ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2006 Справа N 6/335-3/4
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Удовиченка О.С.
суддів: Яценко О.В. (доповідач у справі), Панової І.Ю.
розглянувши касаційну скаргу Релігійної громади української
православної церкви Київського патріархату, с. Шевченкове
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.07.2003 р.
у справі N 6/335-3/4 господарського суду Івано-Франківської
області
за позовом Релігійної громади української православної церкви
Київського патріархату, с. Шевченкове
до Релігійної громади української ГКЦ, с. Шевченкове
про усунення перешкод в користуванні культовою спорудою
в судовому засіданні взяли участь представники сторін
від Релігійної громади української ГКЦ, с. Шевченкове
- Чулан В.В. дов. б/н від 16.01.2006 р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
20.03.2003 р. у справі N 6/335-3/4 (суддя Шпилька М.М.) в
задоволені позову Релігійної громади української ГКЦ,
с. Шевченкове до Релігійної громади української православної
церкви Київського патріархату, с. Шевченкове про усунення перешкод
в користуванні культовою спорудою відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням Релігійна громада української
ГКУ подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2003 р. у
справі N 6/335-3/4.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
01.07.2003 р. у справі N 6/335-3/4 (судді: Юркевич М.В.;
Бонк Т.Б.; Городечна М.І.) рішення господарського суду
Івано-Франківської області від 20.03.2003 р. у справі N 6/335-3/4
скасовано. Прийнято нове рішення: позов задоволено. Зобов'язано
релігійну громад УПЦ КП у 20-ти денний термін усунути перешкоди в
почерговому користуванні церквою Святої Параскеви релігійній
громаді УГКЦ с. Шевченкове шляхом погодження графіку відправлення
богослужінь.
Не погоджуючись з даною постановою Релігійна громада
української православної церкви Київського патріархату,
с. Шевченкове подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 01.07.2003 р. по даній
справі, як прийняту з порушенням норм матеріального та
процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
попередньої інстанції норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2003 р.
розгляд касаційної скарги Релігійної громади української
православної церкви Київського патріархату, с. Шевченкове на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.07.2003 р. у справі N 6/335-3/4 зупинено. Справу N 6/335-3/4
направлено до Львівського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від
23.12.2005 року провадження у справі поновлено в зв'язку з
усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження у справі,
розгляд справи було призначено на 17.01.2006 р.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підставі
наявного договору від 08.06.1995 р. про почергове користування
культовою спорудою, що є єдиною в с. Шевченкове Волинського району
Івано-Франківської області, підписаного керуючим справами
Волинського райвиконкому п. Мельником та представником релігійної
громади УГКЦ с. Шевченкове, остання звернулася до господарського
суду Івано-Франківської області з позовом про усунення перешкод зі
сторони релігійної громади УПЦ КП того ж села в спільному
почерговому користуванні церквою Святої Параскеви.
Судом попередньої інстанції зазначено, що в основу рішення
від 20.03.2003 року про відмову позивачу в задоволенні позову
місцевим господарським судом покладено ту обставину, що відповідно
до ст. 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні
організації" ( 987-12 ) (987-12)
культова будівля; і майно, що є державною
власністю, може передаватися у почергове користування двом або
більше громадам за їх взаємною згодою, якої немає між двома
релігійними громадами с. Шевченкове. Тим же оскарженим рішенням
господарським судом Івано-Франківської області визнано правомірним
одноосібне користування спірною культовою спорудою релігійною
громадою УПЦ КП, яке здійснюється на підставі безстрокового
договору (Типової умови "Про передачу в користування громади
руської православної церкви церковного будинку і культового
майна") від 31.05.1954 року.
Суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку,
що місцевий господарський суд відмовляючи позивачу в задоволенні
позову припустився невірного застосування норм матеріального
права.
Оскільки, стаття 17 Закону України "Про свободу совісті та
релігійні організації" ( 987-12 ) (987-12)
передбачено, що культова будівля
і майно, що є державною власністю, можуть передаватися у почергове
користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною
згодою. За відсутності такої згоди, державний орган визначає
порядок користування культовою будівлею і майном шляхом укладення
з кожною громадою окремого договору.
Висновок суду попередньої інстанції, що розв'язання спірних
правовідносин наводиться законодавцем в другій частині ст. 17
Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"
( 987-12 ) (987-12)
право у розв'язанні наявних конфліктних ситуацій
надається саме власнику, чи уповноваженому ним органу, а саме -
способом укладати договір на почергове користування з кожною
претендуючою на користування культовою спорудою громадою, є вірним
і відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційним судом досліджено, що договір від 08.06.95 р. на
почергове користування релігійною громадою УГКЦ с. Шевченкове
спірною культовою спорудою був укладений на підставі рішення
Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від
21.02.95 р. "Про релігійну ситуацію в області" та
Івано-Франківського облвиконкому N 170 від 17.09.91 р. "Про
повернення у власність і передачу у користування культових споруд.
Ухвалами Івано-Франківського обласного суду від 08.09.93 р.
та від 16.03.94 р. судової колегії в цивільних справах Верховного
суду України дане рішення облвиконкому залишено без змін.
Як зазначено судом попередньої інстанції, що відповідно до
рішення виконкому Івано-Франківської обласної ради від 13.06.95 р.
N 44 підтверджено продовження терміну виконання і чинність рішення
облвиконкому N 170 від 17.09.91 р., що слід розцінювати, як
визнання укладення райвиконкомами угод на користування спірними
культовими спорудами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що релігійна громада
УПЦ КП не заперечує того, що користується спірною культовою
спорудою одноосібно, заявляючи при цьому, що не допустить
почергового користування єдиної в селі церквою з громадою УГКЦ.
Правомірність свого користування церквою Святої Параскеви
відповідач обґрунтовує "Типовими умовами "Про передачу в
користування громади руської православної церкви церковного
будинку і культового майна" підписаними 31.05.1954 р. між
громадянами села Шевченкове і виконкомом Виготської ради депутатів
трудящих. Правонаступництво права користування культовою будівлею
відповідач обґрунтовує своїми правоустановчими документами і
змінами до них, зареєстрованих у встановленому законом порядку.
При цьому відповідачем звертається увага суду, що договір
1954 року не припинив чинності і в судовому порядку не визнався
недійсним.
Однак, таким зауваженням свою позицію обґрунтовує і позивач
по справі.
Апеляційний суд дійшов до вірного висновку, що вказані
місцевим господарським судом зауваження до договору безоплатного
користування церквою від 08.06.95 р. не є підставами для визнання
його укладеним, оскільки графіки богослужінь і розмежування
відповідальності по збереженню культової споруди і майна є
відносинами між обома користувачами. Не було визнано недійсним
договір від 08.06.95 р. і судом першої інстанції.
Суд попередньої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те,
що посилання суду на пропуск позивачем строку позовної давності
при зверненні за захистом порушеного права, є помилковим, з огляду
на те, що порушення права користування церквою є постійно
триваючим правопорушенням, яке існувало не тільки з 08.06.95 р. по
08.06.1998 р., але й триває по сьогоднішній день.
Громадяни України є рівними перед Законом ( 987-12 ) (987-12)
і мають
рівні права у всіх галузях життя. Будь-яке обмеження прав,
встановлення переваг громадян, залежно від їх релігійних
переконань, так само і розпалювання пов'язаної з цим ворожнечі і
ненависті чи ображання почуттів громадян є недопустимим і
протизаконним.
Таким чином, суд попередньої інстанції у повному обсязі
з'ясував матеріали справи та вірно застосував чинне законодавство.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що Львівським
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для
скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду
від 01.07.2003 р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5,
111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Релігійної громади української
православної церкви Київського патріархату, с. Шевченкове на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.07.2003 р. у справі N 6/335-3/4 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01.07.2003 р. у справі N 6/335-3/4 залишити без змін.
Головуючий О.С.Удовиченко
Судді О.В.Яценко
І.Ю.Панова