ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2006 Справа N 17/170
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ВАТ "Стаханівський завод феросплавів"
на рішення господарського суду Донецької області від
06.06.2005 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.08.2005 року
у справі N 17/170
за позовом ВАТ "Стаханівський завод феросплавів"
до Донецької залізниці,
ВАТ "Алчевський коксохімічний завод"
про стягнення 2068,27 грн.,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача 1 - не з'явились,
відповідача 2 - не з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від
06.06.2005 року у справі N 17/170 (суддя: Татенко В.М.), залишеним
без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду
від 23.08.2005 року (судді: Шевкова Т.А., Дзюба О.М., Стойка О.В.)
в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів
першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить
рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2005 року
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.08.2005 року у справі N 17/170 скасувати та прийняти нове
рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх
вимог заявник посилається на те, що господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми
матеріального права та порушені норми процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального
права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове
рішення" від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 N 4, від 25.12.92 N 13
( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи
інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки
сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та
безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних
обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним
вимогам не відповідають.
Як встановили місцевий та апеляційний господарські суди,
01.07.2004 року згідно залізничної накладної N 50791966 у вагоні
N 66117946 зі станції "Комунарськ" Донецької залізниці на станцію
"Стаханов" Донецької залізниці вантажовідправником
(відповідачем 2) був відправлений коксовий горіх у кількості
43100 кг. для вантажоодержувача (позивача).
На станції "Дебальцеве-Сортувальна" Донецької залізниці було
здійснено комісійне переважування вагону N 66117946 на 200 тонних
вагах, за результатами якого виявлено недостачу коксового горіху у
кількості 2300 кг., а також навантаження у вагоні шапкою висотою
250 мм, ліворуч над 5 люком вирву розмірами 2000 х 1500 х 1000 мм
на підтвердження чого складено комерційний акт N БК 448926/113/30
від 18.07.2004 року.
Вантаж передано вантажоодержувачу (позивачу) з перевіркою
маси вантажу у вагоні, якою встановлено недостачу вантажу у
розмірі 2300 кг.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, у
несхоронності прийнятого до перевезення вантажу винен відповідач 1
(залізниця).
Господарські суди дійшли висновку про пропуск позивачем
строку позовної давності для пред'явлення позову до залізниці та
відмовили у задоволенні позовних вимог, застосувавши норми ст. 136
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, ст. 267 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Водночас, господарські суди попередніх інстанцій не врахували
наступне. Відповідно до ст. 117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає
постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Пунктом 5 розділу I Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів
України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
05.06.2000 року N 915 ( 915-2000-п ) (915-2000-п)
передбачено, що Кабінет
Міністрів на основі та на виконання Конституції та законів
України, актів Президента України видає у межах своєї компетенції
постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.
Таким чином, нормативно-правові акти, в тому числі і Статут
залізниць України, який затверджено постановою Кабінету Міністрів
України від 06.05.1998 року N 457 ( 457-98-п ) (457-98-п)
, приймаються на
основі закону, для його виконання і вони не повинні суперечити
нормам останнього. Враховуючи те, що норми закону мають вищу
юридичну силу, ніж положення нормативно-правових актів, то в разі
наявності колізій, підлягають застосуванню саме норми закону.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції не звернули
увагу на те, що законом встановлено інший строк позовної давності
для пред'явлення позовів до залізниці. Зокрема, ч. 3 ст. 925
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що до вимог, що випливають із
договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна
давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до
транспортних кодексів (статутів).
Відтак, з огляду на положення ст.ст. 134, 137 Статуту
залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, вказаний термін позовної давності
у даній справі пов'язаний з днем настання події, що є підставою
для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при
цьому недостачі вантажу, засвідченої комерційним актом
N БК 448926/113/30 від 18.07.2004 року.
Як вбачається із наявної у справі позовної заяви N 02/1875
від 29.03.2005 року, остання надійшла до господарського суду
Донецької області в межах строку позовної давності -
23.05.2005 року і ухвалою цього суду від 24.05.2005 року прийнята
до розгляду.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те,
що господарськими судами неправильно застосовані норми
матеріального права, а тому, оскаржувані рішення та постанова не
можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
За таких обставин рішення та постанова у даній справі
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно
врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Стаханівський завод феросплавів"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від
06.06.2005 року та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 23.08.2005 року у справі N 17/170
скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
Головуючий, суддя С.Щотка
Судді Н.Мележик
О.Подоляк