ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2006 Справа N 02-03/2640/13
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача - Костинчук П.М., Зозуля Т.М.
відповідача - Бондарь А.В.
розглянувши касаційну скаргу Державного міжнародного
аеропорту "Бориспіль" (надалі - ДМА "Бориспіль")
на постанову від 20.10.2005 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі N 02-03/2640/13
за позовом ДМА "Бориспіль"
до ЗАТ "Авіакомпанія "Аеросвіт"
про визнання частково недійсними додаткових угод та стягнення
2374604,93 грн. заборгованості
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою від 25.08.2005 господарського суду Київської області,
винесеною на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
позовну заяву ДМА "Бориспіль" повернуто без розгляду з огляду на
об'єднання в одній заяві кількох вимог, сумісний розгляд яких
перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін та суттєво
ускладнить вирішення спору.
Постановою від 20.10.2005 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду ухвалу залишено без змін з тих же
підстав.
ДМА "Бориспіль" у поданій касаційній скарзі просить ухвалу та
постанову скасувати, справу передати на розгляд по суті до суду
першої інстанції, оскільки вважає, що об'єднані у позовній заяві
дві однорідні вимоги немайнового характеру та одна вимога
майнового характеру пов'язані між собою підставами виникнення, а
саме пунктами оспорюваних додаткових угод N 12 та N 17 до договору
у формі додатку В 1.2/2.5.9-3 до СУНО, які було укладено між
сторонами, та передбачали надання відповідачу знижок зі зборів на
аеропортове обслуговування в аеропорту "Бориспіль".
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали на предмет
правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції
норм процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала та постанова -
скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції
з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в одній
позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між
собою підставою виникнення або поданими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві позивачем
було об'єднано однорідні позовні вимоги про визнання недійсними
пунктів 2 додаткових угод N 12 від 20.06.2002 та N 17 від
22.11.2002 до договору у формі додатку В 1.2/2.5.9-3 до СУНО та
позовну вимогу про стягнення 2374604,93 грн. заборгованості
внаслідок безпідставно отриманих, на думку позивача, знижок до
аеропортових зборів на цю ж суму. Тобто позивачем об'єднано дві
позовні вимоги немайнового характеру та одна - майнового
характеру.
Отже, спірні правовідносини виникли на підставі зазначених
цивільних угод, оспорюваними пунктами яких відповідачу за період з
01.07.2002 р. по 25.10.2002 р. надавалися знижки до аеропортових
зборів.
Однак, судами попередніх інстанцій не враховано
взаємопов'язаність пред'явлених позовних вимог підставами їх
виникнення (додаткові угоди N 12 та N 17), що вказує на
помилковість висновків судів про порушення позивачем правил
об'єднання позовних вимог та об'єднання в одній заяві декількох
позовних вимог, сумісний розгляд яких суттєво утруднить вирішення
спору. Адже, ціна позову (2374604,93 грн.) визначена позивачем як
сума знижок до аеропортових зборів, наданих відповідачу за період
з 01.07.2002 р. по 25.10.2002 р. згідно оспорюваних пунктів
додаткових угод N 12 та N 17 та у відповідності до наказу
Мінтрансу України від 06.06.2002 N 369 ( v0369361-02 ) (v0369361-02)
.
Додатковим підтвердженням правильності об'єднання позовних
вимог у даній справі є та обставина, що відповідно до ч. 2 ст. 48
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції від 18.07.1963 р. (чинного на
момент укладення додаткових угод та надання знижок) у випадку
визнання оспорюваних угод частково недійсними сторони повертаються
в первісний стан, який існував до укладення договору, шляхом
обов'язкового повернення кожною із сторін всього одержаного за
угодою, а в разі неможливості повернення одержаного в натурі -
шляхом відшкодування вартості одержаного в грошовому виразі.
Пред'явлена позивачем позовна вимога майнового характеру (про
стягнення 2374604,93 грн.) за своєю процесуальною природою є
вимогою застосувати передбачену ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР реституцію в
разі задоволення позовних вимог немайнового характеру (визнання
недійсними пунктів 2 додаткових угод N 12 від 20.06.2002 та N 17
від 22.11.2002 до договору у формі додатку В1.2/2.5.9-3 до СУНО),
а саме відшкодувати суми отриманих відповідачем знижок до
аеропортових зборів.
При прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови судами першої
та апеляційної інстанцій не враховано положень п.п. 2, 17
постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 N 3
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику у справах про визнання угод
недійсними", згідно яких при задоволенні позову суд в одному
рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про
застосування передбачених законом наслідків та визнаючи угоду
недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням
зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане
за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі
втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни
та ін.) - повернути його вартість у грошах.
Отже, позивачем дотримано правила об'єднання однорідних
позовних вимог, їх сумісний розгляд не може утруднити вирішення
даного господарського спору, чим спростовуються висновки
апеляційного суду про зворотне, які грунтуються на довільному
тлумаченні змісту п. 5 ст. 63 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
неврахуванні вимог ст. 58 цього кодексу.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
помилкове застосування судом першої та апеляційної інстанції
процесуального права та наявність підстав для скасування
оскаржуваних ухвали та постанови і подальшого розгляду позовної
заяви по суті пред'явлених вимог.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11, 111-13 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДМА "Бориспіль" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Київської області від 25.08.2005
та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 20.10.2005 у справі N 02-03/2640/13 скасувати.
Зобов'язати господарський суд Київської області розглянути
позовну заяву ДМА "Бориспіль" по суті об'єднаних позовних вимог як
подану у первісний строк.
Головуючий В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун