ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.12.2005 Справа N 7/5
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.
за участю представників: позивача - Кіташевського Д.А.
відповідача - Остратюк Н.В., Лященка М.Є.
розглянувши касаційну скаргу ТзОВ спільного
німецько-британо-українського підприємства "Трансгазбуд" на
рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 2 березня 2005 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 31 травня 2005 року у справі
за позовом Одеської залізниці до ТзОВ спільного
німецько-британо-українського підприємства "Трансгазбуд"
про стягнення 4994176,27 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області
від 2 березня 2005 року позов задоволений. Стягнуто з відповідача
на користь позивача основний борг в розмірі 4784045 грн., пеню в
розмірі 45070,06 грн., суму від інфляції в розмірі 107646,61 грн.
судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 31 травня 2005 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТзОВ спільного
німецько-британо-українського підприємства "Трансгазбуд" просить
їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2004 року
товариство з обмеженою відповідальністю спільне
німецько-британо-українське підприємство "Трансгазбуд" та Одеська
залізниця в особі структурного підрозділу - КМС ст. Вознесенськ
уклали договір підряду N ОД/П-04-88ІД-НЮ на розробку і перевезення
грунту в обсязі 100 тис. куб. м. Вартість робіт, згідно п. 3.1
договору, становить 994,980 тис. грн.
Відповідно до п. 3.2 укладеного договору вартість робіт
обґрунтовується відповідно до ДБНД 1.1-1-2000 та правил формування
договірних цін та їх уточнення у будівництві, затверджених наказом
Держбуду України N 174 ( v0174241-00 ) (v0174241-00)
від 28.08.2000 року і може
змінюватися у випадках, передбачених п.п. 3.3.3.2 і 3.3.3.3
вказаного ДБН в розмірах фактичних витрат по фактично виконаних
об'ємах робіт.
Як правильно встановлено судами, факт виконання робіт за
договором підтверджується довідками про вартість виконаних робіт
та актами приймання виконаних робіт.
Згідно п.п. 4.1, 4.3. договору замовник здійснює попередню
оплату - 40%, остаточна оплата виконаних робіт проводиться на
протязі 10 банківських днів після підписання актів виконаних
робіт. Позивач виставив відповідачу на оплату виконаних робіт
рахунки на загальну суму 5884045 грн., які були оплачені частково
в сумі 1100000 грн.
На підставі п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідач вартість поставленого йому товару
повністю не оплатив, місцевий суд, з яким погодився апеляційний
суд, правильно стягнув з відповідача заборгованість за виконані
роботи в розмірі 4784045 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних
для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси
другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як правильно встановлено судами при розгляді справи,
пунктом 7.7 укладеного сторонами договору передбачається, що у
разі прострочення оплати виконаних робіт, відповідач сплачує
позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми
простроченого платежу за кожний день прострочення.
З урахуванням викладеного, місцевий суд, з яким погодився
апеляційний суд, правильно стягнув з відповідача пеню в розмірі
45070,06 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник
не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно
застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими,
що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення
інфляційних.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону
і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
2 березня 2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 31 травня 2005 року залишити без змін, а
касаційну скаргу ТзОВ спільного німецько-британо-українського
підприємства "Трансгазбуд" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко