ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2006 Справа N 25/80
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
розглянувши касаційну скаргу Приватного агропромислового
підприємства "М-Самара-М"
на постанову від 30.11.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі N 25/80 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Прокурора Самарського району м. Дніпропетровська в
інт. держави в особі Дніпропетровської міської ради
до Приватного агропромислового підприємства "М-Самара-М"
3-ті особи без самостійних вимог на стороні позивача:
1. Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів
2. Центр охорони історико-культурних цінностей управління
культури Дніпропетровської обласної державної адміністрації
3. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю
Дніпропетровської міської ради
4. Міське комунальне підприємство "Земград"
5. Головне архітектурно-планувальне управління
Дніпропетровської міської ради
6. Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради
про зобов'язання вчинити дії
У справі взяли участь представники сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: Вдовин м.- директор, Шестіріков Вяч. Вас. довір.
від 20.12.05
3-ті особи: не з'явилися
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.04.2004 позовні вимоги задоволено. Відповідача зобов'язано
повернути спірну земельну ділянку державі з тих підстав, що він її
зайняв самовільно (суддя А.Чередко).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 30.11.2004 рішення місцевого суду залишено без змін з тих
же підстав (колегія суддів І.Кузнецова, О.Голяшкін, Л.Чимбар).
В поданій касаційній скарзі відповідач ПАПП "М-Самара-М"
просить скасувати прийняті у справі судові акти та прийняти нове
рішення.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції були неповно
з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно
застосовані норми матеріального та процесуального права.
Через неповноту з'ясування обставин до спірних правовідносин
безпідставно застосована ст. 212 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Висновок апеляційної інстанції про те, що дозвіл від 27.05.93
був виданий тільки для будівництва теплиць не відповідає
матеріалам справи з яких вбачається, що відповідач мав право
здійснювати будівництво адміністративного корпусу та КПП.
Судом невірно оцінено факт того, що рішення про
землевідведення стосувалося МДП Самара. Судом не застосовано
ст. 108 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та Перехідні положення ЦК з яких
слідує, що в разі перетворення юридичної особи (зміна її
організаційно-правової форми) до нової юридичної особи переходять
усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Об'єкт на спірній земельній ділянці відповідач купив по договору
купівлі-продажу від 28.02.1995 р. у стані незавершеного
будівництва. На підставі цього договору та рішення виконкому N 30
від 16.03.1995 земельна ділянка 18.05.95 була передана відповідачу
в оренду по договору N 3-363/1-1 строком на три роки. Таким чином,
відповідач земельну ділянку самовільно не займав.
З врахуванням ч. 3 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
договір оренди землі є діючим, оскільки листів-повідомлень про
припинення договірних правовідносин відповідач від позивача не
отримував.
Крім цього, відповідач має за інших рівних умов переважне
право на поновлення договору, оскільки належно виконував договірні
обов'язки. Це право орендодавцем порушується, оскільки документи
справи свідчать про його намір передати спірну земельну ділянку у
користування іншому суб'єкту.
На підставі викладеного апеляційний суд безпідставно залишив
без змін рішення місцевого суду.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради N 345 від
10.04.92 малому державному підприємству "Самара" надано у
тимчасове користування строком на 10 років земельну ділянку площею
16,8 га по вул. Гаванська для проектування та будівництва теплиць
по вирощуванню продукції без права капітального будівництва.
Рішенням виконкому N 330 від 16.03.95 були внесені зміни в
рішення виконкому N 345 від 10.04.92 і було вирішено надати
приватному агропромисловому підприємству "М-Самара-М" земельну
ділянку по вул. Гаванська, 23 площею 16,8 га в тимчасове
користування строком на 3 роки на період проектування та
будівництва теплиць по виробництву сільгосппродукції.
Відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою
після закінчення встановленого строку користування, тобто 16.03.98
без оформлення правовстановлюючих документів та збудував на цій
ділянці капітальні споруди.
Дозвіл інспекції державного архітектурно-будівельного
контролю від 27.05.93 видано малому державному підприємству
"Самара" на виконання робіт по будівництву теплиць з виробництва
сільгоспродукції разом з адмінкорпусом по вул. Гаванській, 23 на
підставі рішення виконкому міськради N 345 від 10.04.92. Але цим
рішенням виконкому підприємству не надавалось права на капітальне
будівництво.
В договорі оренди земельної ділянки відсутні будь-які
відомості щодо попереднього розташування на спірній ділянці
будь-яких споруд, об'єктів.
Дії головного архітектурно-планувального управління та
розпорядження міського голови щодо узгодження місця розташування
іншого землекористувача на спірній ділянці в установленому порядку
не оскаржувались.
З огляду на встановлені факти та обставини попередні судові
інстанції дійшли обгрунтованого висновку що підприємство
неправомірно займає і використовує спірну земельну ділянку.
Відповідно п. 2 ст. 27 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
від 18.12.90, що був чинним на дату закінчення строку користування
спірною земельною ділянкою, право користування земельною ділянкою
припиняється у разі закінчення строку, на який було надано
земельну ділянку.
Згідно зі ст. 125 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
право власності та
право постійного користування на земельну ділянку виникає після
одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує
право власності чи право постійного користування земельною
ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до користування
земельною ділянкою до встановлення її меж у натурі та одержання
документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації
забороняється.
Доводи скаржника про те, що право користування землею
перейшло до нього на підставі ст. 108 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(правонаступництво) судом до уваги не приймаються. Право
користування землею регулюється Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
і в останньому таких підстав для права користування
землею не зазначено.
Інші доводи скаржника зводяться до незгоди з оцінками
матеріалів справи судами попередніх інстанцій. Надання іншої
оцінки доказам не відноситься до компетенції касаційної інстанції.
Таким чином, самовільним зайняттям земельної ділянки є
відсутність документа, що посвідчує право на землю і суди
правомірно застосували до правовідносин , що склалися ст. 212 ЗК
України ( 2768-14 ) (2768-14)
. Підстави для скасування постанови апеляційної
інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного агропромислового підприємства
"М-Самара-М" м. Дніпропетровськ залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
30.11.2004 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 27.04.2004 у справі N 25/80 - без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун