ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2006 Справа N 30/394(32/246)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Організації орендарів орендного
підприємства "Завод "Луч"
на постанову від 13.09.05 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі N 30/394(32/246) господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Прокурора м. Павлограда в інт. держави в особі РВ
ФДМУ по Дніпропетровської області
до Організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч"
3-тя особа з самостійними вимогами - Колективне підприємство
"Красний Луч"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного
майна
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача:
- Самолевич О.В., довір. N 55 від 22.08.05
від відповідача:
- Губарь В.І., довір. N 07-Д віл 28.02.05
3-ої особи:
- Кипяк О.М. довір. N 03 від 04.01.06
Прокурор м. Павлограда в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровської
області звернувся з вимогою про визнання недійсним договору
купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Завод
"Луч", за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця
цілісний майновий комплекс орендного підприємства "Завод "Луч".
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на факт незаконного
залучення відповідачем під час здійснення розрахунків за спірною
угодою приватизаційних сертифікатів сторонніх фізичних осіб, які
не були працівниками, пенсіонерами або родичами членів організації
орендарів орендного підприємства "Завод "Луч". Зазначений факт
встановлено за результатами розслідування кримінальної справи по
звинуваченню гр. Г.І.М. у скоєні злочину, передбаченого ч. 2
ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, провадження у якій було припинено
судом у зв'язку із застосуванням Закону України "Про амністію"
( 392/96-ВР ) (392/96-ВР)
.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
31.05.05 провадження у справі було припинено на підставі п. 1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд дійшов висновку, що заява не
підлягає розгляду в господарських судах, оскільки спір виник між
юридичними та фізичними особами (суддя О.Васильєв).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 13.09.05 ухвалу господарського суду від 31.05.05
скасовано, справу направлено до господарського суду
Дніпропетровської області для розгляду по суті (колегія суддів у
складі: Лотоцької Л.О. - головуючої, Бахмат Р.М.,
Євтигнеєва О.С.). Постанову мотивовано тим, що суб'єктний склад
учасників відповідає ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а придбане в
процесі приватизації майно є колективною власністю.
В поданій касаційній скарзі відповідач - Колективне
підприємство "Красний Луч" просить скасувати постанову апеляційної
інстанцій, прийняти нове рішення, яким припинити провадження у
справі у зв'язку зі спливом строку позовної давності та в зв'язку
з тим, що позов подано особою, яка не мала права на його подачу.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Пунктом 2 ст. 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на
прокуратуру України покладається представництво інтересів
громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
підставою представництва в суді держави є наявність
порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших
державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і
державою.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників,
які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає
порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту
(ч. 2 ст. 2. ГПК України).
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року
( v003p710-99 ) (v003p710-99)
(далі - рішення КСУ) визначив, що прокурор чи його
заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з
посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в
чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи
інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність
їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси
держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та
організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою
державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої
інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних
підприємств, товариств.
Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в
ч. 2 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треба розуміти орган державної
влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
В п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у
справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч. 1
ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є стороною в арбітражному процесі,
цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22
ГПК України.
Згідно п. 1 Тимчасового Положення про Фонд державного майна
України ( 2558-12 ) (2558-12)
Фонд державного майна України (Фонд) є
державним органом, який здійснює державну політику в сфері
приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових
комплексів, що є загальнодержавною власністю.
Отже, твердження скаржника про те, що позов подано особою,
яка не мала права його подавати суперечить наведеному вище та є
помилковим.
Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не
звернув увагу на пропуск строку позовної давності колегія суддів
до уваги не приймає, оскільки справу не було розглянуто судом
першої інстанції по-суті.
Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що прийнята
у справі постанова суду апеляційної інстанції є цілком
обґрунтованою та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Організації орендарів орендного підприємства
"Завод "Луч" залишити без задоволення, а постанову від 13.09.05
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
N 30/394(32/246) господарського суду Дніпропетровської області -
без змін.
Головуючий В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун