ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2005 Справа N 4/699-14/104(4/2259-27/260)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: Гарбузюк Р.О.
відповідача: Пахомов Ю.Д,
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу малого приватного підприємства “Гро”
на рішення господарського суду Львівської області
від 20-25.05.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 26.09.2005 р.
у справі № 4/699-14/104(4/2259-27/260)
за позовом малого приватного підприємства “Гро”
до відкритого акціонерного товариства
“Мікроприлад”
про стягнення 15 296,36 грн.
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом до
відповідача про стягнення 8 221,77 грн. збитків та 7 074,59 грн.
неустойки у зв’язку з безпідставним припиненням постачання
електричної енергії за період з 9 год. 08.06.2004 р. до 17 год.
01.07.2004 р.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Львівської області від
20-25.05.2005 р. (суддя Кітаєва С.Б.)), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
26.09.2005 р. (головуючий –Д.Новосад, судді –О.Михалюк,
Г.Мельник), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить скасувати постановлені у справі
судові рішення та постановити нове рішення, яким позов
задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між
сторонами було укладено угоду № 18/10 від 02.0.2004 р. про
постачання електричної енергії та спільне використання
електрообладнання, технологічних мереж основного споживача,
згідно якої відповідач (споживач) забезпечує постачання
електроенергії позивачу (субспоживачу) через свої технологічні
мережі та електрообладнання, а позивач зобов’язується оплачувати
відповідачу спожиту електроенергію (а.с.13).
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.03.2004
р. у справі за № 3/2-2/4 зобов’язано ВАТ “Мікроприлад” укласти з
МПП “Гро” договір про спільне використання технологічних
електричних мереж (а.с.22-23).
Позовні вимоги МПП “Гро” обгрунтовувались тим, відповідач в
порушення ч. 3 п. 7.36 Правил користування електричною енергією
припинив постачання електроенергії понад 24 год. –з 9 год.
08.06.2004 р. до 17 год. 01.07.2004 р. і поновив її лише після
втручання Державної інспекції з енергетичного нагляду за
режимами споживання електричної і теплової енергії в Львівській
області.
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд
виходив з того, що укладена між сторонами угода № 18/10 від
02.0.2004 р. про постачання електричної енергії та спільне
використання електрообладнання, технологічних мереж основного
споживача не містить всіх істотних умов, передбачених п. 6.3
Правил користування електричною енергією (надалі Правила) як
договір на про постачання електричної енергії, так і істотних
умов, передбачених п. 6.16 і п. 6.17 Правил для, відповідно,
договору про технічне забезпечення електропостачання споживача
та договору про спільне використання технологічних електричних
мереж основного споживача, а тому, виходячи з вимог ч. 1 ст. 638
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, є неукладеною, договір про спільне
використання технологічних електричних мереж згідно рішення
господарського суду Львівської області від 04.03.2004 р. у
справі за № 3/2-2/4 між сторонами не укладався.
Крім того, позивач не надав відповідно до вимог ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належних і достатніх доказів про відключення
відповідачем електропостачання протягом 23 днів (з 08.06.2004 р.
до 01.07.2004), оскільки лист Державної інспекції з
енергонагляду за режимами споживання електричної і теплової
енергії в Львівській області від 02.07.2004 р. № 42-283
констатує лише факт відновлення постачання електроенергії станом
на 01.07.2004 р., але не вказує на конкретну дату коли це
відновлення відбулося; складені в односторонньому порядку
позивачем акти про припинення постачання електроенергії не
відповідають вимогам п. 7.36 Правил, крім того час переривання
повинен визначатись спільно за документацією споживача,
постачальника електричної енергії та електропередавальної
організації (основного споживача) з моменту припинення або
обмеження постачання електричної енергії до відновлення
електропостачання.
Відповідно до ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасник
господарських відносин, який порушив господарські зобов’язання
або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або
законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,
втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,
які управнена сторона одержала б у разі належного виконання
зобов’язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Оскільки позивачем відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не доведено відключення його від електропостачання відповідачем
протягом 23 днів, то надані ним докази про понесені збитки не
свідчать, що відповідні втрати стались внаслідок припинення
постачання електроенергії, тобто ним не доведено причинний
зв’язок між діями протиправними діями позивача і збитками, що
наступили.
Неустойка не підлягає стягненню ще й з тих підстав, що між
сторонами не укладено договір, за порушення умов якого вона може
бути стягнута.
Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками та також
зазначив про відсутність доказів щодо спричинення позивачу
відповідачем збитків.
Зазначені висновки суду грунтуються на зібраних у справі доказах
та вимогах закону.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у
справі, що відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
недопустимим.
Постановлені у справі судові рішення постановлені з дотриманням
норм матеріального і процесуального права і підстав для їх
скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9–111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу малого приватного підприємства “Гро” залишити
без задоволення, а рішення господарського суду Львівської
області від 20- 25.05.2005 р. та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 26.09.2005 р. у справі за
№ 4/699-14/104(4/2259-27/260) –без змін.