ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2006 Справа N 6/32-92
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
Плюшка І.А. - головуючий у засіданні, Панченко Н.П.,
Плахотнюк С.О.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю Комерційний банк "Західінкомбанк"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.07.2005 р.
у справі N 6/32-92 господарського суду Волинської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Олвід-буд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк
"Західінкомбанк"
про визнання недійсним договору іпотеки
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників сторін:
від позивача - Рудакевич Ю.Ю.
від відповідачів - Олексюк А.А.
В С Т А Н О В И В:
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.07.2005 року скасовано ухвалу господарського суду Волинської
області від 30.05.2005 року про припинення провадження у справі за
позовом ТзОВ "Олвід-буд" до ТзОВ КБ "Західінкомбанк" про визнання
недійсним договору іпотеки з направленням справи на розгляд
господарського суду Волинської області. Не погоджуючись з
зазначеною постановою, ТзОВ "Комерційний банк "Західінкомбанк"
звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить постанову Львівського апеляційного
господарського суду скасувати, посилаючись на порушення та
неправильне застосування апеляційною інстанцією норм
процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
апеляційним судом норм процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи помилковість застосування судом першої
інстанції при припиненні провадження у вищеназваній справі п. 2
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційний суд послався на те, що
рішення Луцького міського районного суду від 17.02.2005 року
залишено без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від
19.05.2005 року, яким у позові про визнання недійсними свідоцтва
про право власності ТзОВ "Олвід-буд" на об'єкти нерухомості та
спірного договору іпотеки на них відмовлено, було прийняте між
іншими, ніж у господарському спорі, сторонами. Крім того, на думку
апеляційного суду, суд загальної юрисдикції розглядав не
господарський спір, а спір, який виник з цивільно-правових
відносин, а тому підстав для застосування п. 2 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України під час розгляду
справи у місцевого господарського суду не було.
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки він
суперечить змісту п. 2 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
і по суті
робить неможливим його практичне застосування. Оскільки місцевий
та апеляційний суди загальної юрисдикції, господарських спорів не
розглядають, то застосований в п. 2 ст. 80 ГПК України термін
"господарський спір" стосується лише господарських судів, оскільки
в судах загальної юрисдикції він трансформований в категорію
цивільно-правового спору або цивільної справи. Що знайшло своє
чітке і однозначне закріплення в ч. 4 ст. 35 ГПК України.
Також не можна погодитись і з висновком суду апеляційної
інстанції про те, що у розглянутій раніше з того ж предмету і з
тих же підстав судами загальної юрисдикції цивільній справі брали
участь інші сторони, виходячи з того, що позивачем у ній виступала
фізична особа. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції,
незважаючи на те, що і ТзоВ "Олвід-буд" - позивач, і ТзОВ КБ
"Західінкомбанк" - відповідач - у справі господарського суду, в
судах загальної юрисдикції також виступали в якості сторін,
рішення цих судів не могло бути підставою для припинення
провадження у справі господарським судом.
Подібне тлумачення є помилковим, оскільки воно фактично
означає, що рішення суду загальної юрисдикції, яке вступило у
законну силу і відповідно до ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
обов'язкове до виконання для всіх на всій території
України, а згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
- для
господарських судів є обов'язковим в частині встановлення фактів,
які мають значення для вирішення господарського спору, підставою
для припинення провадження у справі служити не може.
При цьому апеляційний суд не врахував того, що позивач і
відповідач у цивільній справі - в суді загальної юрисдикції і в
господарській справі - у господарському суді, згідно з Цивільним
процесуальним кодексом України ( 1501-06, 1502-06, 1503-06,
1504-06, 1505-06 ) (1501-06, 1502-06, 1503-06,
1504-06, 1505-06)
, та відповідно до Господарського процесуального
кодексу України, співпасти не можуть. Адже ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в якості сторони виключає участь фізичної особи, в той час як ЦПК
України, навпаки, не допускає в якості позивача і відповідача в
одній справі юридичних осіб. З огляду на викладене, господарській
суд Волинської області, виніс ухвалу про припинення провадження у
справі, обґрунтовано, з огляду на те, що у справі з розгляду
господарського спору беруть участь ті ж самі сторони, що й у суді
загальної юрисдикції, а саме: ТзоВ "Олвід-буд" та ТзОВ КБ
"Західінкомбанк", оскільки участь фізичної особи в якості сторони
у господарському процесі є неможливою за законом.
Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору. Тобто ці факти носять преюдиційний
характер і приймаються судом як аксіоматична істина і повторному
доведенню та оспорюванню в господарських судах вони не підлягають.
Тому з моменту вступу у законну силу рішення суду загальної
юрисдикції про відмову у визнанні недійсним спірного договору
іпотеки з тієї ж самої підстави, що й у господарському спорі, цей
договір вважається дійсним і, отже, предмет спору з цього приводу
відсутній. Тому проведення в цій ситуації при новому розгляді
справи такої процесуальної дії, як аналіз і оцінка доказів, на що
наголошується в постанові апеляційного суду, є не тільки
недоцільним, а й недопустимим за законом. Виходячи з того, що в
даному випадку преюдиційним є не окремий факт, як складова частина
предмету спору, а рішенням суду, що набрало законної сили,
встановлена повна відсутність останнього, що тягне за собою
припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80
ГПК України.
Відповідно до ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або
неправильне застосування норм процесуального права є підставою для
скасування судового рішення тільки в тому випадку, якщо це
порушення призвело до прийняття неправильного по суті рішення чи
ухвали. Такого порушення господарським судом Волинської області
при прийнятті ухвали про припинення провадження у справі, як
випливає з вищенаведеного, допущено не було.
З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного
господарською суду від 26.07.2005. є необґрунтованою та підлягає
скасуванню, а ухвала господарського суду Волинської області
залишенню без змін.
На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ "Комерційний банк Західінкомбанк"
задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
26.07.2005 р. скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Волинської області від
30.05.2005 у справі N 6/32-92 залишити без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Суддя Н.Панченко
Суддя С.Плахотнюк