ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2005 Справа N 18/8-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім
“Олександрія –хліб”
На постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 12.09.2005 року
у справі № 18/8-05
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім
“Олександрія-хліб”
До приватного сільськогосподарського підприємства
“Добробут”
Про стягнення 80 526,10 грн.
за участю представників сторін:
від позивача –Зверхановська К.П.
відповідача –Швець Б.В.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом до
відповідача про стягнення з відповідача 80 526,1 грн.
заборгованості за договором купівлі-продажу буряків урожаю 2003
р. від 01.10.2003р., з яких 34 360 грн. –сума основного боргу,
34 360 грн. –штраф, 11 806 грн. –пеня, посилаючись на те, що
відповідач недопоставив цукрових буряків на суму 34 360 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.04.2005 р.
(суддя Чорна Л.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з
приватного сільськогосподарського підприємства “Добробут” на
користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім
“Олександрія-хліб” 34 360 грн. боргу, в решті позовних вимог
відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 12.09.2005 р. (головуючий –Мостова Г.І., судді
–Мамонтова О.М., Рибченко А.О.) рішення господарського суду
Київської області від 05.04.2005 р. змінено, скасовано пункт 1
його резолютивної частини та відмовлено в задоволенні позовних
вимог про стягнення 34 360 грн. В решті рішення залишено без
змін.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального
права та порушення норм процесуального права, просить скасувати
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 12.09.2005 р., залишивши в силі рішення господарського
суду Київської області від 05.04.2005 р.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими
судами, 01.10.2003 р. між сторонами було укладено договір
купівлі-продажу буряків урожаю 2003 р., згідно якого відповідач
зобов’язався поставити позивачу 1000 т цукрових буряків по 165
грн. за тону, а позивач – прийняти поставлену кількість цукрових
буряків та своєчасно оплатити на умовах договору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
) зобов’язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору та вимог цього
Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо продавець, який
одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у
встановлений строк, покупець має право вимагати передання
оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
На підставі рахунків-фактур відповідача від 30.09.2003 р. без
номера, від 13.10.2003 р. № 43, від 21.10.2005 р. № 45, позивач
сплатив в порядку передоплати за платіжними дорученнями від
03.10.2003 р. № 1790 82 500 грн., від 15.10.2003 р. № 1918 –85
000 грн., від 22.10.2003 р. № 1984 –68 000 грн., а всього –235
500 грн.
Відповідач згідно накладних № 410 та № 412 від 31.10.2003 р.
відповідачем було здійснено поставку 1065 т 955 кг цукрових
буряків на загальну суму 180 410 грн. платіжним дорученням
№ 291856 від 23.12.2003 р. відповідач повернув позивачу 20 230
грн., тобто заборгованість за договором залишилась в сумі 34 360
грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач
відповідач здійснив поставку цукрових буряків у кількості
1065,96 т. тобто виконав умови договору, а оплата позивачем
платіжним дорученням № 1790 від 03.10.2003 р. рахунку
відповідача від 30.09.2003 р. здійснена поза межами договірних
відносин, що не є предметом даної справи, враховуючи підстави
заявленого позову.
Проте, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції
неможливо виходячи з такого.
Сам факт виставлення відповідачем рахунку до підписання договору
не може свідчити про існування між сторонами позадоговірних
відносин щодо сплаченої позивачем суми 82 500 грн., оскільки
сплачена вона була після підписання договору, між сторонами були
відсутні будь-які інші договірні відносини, окрім визначених
договором купівлі-продажу від 01.10.2003 р., який не передбачав
обов’язковою умовою оплати виставлення рахунків відповідачем.
Крім того, всі наявні в справі рахунки та платіжні доручення не
містять посилань на договір.
Проте, жодна з сторін не заперечувала, що поставка всіх буряків
та оплата їх були здійснені на підставі договору.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підставами виникнення
цивільних прав і обов’язків, є, зокрема, договори та інші
правочини, якими згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є дії
особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних
прав та обов’язків.
Дії сторін –виставлення відповідачем рахунків на загальну суму
235 200 грн. з зазначенням загальної ваги цукрових буряків 1 400
т та оплата цих рахунків позивачем свідчать про зміну сторонами
умови договору щодо загальної кількості цукрових буряків, що
мали поставитись за договором.
Єдиною підставою заперечень відповідача проти позовних вимог є
те, що недопоставка утворилась внаслідок великої різниці у
фізичній вазі буряків між даними ваг позивача і відповідача, про
що свідчать дані товаро-транспортних накладних.
Проте, зазначені накладні, виходячи з приписів ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не є належними і допустимими доказами
виконання відповідачем зобов’язань за договором у повному
обсязі.
Крім того, в порушення вимог ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в
резолютивній частині постанови суд апеляційної інстанції
фактично частково скасувавши рішення суду першої інстанції,
вказав про його зміну.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна
визнати законною і обгрунтованою, оскільки вона постановлена
внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та
в порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
без належної
правової оцінки всіх обставин справи в їх сукупності.
Разом з тим, постановлене у справі рішення місцевого
господарського суду постановлене відповідно до вимог закону та
на підставі всебічного, повного і об’єктивного з’ясування всіх
обставин, що мають значення для справи та їх належної правової
оцінки.
Суд обгрунтовано стягнув з відповідача вартість недопоставлених
за договором буряків у сумі 34 360 грн. та відмовив у стягненні
штрафу у зв’язку з пропуском строку позовної давності щодо цих
вимог та пені у зв’язку з невизначенням сторонами строків
поставки.
Враховуючи зазначене, постанову суду апеляційної інстанції
необхідно скасувати, залишивши в силі рішення суду першої
інстанції.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Олександрія-хліб” задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 12.09.2005 року у справі № 18/8-05 скасувати, залишивши
в силі рішення господарського суду Київської області від
05.04.2005 р.