ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.12.2005 Справа N 20/107
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.03.2006
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Лідер Плюс", м. Василівка Запорізької області
(далі - ТОВ "Лідер Плюс")
на рішення господарського суду Запорізької області від
20.04.2005
зі справи N 20/107
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в
Запорізькій області, м. Запоріжжя (далі - Інспекція)
до ТОВ "Лідер Плюс"
про стягнення 65 009,10 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Інспекції - Яцик Ю.Г.,
ТОВ "Лідер Плюс" - не з'явились
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Інспекція звернулася з позовом про стягнення з відповідача
65009,10 грн. економічних санкцій за порушення державної
дисципліни цін.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
територіальні органи Державної інспекції з контролю за цінами.
Статтею 50 цього Кодексу встановлено перелік позовів, за якими
юридичні та фізичні особи, що не є суб'єктами владних повноважень,
можуть бути відповідачами у справах за позовами суб'єктів владних
повноважень. На даний час цей перелік є вичерпним, оскільки чинним
законодавством не передбачено інших випадків подання суб'єктами
владних повноважень адміністративних позовів до суб'єктів
господарювання.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
20.04.2005 (суддя Гандюкова Л.П.), залишеним без змін постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від
16.08.2005 (колегія суддів у складі: суддя Яценко О.М. -
головуючий, судді Коробка Н.Д., Юхименко О.В.), позов задоволено.
Названі судові акти попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на
приписи статей 4, 8, 13, 14 Закону України "Про ціни і
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
(далі - Закон), пункту 6 Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
мотивовано
необґрунтованим завищенням відповідачем законодавчо узгоджених
тарифів на послуги ринку шляхом включення до таких тарифів
нарахувань від заробітної плати, врахованих у структурі єдиного
податку.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
ТОВ "Лідер Плюс" просить скасувати рішення господарського суду
Запорізької області від 20.04.2005 та відмовити у задоволенні
позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що органами державної влади та
місцевого самоврядування ціни та тарифи на спірні послуги ринку не
встановлювались, оскільки визначення ціни на послуги, які
пов'язані з функціонуванням ринку, належить до сфери вільного
ціноутворення, що виключає можливість застосування до відповідача
заходів майнової відповідальності в порядку статті 14 Закону
( 507-12 ) (507-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу Інспекція зазначає про факт
завищення відповідачем розміру передбачених обов'язкових зборів,
що включаються у структуру ціни, що відповідно до пункту 1.4
Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових
(штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами,
затвердженої наказом спільним наказом Міністерства економіки та з
питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів
України від 03.12.2001 N 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
, є порушенням
державної дисципліни цін, та просить залишити касаційну скаргу без
задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної
скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відповідно до рішення Василівської міської ради від
25.03.2004 N 2 Василівський міський ринок було передано в оренду
ТОВ "Лідер Плюс";
- за результатами проведеної Інспекцією перевірки дотримання
ТОВ "Лідер Плюс" державної дисципліни цін за період з 15.04.2004
по 01.12.2004, оформленої актом від 21.12.2004 N 1340, було
виявлено факт завищення відповідачем тарифів на послуги з надання
торгового місця на ринку, на послуги з розрубу м'яса, а також
орендної плати за надання у суборенду складських приміщень,
внаслідок чого відповідачем було додатково одержано 21669,70 грн.;
- тарифи на названі послуги було узгоджено відповідачем з
виконавчим комітетом Василівської міської ради;
- за наслідками перевірки Інспекцією прийнято рішення
від 30.12.2004 N 2 про стягнення з ТОВ "Лідер Плюс" в доход
державного бюджету 21669,70 грн. необґрунтовано одержаної виручки
та 43339,40 грн. штрафу.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо
правомірності накладення Інспекцією штрафних санкцій за порушення
відповідачем державної дисципліни цін.
Статтею 6 Закону ( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному
господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні
фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно до статті 7
Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції,
товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне
регулювання цін і тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону ( 507-12 ) (507-12)
державне регулювання
цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних
фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або
граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та
іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 4 Закону ( 507-12 ) (507-12)
Кабінет Міністрів
України визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні
фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються
відповідними органами державного управління та визначає
повноваження органів державного управління в галузі встановлення і
застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами
(тарифами).
Відповідно ж до пункту 1.4 Інструкції про порядок
застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами
державного контролю за цінами, затвердженої наказом спільним
наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N 298/519
( z1047-01 ) (z1047-01)
, підставою для застосування економічних санкцій за
порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами
господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними
чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та
застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими
органами відповідно до вимог законодавства.
Так, пунктом 12 додатку до постанови Кабінету Міністрів
України від 25.12.1996 N 1548 ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
"Про встановлення
повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських
рад щодо регулювання цін (тарифів)" передбачено, що Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські державні адміністрації регулюють (встановлюють), зокрема,
граничні розміри плати за послуги, що надаються ринками з продажу
продовольчих та непродовольчих товарів.
Згідно зі статтею 25 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
сільські, селищні, міські
ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, цим та іншими законами до їх
відання.
Відповідно до підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону України
"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
до відання
виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить
встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів
щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг,
які надаються підприємствами та організаціями комунальної
власності відповідної територіальної громади; погодження в
установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та
організаціями, які не належать до комунальної власності.
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає
підстави для висновку про те, що визначення граничних розмірів
плати за послуги, які пов'язані з функціонуванням ринку, не
належить безпосередньо до компетенції органів місцевого
самоврядування, у тому числі і виконавчих органів міських рад.
Водночас господарські суди, дійшовши висновку про порушення
відповідачем дисципліни цін, не зазначили про жодні спеціальні
норми законодавства з питань ціноутворення, якими запроваджено
регулювання цін (тарифів) на надані відповідачем послуги з
обслуговування ринку.
За таких обставин з огляду на встановлені попередніми
судовими інстанціями фактичні обставини справи Вищий господарський
суд України вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову
Інспекції про стягнення з ТОВ "Лідер Плюс" 65 009,10 грн.
фінансових санкцій, скасувавши у зв'язку з цим рішення місцевого
та апеляційного господарських судів з даного спору.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Лідер Плюс" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від
20.04.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 16.08.2005 зі справи N 20/107 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь