ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2005 Справа N 35/353
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М. Остапенка,
суддів: Є. Борденюк,
В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну Відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
скаргу “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”
на постанову від 27.07.2004 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 35/353
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
“Укрмедсервіс ЛТД”
до ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”
Про стягнення 19 197,08 грн.
В судове засідання з’явились представники сторін
відповідача Смирний О.С. (дов. від 31.12.2004 року)
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника
відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
За уточненими позовними вимогами ТОВ “Укрмедсервіс ЛТД” просить
господарський суд стягнути з ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” 15 530,40 грн. основного боргу,
2 143,19 грн. інфляційних витрат та 465,91 грн. 3% річних,
посилаючись при цьому на невиконання відповідачем зобов’язань
щодо оплати здійснених ТОВ “Укрмедсервіс ЛТД” робіт по
виготовленню м’якої покрівлі на тимчасових ремонтно-механічних
майстернях дільниці СОС РСУ відповідно до проектно-кошторисної
документації та графіка робіт за укладеним між сторонами
договором № 1643 від 16.08.2001 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.06.2005 року у справі № 35/353 (суддя Л. Широбокова) у
задоволенні позовних вимог відмовлено; судові витрати покладені
на позивача.
При ухваленні рішення у справі господарський суд першої
інстанції виходив з того, що на виконання умов договору
позивачем здійснені роботи на загальні суму 15 530,40 грн.
(п. 2. 1. та додаток про узгодження договірної ціни), про що
сторонами підписано акт за вересень 2001 року.
Зважаючи на те, що найменування робіт та їх вартість за
договором співпадають з найменуванням та вартістю робіт, які
зазначені в акті, господарський суд Дніпропетровської області
зазначає про відсутність підстав вважати роботи за договором
невиконаними, хоча в акті і не вказані дата та номер договору.
За таких обставин, господарським судом першої інстанції
відхилені заперечення відповідача про те, що даний акт не
відноситься до договору № 1643 від 16.08.2001 року, а також,
відхилені посилання відповідача щодо підписання вищевказаного
акту неуповноваженою особою у зв’язку з їх недоведеністю ВАТ
“Північний гірничо-збагачувальний комбінат” в ході розгляду
справи.
Відповідно до п. 3. 2. договору замовник (відповідач) повинен
оплатити виконані роботи на протязі 30 днів з часу пред’явлення
підрядником (позивачем) платіжної вимоги.
Виходячи з загальних умов виконання зобов’язань, а також
враховуючи ненадання позивачем платіжної вимоги про оплату
робіт, виконаних за договором № 1643 від 16.08.2001 року, та
доказів її надіслання відповідачеві, господарський суд першої
інстанції доходить висновку про ненастання у ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” (замовника) зобов’язання щодо
оплати виконаних робіт, оскільки платіжна вимога отримана ним не
була.
Твердження позивача про настання у відповідача обов’язку щодо
оплати виконаних робіт з часу отримання претензії відхилені
господарським судом Дніпропетровської області як безпідставні,
оскільки положення ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не підлягають
застосуванню у зв’язку з визначенням сторонами строку виконання
зобов’язань, а також зважаючи на те, що зміст претензії не
свідчить про вимогу оплати робіт за договором № 1643 від
16.08.2001, адже по тексту претензії йдеться про договори № 866
від 26.04.2001, № 1646 від 16.08.2001, № 590 від 09.04.2002,
загальна вартість виконаних робіт за якими 490 361,60 грн..
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.07.2005 року (колегія суддів: О. Лисенко, А. Логвиненко,
П. Павловський) рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 07.06.2005 року у справі № 35/353 скасоване; позовні
вимоги задоволені частково; з ВАТ “Північний
гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ТОВ “Укрмедсервіс
ЛТД” стягнуто 15 530,40 грн. основного боргу, 1 705,80 грн.
інфляційних, 426,34 грн. річних, також на відповідача покладені
судові витрати.
Переглядаючи в апеляційному порядку справу, господарський суд
апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського
суду першої інстанції про те, що відсутність в акті посилання на
дату та номер договору, не є підставою вважати роботи за
договором невиконаними, враховуючи тотожності найменування та
вартість робіт, зазначеним в акті, найменуванню та вартості
робіт за договором, а також незаперечення відповідачем
фактичного виконання робіт за договором. Твердження відповідача
щодо підписання акту не уповноваженою особою відхилені з огляду
на засвідчення підпису посадової особи, що підписала акт,
печаткою підприємства відповідача.
Однак, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає,
що господарський суд Дніпропетровської області дійшов
неправильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог
з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надіслана на адресу
відповідача претензія від 22.04.2004 з вимогою оплатити суму
боргу у розмірі 490 361,60 грн. за договорами підряду № 866 від
26.04.2001, № 1646 від 16.08.2001, № 590 від 09.04.2002.
Оскільки доказів укладення договору № 1646 від 16.08.2001
відповідач не надав, то господарський суд апеляційної інстанції
доходить висновку про те, що між сторонами був укладений саме
договір № 1643 від 16.08.2001, а, разом з тим, і договори № 866
від 26.04.2001 та № 590 від 09.04.2002.
Отже, виходячи з загальних умов виконання зобов’язань та
зважаючи на отримання відповідачем претензії з вимогою оплати
виконаних робіт відповідної вартості, факт здійснення яких
позивачем за договором № 1646 від 16.08.2001 на суму 15 530,40
грн. підтверджується підписаним сторонами актом, а також
враховуючи ненадання ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний
комбінат” доказів оплати даних робіт, позовні вимоги в частині
стягнення суми основного боргу визнані господарським судом
апеляційної інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають до
задоволення, і, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
задоволені позовні вимоги про стягнення 1 705,80 грн.
інфляційних та 426,34 грн. річних.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається
на порушення господарським судом апеляційної інстанції при
ухваленні оскаржуваної постанови норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Умовами договору (п. 3. 2.) щодо оплати замовником
(відповідачем) виконаних робіт на протязі 30 днів з часу
пред’явлення підрядником (позивачем) платіжної вимоги сторони
визначили спосіб виконання відповідачем своїх зобов’язань за
договором щодо оплати виконаних робіт.
Однак, з моменту здачі позивачем виконаних за договором № 1643
від 16.08.2001 року робіт, який настав після підписання
сторонами акту за вересень 2001 року, у відповідача виникли
зобов’язання щодо оплати даних робіт.
Звільнення боржника (відповідача) від сплати суми боргу з
урахуванням індексу інфляції та 3% річних може базуватися на
доказах, поданих боржником до суду, які оцінюються судом при
розгляді спору.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що стягнення з
ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” оскаржуваним
судовим рішенням річних та інфляційних в період дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів відповідача суперечить положенням
чинного законодавства не приймається до уваги господарським
судом касаційної інстанції, оскільки зазначене не було предметом
дослідження господарських судів попередніх інстанцій, при
розгляді справи в яких відповідач на такі правові підстави не
посилався та не надавав відповідних доказів.
Оскільки, згідно з імперативними вимогами ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові доказі чи
додатково перевіряти докази, Вищий господарський суд України
доходить висновку про відсутність підстав для скасування чи
зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”
залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 27.07.2004 року у справі № 35/353 залишити без зміни.