ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2005 Справа N 2-22/8314-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства “Об’єднаний комерційний
банк”
На рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 07.06.2005 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від 30.08.2005 року
у справі № 2-22/8314-2005
за позовом Старокримського колективного торгово-виробничого
підприємства
До відкритого акціонерного товариства “Об'єднаний
комерційний банк”
Про стягнення 7 203,92 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача Бородай О.М.
відповідача не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
7.06.2005 року (суддя С.Яковлєв) позов задоволено частково,
стягнуто з відповідача 6 733,36 грн. штрафних санкцій та 95,57
грн. пені за невиконання зобов’язань по договору від 22.09.2003
року № 87, в частині стягнення 39,93 грн. річних і 205,27 грн.
інфляційних в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 30.08.2005 року (судді Н.Горошко, П. Плут, Л.Заплава)
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
7.06.2005 року змінено, стягнуто 12,46 грн. пені, в решті
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
7.06.2005 року залишено без змін.
В касаційній відкрите акціонерне товариство “Об’єднаний
комерційний банк”, не погоджуючись з прийнятими по справі
судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, а справу передати на новий розгляд до
місцевого господарського суду.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи і
доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом Автономної Республіки Крим та
Севастопольським апеляційним господарським судом норм
матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, і
з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
На підставі договору від 22.09.2003 року № 87 на відкриття та
здійснення розрахунково-касового обслуговування поточного
рахунку в національній валюті, укладеного між сторонами,
відповідач зобов’язався відкрити позивачу поточний рахунок у
національній валюті та здійснювати його розрахунково-касове
обслуговування.
Зокрема, згідно з пунктом 2.2 договору відповідач повинен був
приймати документи від позивача на паперових носіях протягом
операційного часу, проводити розрахунки протягом цього ж дня і
наступного дня, якщо документи надійшли після операційного часу.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
господарські зобов’язання повинні виконуватись
належним чином відповідно закону, інших правових актів,
договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач платіжним дорученням
від 19.01.2005 року № 8 на виконання договору від 10.05.2004
року № 40, укладеного з ВАТ “Крименерго” в особі Кіровського
РЕМ, перерахував останньому 2 020 грн. в рахунок оплати спожитої
електроенергії за січень 2005 року.
Проте, ВАТ “Об’єднаний комерційний банк” виконав зазначене
платіжне доручення від 19.01.2005 року лише 02.02.2005 року, що
є порушенням пункту 2.2 договору та статті 8 Закону України “Про
платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ( 2346-14 ) (2346-14)
відповідно до якої банк зобов’язаний виконати доручення клієнта,
що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом
операційного часу банку, в день його надходження. У разі ж
надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого
банку після закінчення операційного часу банк зобов’язаний
виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому
документі, не пізніше наступного робочого дня.
За наслідками невиконання позивачем своїх зобов’язань по оплаті
за спожиту електроенергію ВАТ “Крименерго” на підставі додатку
№ 4.2 до договору від 10.05.2004 року № 40 були застосовані до
позивача штрафні санкції за перевищення ліміту споживання в сумі
6 733,36 грн. та 52,01 грн. пені.
Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських відносин, який порушив
господарські зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення
господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим
збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.
До складу збитків в силу статті 225 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
входять в тому числі штрафні санкції,
сплачені іншим суб’єктам стороною, яка зазнала збитків внаслідок
порушення зобов’язання іншою стороною.
Для вирішення питання про застосування такої міри
відповідальності як стягнення збитків, суди мали з’ясувати
наявність у діях відповідача протиправної поведінки, заподіяння
позивачу збитків, наявність причинного зв’язку між протиправною
поведінкою відповідача та збитками, наявність вини.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивачем
відповідно до вимог статей 32, 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
було надано суду достатньо доказів
про те, що заподіяння збитків було зумовлене саме невиконанням
відповідачем зобов’язань за договором, тобто наявність
причинного зв’язку між вказаними збитками та протиправною
поведінкою відповідача, а тому колегія суддів вважає, що існують
підстави для стягнення з відповідача збитків.
Крім того, правомірним є висновок апеляційного суду щодо зміни
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
7.06.2005 року в частині стягнення виключно заявленої в позові
пені в сумі 12,46 грн., та відмови в позові в частині стягнення
39,93 грн. річних і 205,27 грн. інфляційних, оскільки такий
захід відповідальності не передбачений договором від 22.09.2003
року № 87.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом Автономної Республіки Крим та
Севастопольським апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права при прийнятті судових
актів є безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
господарськими судами на підставі всебічного, повного і
об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
07.06.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 30.08.2005 року у справі
№ 2-22/8314-2005 залишити без змін, а касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства “Об’єднаний комерційний банк”
- без задоволення.