ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2005 Справа N 40/127
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
скаргу Торгівельний Будинок “Гільдія ЛТД”
на постанову від 29.09.2005 року
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 40/127
за позовом ТОВ Торгівельний Будинок “Гільдія ЛТД”
до Відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
“Єнакієвський металургійний завод”
Про стягнення 9 196,44 грн.
В судове засідання представники сторін не з’явились
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк та перевіривши
матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
ТОВ Торгівельний Будинок “Гільдія ЛТД” звернулося до
господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ “Єнакієвський
металургійний завод” 9 196,44 грн. заборгованості за поставлені
автошини на загальну суму 307 085,19 грн. відповідно до
видаткових накладних по довіреностям на одержання
товарно-матеріальних цінностей в період з 06.02.2003 по
15.04.2004.
Оскільки строк оплати сторонами не був встановлений, в порядку
ст. 530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
позивачем
пред’явлена відповідачу претензія № 31/01-5 від 31.01.2005 року
на суму неоплаченої вартості автошин, яка залишена останнім без
відповіді.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2005
року у справі № 40/127 (суддя Ю. Підченко) у задоволенні
позовних вимог відмовлено; судові витрати покладені на позивача.
При ухваленні рішення у справі господарський суд першої
інстанції виходив з того, що в рахунок погашення заборгованості
за накладними позивачем прийняті від відповідача платежі за
платіжними дорученнями, що містять в графі “призначення платежу”
посилання на різні договори, що не були представлені ТОВ
Торгівельний Будинок “Гільдія ЛТД” в обґрунтування позовних
вимог.
Отримання таких платежів позивачем та неповернення відповідачу
грошових коштів відповідно до положень Закону України “Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
та
відсутність заяви про залік зустрічних однорідних вимог, на
думку господарського суду Донецької області, є підтвердженням
існування договорів. Проте, в накладних відсутні будь-які
зазначення про постачання автошин за договорами. Крім того, в
довіреностях, що виписані відповідачем на отримання
товарно-матеріальних цінностей, не зазначена підстава отримання
товару.
З таких обставин, господарський суд першої інстанції дійшов
висновку, що первинні документи, що надані ТОВ Торгівельний
Будинок “Гільдія ЛТД” на підтвердження позову, оформленні з
порушенням вимог, які до них ставляться, а отже позивачем не
доведено підстав виникнення заборгованості, а також не надане
нормативне обґрунтування позову, у зв’язку з чим позов про
стягнення заборгованості у розмірі 9 196,44 грн. визнано таким,
що заявлений необґрунтовано. Крім того, лист відповідача
№ 63/308 від 14.06.2005 року не прийнятий господарським судом як
беззаперечний доказ визнання ВАТ “Єнакієвський металургійний
завод” боргу на суму 9 196,44 грн..
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
29.09.2005 року (колегія суддів: Н. Акулова, Т. Геза, Г.
Діброва) рішення господарського суду Донецької області від
04.07.2005 року у справі № 40/127 залишене без зміни.
При винесенні постанови у справі господарський суд апеляційної
інстанції погоджується з неприйняттям до уваги господарським
судом першої інстанції тверджень позивача про його право при
неправильному зазначенні призначення платежу зараховувати
грошові кошти у рахунок погашення боргу по іншій накладній,
враховуючи недотримання останнім вимог Закону України “Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
.
Також, Донецький апеляційний господарський суд зауважує, що з
матеріалів справи та претензії № 31/01-05 від 31.01.2005 року
вбачається, що до суду першої інстанції позивачем не були надані
уточнення стосовно підстав утворення заборгованості, проте, у
поясненнях до апеляційної скарги № 27/09-05 від 27.09.2005 року
ТОВ Торгівельний Будинок “Гільдія ЛТД” зазначає про виникнення
боргу саме у зв’язку з поставкою товару за накладною № 1-0000619
від 06.04.2004 року.
Таким чином, враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги,
що не були предметом розгляду в суді першої інстанції,
господарський суд апеляційної інстанції доходить висновку про
уточнення позивачем свої вимог щодо підстав утворення боргу
всупереч порядку, передбаченому ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
а отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з
недоведеністю.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування судом при винесенні оскаржуваного
судового рішення матеріальних норм права та порушення
процесуальних норм.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі
існувала домовленість щодо поставки ТОВ Торгівельний Будинок
“Гільдія ЛТД” для ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” автошин
та подальшої їх оплати останнім, враховуючи вартість даного
товару.
Відповідачем не заперечується здійснення позивачем поставки
автошин на загальну суму 307 085,19 грн. протягом.02.2003 року
-.04.2004 року. Однак, звертаючись до суду з позовом, позивач
зазначає про часткову оплату відповідачем поставлених автошин,
тобто вказує на порушення останнім зобов’язань за домовленістю
сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, обов’язок доведення належного виконання зобов’язання перед
позивачем щодо оплати поставлених автошин лежить на
відповідачеві.
Проте, дана обставина залишена поза увагою господарських судів
попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень про
відмову у задоволенні позовних вимог, адже ВАТ “Єнакієвський
металургійний завод” не було надано доказів здійснення
остаточного розрахунку з ТОВ Торгівельний Будинок “Гільдія ЛТД”
за поставлені з 06.02.2003 по 15.04.2004 автошини загальною
вартістю 307 085,19 грн..
Разом з тим, господарськими судам першої та апеляційної
інстанції не врахований акт звірки між позивачем та відповідачем
(станом на 24.01.2005), підписаний обома сторонами, в якому
зазначено про існування заборгованості ВАТ “Єнакієвський
металургійний завод” перед ТОВ Торгівельний Будинок “Гільдія
ЛТД” на суму 9 196,44 грн..
За таких обставин, судові рішення у справі підлягають до
скасування у зв’язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю
висновків, викладених в них, матеріалам справи, а позовні вимоги
підлягають до задоволення з огляду на їх правомірність.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ Торгівельний Будинок “Гільдія ЛТД”
задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.09.2005 року, рішення господарського суду Донецької області
від 04.07.2005 року у справі № 40/127 скасувати.
Стягнути з ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” на користь ТОВ
Торгівельний Будинок “Гільдія ЛТД” 9 196,44 грн. заборгованості.
Доручити господарському суду Донецької області видати
відповідний наказ.