ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
18.01.2006 Справа N 22/294-05-7658
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України
від 6 квітня 2006 року
Вищий господарський суд України в складі колегії: головуючого -
[...], суддів: [...], розглянувши касаційну скаргу ДП "XXX" на
постанову від 20.10.2005 Одеського апеляційного господарського
суду у справі N 22/294-05-7658 господарського суду Одеської
області за позовом ДП "XXX" до СП ТОВ "YYY"
про стягнення 608333,60 грн.,
за участю представників: позивача - [...], відповідача -
[...], встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.08.2005
(суддя [...]), залишеним без змін постановою колегії суддів
Одеського апеляційного господарського суду від 20.10.2005 (у
складі головуючого судді [...], суддів [...]), відмовлено в
задоволенні позовних вимог ДП "XXX" до спільного підприємства у
вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "YYY" про
стягнення 608333,60 грн. заборгованості по оплаті наданих послуг
по організації вантажно-розвантажувальних робіт,
транспортно-експедиторському обслуговуванню та оформленню
коносаментів щодо експортованого вантажу (зерна) згідно умов
договору N 127 від 08.09.97.
Не погоджуючись з зазначеними рішенням та постановою, ДП "XXX" в
касаційній скарзі просить їх скасувати, прийняти нове рішення,
яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на
неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення
для справи, на неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, скаржник посилається на те, що Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено
оподаткування за нульовою ставкою при здійсненні платником податку
операцій з експорту товарів та супутніх такому експорту послуг.
При цьому скаржник вважає, що судом не встановлено, які саме
послуги надавались портом, а посилання суду першої інстанції на
пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є необґрунтованим, оскільки ця норма
регулює порядок оподаткування ПДВ операцій з поставки транспортних
послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим
транспортом по перевезенню (переміщенню) пасажирів і вантажу за
межами державного кордону України, однак позивачем ці послуги не
надавались. Крім цього, згідно ст. 6 Закону України "Про
транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
підприємства транспорту здійснюють не
тільки перевезення, а також надають інші транспортні послуги, до
яких слід віднести роботи, виконані портом для відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення
вимог касаційної скарги заперечив, у відзиві на касаційну скаргу
СП ТОВ "YYY" зазначив, що рішення та постанову у справі
відповідають чинному матеріальному та процесуальному
законодавству, а доводи, викладені в касаційній скарзі, є
необґрунтованими, оскільки послуги, що надані позивачем щодо
експортного вантажу, відповідно до приписів п. 1.14 ст. 1, п. 6.2
ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відносяться до категорії супутніх експорту, до яких
застосовується ставка ПДВ "0" відсотків до бази оподаткування,
тому включення до рахунків на оплату сум ПДВ за ставкою 20 % є
безпідставним.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні та
постанові у справі, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду
справи, на виконання умов договору N 127 від 08.09.97 (із змінами
та доповненнями), укладеного між сторонами за справою, ДП "XXX"
здійснював в квітні - червні 2005 року
навантажувально-розвантажувальні роботи,
транспортно-експедиторське обслуговування та оформлення
коносаментів щодо зернових культур, що зберігались на елеваторі СП
ТОВ "YYY", а останній зобов'язався оплатити ці послуги.
За надання цих послуг ДП "XXX" виставлені рахунки N Э/8099 від
13.04.2005, N Э/8679 від 18.04.2005, N Э/8691Р від 21.04.2005, N
Э/9433 від 27.04.2005, N Э/11142Р від 31.05.2005, N Э/12725 від
26.05.2005, N Э/14271 від 09.06.2005 N Э/14579 від 10.06.2005 N
Э/15671 від 17.06.2005 N Э/16461 від 29.06.2005 на загальну суму
3650001,70 грн., в тому числі ПДВ за ставкою 20 відсотків -
608333,60 грн. В доданих до зазначених рахунків розрахунках
зазначено вартість послуг порту по вивантаженню зернових з ж. д.
вагонів і навантаженню на судна з оформленням коносаментів та
здійсненню транспортного експедирування.
Відповідачем ці рахунки сплачені частково на суму 3041668,10 грн.,
тобто без врахування ПДВ, оскільки останній вважає, що відповідно
до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до супутніх експорту послуг застосовується нульова
ставка ПДВ, у зв'язку з чим залишилась неоплаченою сума 608333,60
грн. податку на додану вартість, включена постачальником послуг до
рахунків на оплату, яка і є предметом спору у даній справі.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки
оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від
оподаткування операцій тощо визначаються Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
N 168/97 від 03.04.97,
який на час надання послуг і виставлення рахунків діяв в редакції
Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів
України" ( 2505-15 ) (2505-15)
N 2505-IV від 25.03.2005.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх
інстанцій виходили з того, що при експорті товарів та супутніх
такому експорту послуг ставка податку на додану вартість становить
"0" відсотків до бази оподаткування.
Такого висновку суди дійшли з встановлення характеру наданих
позивачем послуг та системного аналізу норм п. 6.2 ст. 6, п. 1.14
ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 274 Митного кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
,
відповідно до яких при експорті товарів та супутніх такому
експорту послуг ставка податку на додану вартість становить "0"
відсотків до бази оподаткування (п. 6.2 ст. 6 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), супутніми є послуги, вартість яких включається у
митну вартість товарів, що експортуються чи імпортуються (п. 1.14
ст. 1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), у митну вартість товарів, які
вивозяться (експортуються), включаються фактичні витрати, якщо
вони не були раніше до неї включені, зокрема, на навантаження,
розвантаження, перевантаження, транспортування та страхування до
пункту переміщення (пересічення) митної границі України (ст. 274
Митного кодексу 1970-12).
Судами встановлено і позивачем не заперечується, що портом
виставлялись рахунки для оплати послуг, наданих відносно вантажу,
який експортувався. Так, відповідно до умов договору N 127 від
08.09.97 позивач прийняв на себе зобов'язання по організації та
оперативному управлінню навантаженням зернових культур, що
зберігаються не елеваторі, на судна (п. 1.1 договору), зокрема, по
прийому, зберіганню, подачі вантажу, призначеного для
відвантаження на експорт морським транспортом (п. 1.2 договору).
Надані позивачем документи свідчать про виконання ним зобов'язань
по вивантаженню з вагонів і навантаженню на іноземні судна
зернових культур з оформленням коносаментів, транспортному
експедируванню вантажів.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську
діяльність" ( 1955-15 ) (1955-15)
транспортно-експедиторська послуга - це
робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням
перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу
за договором транспортного експедирування.
Отже, вищеперелічені послуги, надані позивачем в межах договору N
127 від 08.09.97, є супутніми експорту, їх вартість включається у
митну вартість товарів, вони нерозривно пов'язані і є частиною
експорту. Доказів, що підтверджують надання послуг будь-якого
іншого характеру, позивачем в порушення приписів ст. 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не представлено.
Судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що послуги
позивача, які надавались відповідачеві у квітні - червні 2005
року, містять всі ознаки супутніх експорту послуг, які відповідно
до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
оподатковуються за нульовою ставкою, тому посилання
позивача в касаційній скарзі на те, що ним здійснювались лише інші
транспортні послуги, а не послуги з перевезення вантажу за межами
державного кордону України, які оподатковуються по нульовій ставці
згідно пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не
приймаються до уваги колегії суддів і не впливають на результат
вирішення спору, оскільки підставою для відмови у задоволенні
позовних вимог стало встановлення судами факту надання позивачем
саме супутніх експорту, а не будь-яких інших послуг, що також
звільняються від оподаткування ПДВ.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного,
законного та обґрунтованого висновку про те, що позивачем у
виставлені ним рахунки для оплати таких послуг було неправомірно
включено ПДВ за ставкою 20 відсотків.
За таких обставин, колегія суддів констатує, що рішення та
постанова у справі про відмову у задоволенні позову відповідають
вимогам чинного матеріального та процесуального законодавства,
підстав для їх зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України постановив:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
20.10.2005 у справі N 22/294-05-7658 господарського суду Одеської
області залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "XXX" - без
задоволення.