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Отже, господарський суд області та апеляційний господарський суд
дійшов до правильного висновку, що оскільки грошове зобов'язання
ТОВ "XXX" перед P-ської ОДПІ становить лише 77846,01 грн., так як
до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка
(пеня та штраф), то провадження по справі підлягає припиненню на
підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала
господарського суду Донецької області від 21.06.2005 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.09.2005 р. по справі N 5/98б, відповідають вимогам закону та
фактичним обставинам справи і підстав для їх скасування не
вбачається.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які
викладені в оскаржуваних судових рішеннях.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України постановив:
Касаційну скаргу P-ської ОДПІ залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Донецької області від 21.06.2005 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
19.09.2005 р. по справі N 5/98б залишити без змін.