ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2006 Справа N 48/142
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державного комунального підприємства "Кінотеатр
імені Ю.О.Гагаріна"
на рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року
у справі N 48/142
за позовом державного комунального підприємства "Кінотеатр
імені Ю.О.Гагаріна"
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
А.А.Є.
про виселення з приміщення
за участю представників:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2005 р. державне комунальне підприємство "Кінотеатр
імені Ю.О.Гагаріна" звернулося до господарського суду м. Києва з
позовом про виселення з займаного приміщення на підставі договору
оренди нерухомого майна б/N від 30.12.2004 р. суб'єкта
підприємницької діяльності А.А.Є.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року у
справі N 48/142 (суддя Сулім В.В.), в позові державного
комунального підприємства "Кінотеатр імені Ю.О.Гагаріна"
відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що позивачем, в порядку ст. 33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надано доказів порушень умов договору
оренди з боку відповідача, які можуть бути підставою дострокового
розірвання такого договору.
В апеляційній інстанції справа не розглядалась.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої
інстанції, державне комунальне підприємство "Кінотеатр
імені Ю.О.Гагаріна" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року скасувати, а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення
місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції в
порядку ст.ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та
об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності, дослідив подані в обґрунтування своїх вимог і
заперечень докази сторін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим
господарським судом, 30.12.2004 р. між сторонами у справі укладено
договір б/N про оренду нерухомого майна, що знаходиться в м. Києві
по вул. Щусева, 5 (надалі по тексту - договір оренди), строком дії
до 31.12.2005 р. (п. 6.2 Договору оренди).
04.03.2005 р. позивачем надіслано відповідачеві лист б/N з
проханням в місячний термін звільнити займане приміщення без
зазначення підстав, виникнення яких стало підставою дострокового
розірвання договору оренди.
У відповіді на вказаний лист, відповідач заперечив проти
вимог позивача, зазначивши про відсутність законних підстав для
звільнення приміщення кінотеатру у зв'язку з тривалістю строку дії
договору до 31.12.2005 р.
Як досліджено судом першої інстанції, в п. 6.6 Договору
оренди сторони погодили, що даний договір припиняє свою дію або
розривається достроково в разі: закінчення строку, на який його
було укладено, невиконання однією з сторін своїх зобов'язань за
договором, за згодою сторін, в разі реорганізації чи ліквідації
юридичної особи однієї з сторін і в інших випадках, передбачених
законодавством.
Частиною 6 ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що до
відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
договір
оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із
сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав,
передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
для розірвання
договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього
Кодексу.
В силу ч. 1 ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
зміна та розірвання
господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються,
якщо інше не передбачено законом або договором.
Водночас, положення ст. 782 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачають, що наймодавець має право відмовитися від договору
найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за
користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у
разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з
моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від
договору.
Згідно зі ст. 783 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наймодавець має право
вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується
річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу
наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю
недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не
приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок
проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Статтею 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що договір
може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї
із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в
інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є
таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим
шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона
розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої
відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на
таку відмову встановлено договором або законом, договір є
відповідно розірваним або зміненим.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем не
надано доказів порушення відповідачем істотних умов договору, що
тягне за собою дострокове розірвання вказаного договору.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, обґрунтовано відмовлено в позові. Як наслідок,
прийняте місцевим господарським судом рішення відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами
та доповненнями.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування господарськими судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного
рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав
для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту
колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного комунального підприємства
"Кінотеатр імені Ю.О.Гагаріна" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 23.06.2005 року у
справі N 48/142 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
Судді Н.Мележик
О.Подоляк