ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2006 Справа N 08-10/3000
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І., Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"
на постанову від 15.09.2005 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі N 08-10/3000
за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (надалі -
Компанія)
до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"
(надалі - Товариство)
про стягнення 9 731 183,36 грн.
за участю представників:
від позивача - Вишневський А.А.
від відповідача - Джирма А.В., Шумко О.М.
В С Т А Н О В И В:
За наслідком уточнення позовних вимог в порядку ст. 22
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Компанією в господарському суді Черкаської
області заявлено вимоги про стягнення з Товариства 7230836,69 грн.
основного боргу, 1269781,19 грн. інфляційних нарахувань,
729302,19 грн. відсотків річних, 501263,29 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне
виконання відповідачем зобов'язань по оплаті природного газу,
поставленого Компанією за договором N 10/16-29 від 18.01.2000 р.
Товариство проти пред'явлених вимог заперечувало та
посилалось на сплив позовної давності.
Рішенням господарського суду Черкаської області від
28.04.2005 р. (суддя Коваленко В.І.) в позові відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 15.09.2005 р. (судді: Зеленіна Н.І.,
Сергейчук О.А., Швець В.О.) скасовано рішення господарського суду
Черкаської області від 28.04.2005 р., позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в
силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в
силу ст.ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
на підставі договору
N 10/16-29 від 18.01.2000 р. між сторонами виникли та існують
зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст.ст. 525, 526 ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися
належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок
закону, акту планування, договору, а при відсутності таких
вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається, за винятком випадків,
передбачених законом.
Згідно ст. 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 599 ЦК України)
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами,
Компанія належним чином виконувала свої зобов'язання по поставці
природного газу, проте Товариство в порушення умов договору
N 10/16-29 від 18.01.2000 р. та вимог законодавства неналежним
чином виконувало свої зобов'язання по оплаті природного газу.
Приймаючи рішення про відмову в позові місцевий господарський
суд виходив з того, що поставлений позивачем за договором
N 10/16-29 від 18.01.2000 р. природний газ протягом серпня-грудня
2000 р. відповідачем оплачений в повному обсязі, а в іншій частині
строк оплати за поставлений природний газ виходить за межі
позовної давності.
Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з
помилковими висновками суду першої інстанції.
Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого
господарського суду та про задоволення позову апеляційний
господарський суд виходив з того, що позивачем заявлено вимоги про
стягнення боргу за поставлений природний газ за період листопад та
грудень 2000 р., а до суду останній звернувся 05.08.2003 р., тобто
в межах строку позовної давності, встановленого ст. 71 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Відповідно до ст. 163 ЦК УРСР (ст. 529 ЦК України)
кредитор вправі не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо
інше не передбачено законом, актом планування, договором або не
випливає з суті зобов'язання. Оскільки ані цивільним
законодавством ані договором N 10/16-29 від 18.01.2000 р. не
передбачено, що відповідач мав право розраховуватися за
поставлений позивачем природний газ частинами, то останній не
приймав від відповідача платежі за газ частинами. Враховуючи, що в
платіжних дорученнях відповідач не зазначав період за який
здійснюється оплата за газ, то позивач правомірно відносив платежі
в рахунок погашення заборгованості за попередній період. Оскільки
відповідач не виконав належним чином зобов'язання по оплаті
поставленого позивачем природного газу, вимоги Компанії є
правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню з
урахуванням положень ст.ст. 163, 214 ЦК УРСР, ст. ст. 525, 526,
529, 599, 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 193, 202 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
.
Матеріали справи свідчать про те, що вказані висновки
апеляційного господарського суду відповідають фактичним обставинам
та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і
процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія
суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в
порядку ст.ст. 4-7, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і
об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх
сукупності; обґрунтовано поставив під сумнів помилкові висновки
місцевого господарського суду про сплив позовної давності;
дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень
докази; належним чином проаналізував зобов'язальні відносини
сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно
розглядаючи справу, апеляційний господарський суд повно з'ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
Компанією апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими
спростовано помилкові твердження місцевого господарського суду та
обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог
і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду,
та відповідають положенням чинного законодавства. На підставі
встановлених фактичних обставин судом апеляційної інстанції
з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно
скасовано рішення місцевого господарського суду, обґрунтовано
задоволено позов. Як наслідок, прийнята судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в
постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ по газопостачанню та газифікації
"Черкасигаз" залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 15.09.2005 р. у справі N 08-10/3000 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
Судді: Н.Мележик
О.Подоляк