ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.12.2005 Справа N 20-3/038
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Севастопольського міського центру
зайнятості, м. Севастополь (далі - Центр зайнятості)
і касаційне подання першого заступника прокурора міста
Севастополя, м. Севастополь
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 19.05.2005
зі справи N 20-3/038
за позовом прокурора м. Севастополя в інтересах держави в
особі Центру зайнятості
до закритого акціонерного товариства "Морбуд" (далі - ЗАТ
"Морбуд") в особі його відокремленого підрозділу - управління
механізації і автотранспорту, м. Севастополь
про стягнення 5 000,26 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
прокурора - Громадського С.О. (прокурор відділу Генеральної
прокуратури України),
позивача - не з'явився,
відповідача - Жданова А.А.
За результатами розгляду касаційної скарги та касаційного
подання Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:
За змістом приписів пунктів 8 і 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до компетенції
адміністративних судів не віднесено вирішення спорів, позивачами в
яких є органи Фонду соціального страхування на випадок безробіття.
Статтею 50 цього Кодексу визначено перелік позовів, за якими
юридичні та фізичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень,
можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних
повноважень. На даний час цей перелік є вичерпним, оскільки чинним
законодавством не передбачено інших випадків подання суб'єктами
владних повноважень адміністративних позовів до суб'єктів
господарювання.
Прокурор м. Севастополя подав до господарського суду міста
Севастополя позов в інтересах держави в особі Центру зайнятості
про стягнення з ЗАТ "Морбуд" суми 5000,26 грн., в тому числі
5000 грн. штрафу і 0,26 грн. пені.
Рішенням названого суду від 18.03.2005 (суддя Гоголь Ю.М.)
позов задоволено: з ЗАТ "Морбуд" стягнуто на користь Центру
зайнятості суму 5000,26 грн.; на ЗАТ "Морбуд" віднесено судові
витрати зі справи. У прийнятті зазначеного рішення суд виходив з
того, що назване товариство, маючи заборгованість зі сплати
внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття (далі - Фонд), сплатив її
невчасно, у зв'язку з чим йому на підставі статті 38 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі - Закон) обґрунтовано
нараховано штраф і пеню.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.05.2005 (колегія суддів у складі: Маслова З.Д. -
головуючий, судді Видащенко Т.С. і Заплава Л.М.) рішення суду
першої інстанції скасовано, у позові відмовлено. У прийнятті цієї
постанови суд виходив з того, що твердження позивача про
приховування відповідачем сум виплат, з яких нараховується
страхові платежі, є безпідставним, а помилка у сплаті внесків до
Фонду виявлена і виправлена відповідачем самостійно.
Центр зайнятості у касаційній скарзі до Вищого господарського
суду України просить зазначену постанову апеляційної інстанції
скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 18.03.2005
залишити в силі. Скаргу мотивовано невідповідністю висновків
апеляційного господарського суду фактичним обставинам справи і
нормам матеріального права - статті 38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Аналогічне прохання міститься у касаційному поданні першого
заступника прокурора м. Севастополя, який мотивує його
неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції статті 38
Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
та Порядку нарахування і сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого
наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
18.12.2000 N 339 ( z0030-01 ) (z0030-01)
.
Відзив на касаційну скаргу і касаційне подання не надходив.
У судовому засіданні з розгляду касаційної скарги
оголошувалися перерви до 08.11.2005 та до 20.12.2005.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги і
касаційного подання.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про необхідність
задоволення касаційної скарги і касаційного подання з урахуванням
такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- прокуратурою м. Севастополя проведено перевірку матеріалів
Центру зайнятості з питань сплати внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття;
- за станом на 22.06.2004 згідно з актом перевірки від цієї
дати N 289 ЗАТ "Морбуд" (що зареєстроване в Центрі зайнятості як
платник зазначених внесків 19.01.2001 за N 1/2997) мало
заборгованість з платежів до Фонду в сумі 120 грн. за період з
01.01.2003 по 31.03.2004;
- недоїмку в цій сумі ЗАТ "Морбуд" погасило 14.07.2004, і
воно зобов'язане відповідно до статті 38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
сплатити штраф у сумі 5000 грн. та пені - 0,26 грн.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- згідно із зазначеним актом перевірки ЗАТ "Морбуд" крім
внесків до Фонду в сумі 120 грн. нараховано пені 0,26 грн. й штраф
5000 грн. за неповне перерахування страхових внесків, що дорівнює
сумі виплат, на яку повинні нараховуватися страхові внески (абзац
третій частини першої статті 38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
);
- ЗАТ "Морбуд" самостійно виявило суму виплат, з яких ним не
було нараховано внески в лютому і березні 2004 року, і в травні
того ж року (до проведення перевірки) самостійно були проведені
виправлення, відображені у "головній книзі" за травень 2004 року,
які за рахунком 65.3 "Розрахунки зі страхування на випадок
безробіття" 21.06.2004 пред'явлено перевіряючому;
- під час перевірки контролюючий орган не проводив
донарахування будь-яких грошових сум, а зафіксував виявлену самим
платником помилку в розрахунках сум виплат страхових внесків.
Відповідно до абзаців першого і другого частини першої
статті 38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
роботодавець несе відповідальність,
зокрема, за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових
внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники
сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових
внесків (недоїмки), штраф та пеню.
Наведені законодавчі приписи не ставлять застосування заходів
відповідальності щодо роботодавця-платника страхових внесків у
залежність від причин, з яких сталася несвоєчасна чи неповна
сплата (помилка або умисел платника) та від того, за яких обставин
виявлено таку сплату. В даному разі юридичне значення для настання
відповідальності має сам факт несвоєчасності сплати страхових
внесків.
До того ж згідно з пунктами 5.3 і 5.6 Інструкції про порядок
обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх
надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом
Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000
N 339 ( z0030-01 ) (z0030-01)
(далі - Інструкція), обчислення страхових
внесків роботодавців та застрахованих осіб здійснюється щомісяця,
а їх сплата - один раз на місяць в день одержання роботодавцями в
установах банків коштів на оплату праці.
Апеляційною інстанцією встановлено, що неповну сплату
страхових внесків ЗАТ "Морбуд" виявило в себе у травні 2004 року.
Отже, воно не позбавлене було можливості здійснити відповідну
доплату суми внесків у встановлені Інструкцією ( z0030-01 ) (z0030-01)
строки, не очікуючи на проведення перевірки 21.06.2004; фактично ж
суму заборгованості сплачено, як встановлено попередніми судовими
інстанціями, лише 14.07.2004. Твердження апеляційної інстанції про
те, що приписи пунктів 5.3, 5.6 Інструкції "не розповсюджуються на
порядок виправлення самостійно виявлених помилок", не ґрунтується
на будь-яких законодавчих приписах.
Згідно з абзацами третім і четвертим частини першої статті 38
Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
штраф накладається у розмірі прихованої суми
виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові
внески; пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової
ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати,
нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за
весь її строк.
Відповідні норми, як правильно зазначається у касаційній
скарзі та касаційному поданні, визначають не умови настання
відповідальності платника страхових внесків за їх несвоєчасну чи
неповну сплату, а виключно розмір такої відповідальності. Тому
невірним є висновок апеляційної інстанції про те, що згадані штраф
і пеня застосовуються нібито тільки у зв'язку з "приховуванням"
страхувальником сум виплат, на які нараховуються страхові внески.
Таким чином, суд апеляційної інстанції у прийнятті
оскаржуваної постанови припустився неправильного застосування
частини першої статті 38 Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
і безпідставно
скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а рішення
місцевого господарського суду слід залишити в силі.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Севастопольського міського центру
зайнятості та касаційне подання першого заступника прокурора міста
Севастополя задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 19.05.2005 зі справи N 20-3/038 скасувати.
3. Рішення господарського суду міста Севастополя від
18.03.2005 зі справи N 20-3/038 залишити в силі.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов