ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.12.2005 Справа N 22/128
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 06.04.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді - Дерепи В.І. (доповідача),
суддів: Грека Б.М., Стратієнко Л.В.
за участю повноважних представників:
від позивача
від відповідача - Шамарова Т.О., Шамрая С.В.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу ТзОВ
"Альфред С. Топфер Інтернешнл"
на постанову від 10 серпня 2005 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі за позовом ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешнл"
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"
про стягнення 15712,81 гривень,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровької області від
19 травня 2005 року в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 10 серпня 2005 року рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі ТзОВ "Альфред С. Топфер Інтернешнл"
просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням
норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як правильно встановлено судом, 2 серпня 2004 року між
товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер
Інтернешнл" та дочірнім підприємством "Бі енд Вай" був укладений
договір N 38-Є про транспортно-експедиційне обслуговування, згідно
умов якого дочірнє підприємство "Бі енд Вай" надає позивачеві
транспортні послуги по організації відвантаження, наданню послуг
по організації перевезень вантажів, їх сертифікації, а також
експедируванню, інформаційному обслуговуванню.
На виконання умов договору, дочірнє підприємство "Бі енд Вай"
відвантажило на адресу ДП ДАК "Хліб України" Баловський КХП
пшеницю продовольчу за залізничною накладною N 46961989.
Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача
збитків, позивач, як на доказ того, що власником пшениці є ТзОВ
"Альфред С. Топфер Інтернешнл", посилався на вказану залізничну
накладну і на те, що псування зерна пшениці сталося саме при
перевезенні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 908 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти
здійснюється за договором перевезення.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, за договором перевезення вантажу, одна сторона
(перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною
(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі,
яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник
зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується
складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого
документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
На підставі ст. 920 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, у
разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення,
сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю
сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами,
транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 924 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, перевізник відповідає за збереження вантажу,
багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі
одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або
пошкодження вантажу, багажу, пошти сталося внаслідок обставин,
яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не
залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або
пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у
розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його
вини.
Згідно ст. 6 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, що
накладна - це основний перевізний документ встановленої форми,
оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий
залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою
двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка
укладається між відправником та залізницею на користь третьої
сторони - одержувача.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі,
пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації
та особи, які виступають від імені вантажовідправника і
вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за
перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та
окремими договорами.
Згідно ст. 129 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
, обставини, що можуть
бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці,
вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час
залізничного перевезення засвідчується комерційними актами або
актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
У відповідності до ч. 2 статті 925 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, позов до перевізника може бути пред'явлений
відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або
часткової відмови перевізника задовольнити претензію або
неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.
Пунктом б) частини 2 статті 130 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
передбачено, що у разі недостачі, псування або
пошкодження вантажу право на пред'явлення до залізниці претензії
та позовів має одержувач, за умови надання накладної, комерційного
акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого
вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість
нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно
встановив той факт, що позивач не є ні відправником, ні
одержувачем вантажу і комерційний акт, в порушення вимог ст. 129
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, складений не був.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, суд вважає, що місцевий господарський суд,
з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно прийшов до
висновку про відмову позивачеві в задоволенні позовних вимог за їх
недоведеністю.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі
доказами і не відповідають вимогам закону.
Постанова апеляційної інстанції відповідає обставинам справи
та вимогам діючого законодавства, тому її необхідно залишити без
змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10 серпня 2005 залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ
"Альфред С. Топфер Інтернешнл" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Судді Б.М.Грек
Л.В.Стратієнко