ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2006 Справа N 160/4-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Виший господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого у засіданні (доповідач), Панченко Н.П.,
Плахотнюк С.О.
розглянувши касаційну скаргу Бориспільського районного
споживчого товариства
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.05.2005 р.
у справі N 160/4-04
за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств
до виконавчого комітету Бориспільської міської ради
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Бориспільське районне споживче товариство
про визнання права власності на майно
за участю представників:
- Позивача:
Сукманюк О.О. (дов. від 10.11.2005 р., N 01-462);
Яремчук Я.В. (дов. від 26.10.2005 р., N 01-446);
- Відповідача:
Макогон В.К. (дов. від 21.06.2005 р., N 1559/02-19);
- Третьої особи:
Струков К.А. (голова правління);
Федоров Д.А. (дов. від 14.11.2005 р. N 3-01-2/268);
В С Т А Н О В И В:
Київська обласна спілка споживчих товариств (надалі -
"Позивач") звернулася до господарського суду Київської області з
позовом до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради
(надалі - "Відповідач") про визнання права власності на майно.
В обґрунтування позову Позивач посилався на те, що все майно,
право власності на яке є предметом спору, будувалось за рахунок
коштів Позивача.
Рішенням господарського суду Київської області від
21.05.2004 р. позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду
Київської області, Відповідач звернувся до Київського міжобласного
апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив
скасувати рішення господарського суду Київської області від
21.05.2004 р. у справі N 160/4-04, як таке, що прийняте з
порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема,
п. 5 ст. 48 Закону України від 07.02.1991 р. N 697-XII ( 697-12 ) (697-12)
"Про власність" (надалі - "Закон про власність"), ст. 392
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(надалі - "ЦК України"),
ст.cт. 34, 36 господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - "ГПК України").
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 18.04.2005 р. порушено апеляційне провадження у справі
N 160/4-04.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 17.05.2005 р. в порядку ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
до
участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору, залучено Бориспільське районне споживче
товариство (надалі - "Третя особа").
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.05.2005 р. рішення суду першої
інстанції залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Не погоджуючись з зазначеною постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду, Відповідач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Київської області від 21.05.2004 р. та постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2005 р., а
провадження у справі припинити, вважаючи, що при вирішенні спору
судами неправильно застосовані та порушені ст. ст. 328, 392
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 48, 55 Закону про власність
( 697-12 ) (697-12)
.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2005 р.
у справі N 160/4-04 касаційну скаргу Відповідача прийнято до
касаційного провадження, розгляд справи призначено на
18.10.2005 р.
В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався в
порядку ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.12.2005 р.
у справі N 160/4-04 розгляд справи призначено на 17.01.2006 р.
17 січня 2006 року за згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85
та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - "ГПК України") у судовому засіданні
оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії
суддів Вищого господарського суду України.
Заслухавши у судовому засіданні доводи сторін,
проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового рішення, колегія
суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній
інстанції, знаходить, що касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(надалі - "ГПК України") касаційна
інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі
встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин
справи.
Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду
справи встановлено, що 29.03.2002 р. Відповідач на підставі того,
що до повноважень органів місцевого самоврядування не входить
видача свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна
юридичним особам, відмовив Позивачу в оформленні права власності
на об'єкти нерухомості, розміщені в м. Бориспіль Київської області
(склад живсировини і втор сировини; насосна каналізаційна станція;
майновий комплекс комбінату громадського харчування (ресторан
"Альто", ресторан "Зустріч", кафе "Мальвіна", кафе "Ліра" (магазин
кулінарія), адміністративне приміщення громадського харчування);
приміщення райунівермагу із складом; кишмайстерня із
худобозабійним пунктом; овочесховище; їдальня промкомбінату з
насосною станцією; приймально-заготівельний пункт) (надалі -
"Спірне майно").
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що повторне
звернення Позивача до Відповідача із заявою про оформлення права
на вищезазначені об'єкти від 20.05.2005 р. залишено Відповідачем
без задоволення внаслідок того, що для оформлення права власності
на Спірне майно потрібно надати рішення виконкому про виділення
земельних ділянок під перелічені об'єкти та акти
приймання-передачі.
На підставі вищевикладених обставин господарські суди
попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про невизнання
Відповідачем права власності на спірне майно за Позивачем.
Відповідно до ст. 392 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник майна
може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це
право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі
втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В ході розгляду справи господарським судом Київської області
встановлено на підставі первинних документів, що будівництво
Спірного майна здійснювалось за рахунок коштів Позивача. Даний
факт підтверджений Київським міжобласним господарським судом та в
установленому законом порядку не спростований Відповідачем.
Водночас, під час судового розгляду господарським судом
Київської області відхилено доводи Відповідача та Третьої особи
про те, що Спірне майно знаходяться на балансі Третьої особи, а
тому є його власністю.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком
господарського суду Київської області, що баланс підприємства
(організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і
вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату
та не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні)
підприємства.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, право
власності набувається на підставах, що не заборонені законом,
зокрема із правочинів.
Одним з основних критеріїв визначення законності володіння
майном і відображення його на балансі підприємства є джерела
фінансування, (п. 9 інформаційного листа від 31.01.2001 р. ВГСУ
N 01-8/98 ( v8_98800-01 ) (v8_98800-01)
"Про деякі приписи законодавства, яке
регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його
захистом").
Згідно з п. 1 ст. 331 ( 435-15 ) (435-15)
право власності на нову річ,
яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем доведено на
підставі первинних документів, що саме за рахунок його коштів
здійснювалося будівництво Спірного майна. Відповідачем та Третьою
особою даний факт у встановленому законом порядку не спростований.
Щодо доводів Третьої особи, викладених у касаційній скарзі,
то по своїй суті вони полягають у посиланні на недоведеність
обставин справи, що відповідно до ч. 2 ст. 111 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є недопустимим, а отже, не є підставою для скасування
судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів приймаючи до уваги всі
наведені обставини в їх сукупності, дійшла висновку, що під час
розгляду справи господарським судом Київської області ва та
Київським міжобласним господарським судом фактичні обставини
справи встановлено на основі всебічного, повного і об'єктивного
дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим
обставинам і їм надана правильна юридична оцінка, а отже, підстав
для їх скасування не вбачається.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Бориспільського районного споживчого
товариства залишити без задоволення.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.05.2005 р. у справі N 160/4-04 залишити
без змін.
Суддя, головуючий у засіданні І.Плюшко
Судді: Н.Панченко
С.Плахотнюк