ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 17.01.2006                                        Справа N 20/526
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 23.03.2006
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Плахотнюк С.О. - головуючий, Панченко Н.П, Самусенко С.С.
     розглянувши касаційну  скаргу  і  додані до неї документи ЗАТ
транснаціональної    фінансово-промислової    нафтової    компанії
"Укртатнафта"
     на постанову  від  16.05.2005  року  Київського  міжобласного
апеляційного господарського суду
     у справі N 20/526 господарського суду Полтавської області
     за позовом ВАТ "Укрнафта"
     до ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта"
     третя особа ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта"
     про виконання зобов'язання в натурі
     В судовому засіданні взяли участь представники:
     позивача - Литвиненко Л.І. (дов. N юр-588/д від 22.12.05),
     відповідача - Ковальчук О.М. (дов. N 13/03-34 від 27.12.05)
     В С Т А Н О В И В:
 
     Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" у  грудні  2004  р.
звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до
закритого      акціонерного      товариства      транснаціональної
фінансово-промислової  компанії   "Укртатнафта",  третя  особа  на
стороні відповідача - закрите акціонерне товариство  Торговий  дім
"Укртатнафта"  про  виконання  зобов'язання  в  натурі    передачу
нафтопродуктів позивачу в наступному обсязі та номенклатурі:
     - бензину А-92 в обсязі 260,7 тонн;
     - бензину А-76 в обсязі 4185,83 тонн;
     - дизельного палива в обсязі 1902,709 тонн;
     - мазуту М100 в обсязі 5081,465 тонн;
     - пічного палива в обсязі 34,921 тонн;
     - палива ТС-1 в обсязі 16,2 тонн;
     - масла І-ГА-32 в обсязі 58,25 тонн;
     - масла І-ГА-46 в обсязі 2,5 тонн;
     - масла І-ГА-68 в обсязі 233,7 тонн;
     - масла М-10В2 в обсязі 66,75 тонн;
     - масла М-14В2 в обсязі 235,85 тонн;
     - славолу М-3042 в обсязі 116,5 тонн;
     - масла М-8 в обсязі 11,85 тонн;
     - МГД-14 М в обсязі 1,9 тонн.
     згідно з   договором    N  23/238(N 255)   від  29.12.99  р.,
укладеним між сторонами у справі.
 
     Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.02.05
у  справі  N  20/526  позов  задоволено повністю.  Зобов'язано ЗАТ
"Укртатнафта"   протягом   місяця   поставити    ВАТ    "Укрнафта"
нафтопродукти в наступному обсязі та номенклатурі:
     - бензину А-92 в обсязі 260, 7 тонн;
     - бензину А-76 в обсязі 4185,83 тонн;
     - дизельного палива в обсязі 1902,709 тонн;
     - мазуту М100 в обсязі 5081,465 тонн;
     - пічного палива в обсязі 34,921 тонн;
     - палива ТС-1 в обсязі 16,2 тонн;
     - масла І-ГА-32 в обсязі 58,25 тонн;
     - масла І-ГА-46 в обсязі 2,5 тонн;
     - масла І-ГА-68 в обсязі 233,7 тонн;
     - масла М-10В2 в обсязі 66,75 тонн;
     - масла М-14В2 в обсязі 235,85 тонн;
     - славолу М-3042 в обсязі 116,5 тонн;
     - масла М-8 в обсязі 11,85 тонн;
     - МГД-14 М в обсязі 1,9 тонн.
 
     Постановою Київського        міжобласного        апеляційного
господарського суду від 16.05.2005 р.  рішення господарського суду
Полтавської  області від 09.02.2005 р.  у справі N 20/526 залишено
без змін.
 
     ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта" у  своїй  касаційній  скарзі  просить
скасувати    постанову    Київського   міжобласного   апеляційного
господарського суду від 16.05.2005 р.  та  рішення  господарського
суду  Полтавської  області від 09.02.2005 р.  у справі N 20/526 та
прийняти нове  рішення,  яким  відмовити  відкритому  акціонерному
товариству  "Укрнафта"  в  задоволенні  позовних  вимог  в повному
обсязі.  Скаржник вважає,  що  постанова  Київського  міжобласного
апеляційного   господарського  суду  прийнята  з  порушенням  норм
процесуального права та невірним застосуванням норм  матеріального
права.
 
     Скаржник посилається  на те,  що суди попередніх інстанцій до
спірних  правовідносин  невірно  застосували  норми  матеріального
права,  зокрема,  главу  36  Цивільного  кодексу  УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        
"Схов",  замість глави 28 ЦК УРСР "Підряд",  оскільки договір  про
надання  послуг по переробці нафти N 23/238(255) від 29.12.1999 р.
є договором підряду.  Скаржник посилається на те, що відповідно до
п.  3.6.  Договору  після  розрахунків  за переробку нафти сторони
оформляють акт виконаних робіт.  Тобто,  укладення  між  сторонами
актів  виконаних  робіт є підтвердженням закінчення розрахунків за
послуги надані відповідно до умов Договору.  Відповідно до п. 6.1.
Договору  Позивач зобов'язаний вибрати свої нафтопродукти протягом
60 днів  із  дня  підтвердження  постачання  нафти.  Таким  чином,
виходячи  з  вказаної  умови  договору,  у відповідача автоматично
виникає  обов'язок  протягом  60  днів  з  моменту   підтвердження
поставки  нафти  передати  вироблені  за  договором  нафтопродукти
замовнику  (позивачу),  а  позивач   зобов'язаний   вибрати   свої
нафтопродукти.  Останній  акт  виконаних  робіт було підписано між
позивачем та відповідачем 08.06.2000 р., саме з цієї дати протягом
60  днів  відповідно  до  п.  6.1.  Договору  позивач зобов'язаний
вибрати свої нафтопродукти,  тобто права та обов'язки позивача  та
відповідача  щодо  передачі  нафтопродуктів  виникли  до  набрання
чинності Цивільним кодексом України ( 435-15  ) (435-15)
          (набрав  чинності
01.01.2004). На думку скаржника, Київський міжобласний апеляційний
господарський суд дав невірну юридичну оцінку  обставинам  справи,
що призвело до невірного застосування пункту 4 Перехідних положень
чинного Цивільного кодексу України,  що відповідно до  ст.  111-10
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
          є
підставою для скасування оскаржуваної постанови.
 
     Скаржник вважає,   що   Київський   міжобласний   апеляційний
господарський суд невірно застосував ст.  165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,
ст.  530,  п.  6 Прикінцевих  та  перехідних  положень  Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  що набрав чинності 01.01.2004 р.,  та
дійшов невірного висновку,  що позивачем не було  пропущено  строк
позовної давності.
 
     Заслухавши доповідача,   вислухавши  пояснення  представників
сторін,  обговоривши   доводи   касаційної   скарги,   перевіривши
правильність   застосування   судами   попередніх  інстанцій  норм
матеріального  і  процесуального  права,  колегія  суддів   Вищого
господарського  суду України дійшла висновку,  що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
     Судами попередніх  інстанцій  встановлено,   що   29   грудня
1999 року   між   відкритим   акціонерним  товариством  "Укрнафта"
(замовник) та закритим  акціонерним  товариством  транснаціональна
фінансово-промислова  нафтова  компанія "Укртатнафта" (виконавець)
було укладено договір N 23/238 (255) 
( Договір)
( Договір) про надання послуг по переробці нафти, згідно з умовами якого (п.п. 1.1.-1.2. Договору)
замовник поставляє в 2000 році 150 тис. тонн нафти українських родовищ, як давальницьку, по трубопроводу, а також у залізничних цистернах, через НГВУ "Охтирканафтогаз", НГВУ "Полтаванафтогаз", НГВУ "Чернігівнафтогаз" а виконавець переробляє давальницьку нафту і нафтопродукти і передає замовнику.
 
     На виконання умов Договору ВАТ "Укрнафта" поставило в  період
січня-червня   2000   року  через  свої  структурні  одиниці  НГВУ
"Охтирканафтогаз", НГВУ "Полтаванафтогаз", НГВУ "Чернігівнафтогаз"
45801  тонн  нафти  на  переробку,  що підтверджується Додатковими
угодами до Договору від 03.02.00,  06.03.00,  05.04.00,  12.05.00,
08.06.00  (далі  -  Додаткові угоди),  а також відповідними актами
прийому-передачі.
 
     Послуги по   відвантаженню   нафтопродуктів   надавало    ЗАТ
"Торговий  дім  "Укртатнафта".  Зокрема між структурними одиницями
ВАТ   "Укрнафта",   а   саме,   НГВУ    "Охтирканафтогаз",    НВГУ
"Полтаванафтогаз",  НВГУ  "Чернігівнафтогаз"  та ЗАТ "Торговий дім
"Укртатнафта" були укладені відповідні договори про надання послуг
на  відвантаження  нафтопродуктів,  на підставі яких ЗАТ "Торговий
дім "Укртатнафта" були надані нафтопродукти для відвантаження,  що
підтверджується  наявними  в  матеріалах справи відвантажувальними
відомостями.
 
     ВАТ "Укрнафта" оплатило послуги по переробці нафти  повністю,
що підтверджується підписаними представниками сторін двосторонніми
актами від 03.02.00, 06.03:00, 05.04.00, 12.05.00, 08.06.00.
 
     Згідно з Договором та Додатковими угодами  до  нього  закрите
акціонерне    товариство   транснаціональна   фінансово-промислова
нафтова  компанія  "Укртатнафта"  зобов'язано  було  виробити   та
передати нафтопродукти.
 
     Відповідач виконав  взяті  на  себе зобов'язання частково,  у
зв'язку з чим залишок не відвантажених нафтопродуктів за Договором
склав  12209,093  тонн,  а саме:  бензину А-92 в обсязі 260,7 тонн
бензину,  А-76 в обсязі 4185,83 тонн,  дизельного палива в  обсязі
1902,709 тонн, мазуту М 100 в обсязі 5081,465 тонн, пічного палива
в обсязі 34,921 тонн,  палива  ТС-1  в  обсязі  16,2  тонн,  масла
І-ГА-32  в  обсязі  58,25  тонн,  масла І-ГА-46 в обсязі 2,5 тонн,
масла ІГА-68 в обсязі 233,7 тонн, масла М-10В2 в обсязі 66,75 тонн
масла, М-14В2  в  обсязі  235,85  тонн,  славолу  М-3042  в обсязі
11,85 тонн,  масла М-8 в  обсязі  11,85  тонн,  МГД-14М  в  обсязі
1,9 тонн.
 
     27.05.04 на    адресу   закритого   акціонерного   товариства
транснаціональна     фінансово-промислова     нафтова     компанія
"Укртатнафта" було  направлено  лист-вимогу  від 27.05.05 N юр 948
про відвантаження залишків нафтопродуктів.  Проте відповідачем  не
було відвантажено позивачу нафтопродукти у зазначеній кількості.
 
     При розгляді   цієї   справи  суди  попередніх  інстанцій  не
повністю з'ясували обставини,  що мають значення  для  правильного
вирішення цього спору,  зокрема,  щодо встановлення правовідносин,
які виникли між сторонами  за  договором  про  надання  послуг  по
переробці  нафти  N  23/238(255) від 29.12.1999 р.;  коли згідно з
умовами зазначеного  договору   виникають   обов'язки   сторін   -
позивача - замовника за договором - вибрати свої нафтопродукти,  а
відповідача  -  виконавця  за  договором  -   передати   вироблені
нафтопродукти замовнику; щодо застосування позовної давності.
 
     Зважаючи на  викладене,  колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій
в  порушення  ст.  43  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не були всебічно і
повно розглянуті всі  обставини  справи.  Виходячи  з  повноважень
касаційної  інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин
справи у рішенні або постанові господарського  суду,  передбачених
частиною 2 ст.  111 Господарського процесуального кодексу України,
відсутність  якої  унеможливлює  правильність  застосування   норм
матеріального  права  при  вирішенні спору,  колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку,  що прийняті у справі
судові  рішення  та  постанова  підлягають  скасуванню,  а  справа
передачі на новий розгляд.
 
     При новому розгляді справи суду першої інстанції  слід  взяти
до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи і
в залежності від встановленого  та  відповідно  до  вимог  чинного
законодавства вирішити спір.
 
     Керуючись ст.ст.  111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
 
     1. Касаційну  скаргу  ЗАТ  ТФПНК  "Укртатнафта"  на постанову
Київського  міжобласного  апеляційного  господарського  суду   від
16.05.2005 року у справі N 20/526 задовольнити частково.
 
     2. Постанову     Київського     міжобласного     апеляційного
господарського суду від 16.05.2005  року  у  справі  N  20/526  та
рішення  господарського  суду Полтавської області від 09.02.2005 у
справі N 20/526 скасувати,  справу передати на  новий  розгляд  до
господарського суду Полтавської області.
 
 Головуючий                                          С.О.Плахотнюк
 
 Суддя                                                Н.П.Панченко
 
 Суддя                                               С.С.Самусенко