ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2005 Справа N 14/420
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Калінчук В.В. (дов. від 13.06.2005р.);
від відповідача – Денисенко Б.М. (дов. від 02.08.2004р.);
розглянувши
матеріали касаційної
скарги СПД Денисенко А.М.
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 09.06.2005р.
у справі № 14/420 господарського суду м. Києва
за позовом КП з утримання та експлуатації житлового
фонду спеціального призначення
“Спецжитлофонд”
до СПД Денисенко А.М.
Про розірвання договору оренди, виселення та стягнення
10585,66 грн.
В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового
фонду спеціального призначення”Спецжитлофонд” звернулось з
позовом до Приватного підприємця Денисенко А.М. про розірвання
договору оренди № 11 від 01.01.01, стягнення 5292,83 грн. боргу
в зв’язку з несплатою комунальних послуг та 5292,83 грн.
неустойки за прострочення комунальних платежів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.05 у справі
№ 14/420 Комунальному підприємству з утримання та експлуатації
житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” в
позові відмовлено на підставі ст. ст. 549, 547 п.п. 4,10
Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
;
ст. 188, п. 4,9 Прикінцевих положень Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
; ст. ст. 1, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
09.06.05 зазначене рішення місцевого господарського суду
скасовано, позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП Денисенка А.М. 1305,08 грн. пені за несвоєчасну
оплату комунальних послуг за договором оренди № 02 від 18.01.02;
розірвано договір оренди нежитлових приміщень від 01.01.01 № 11
по вул.Жилянська, 76 у м. Києві та виселено ПП Денисенко А.М. з
цих приміщень.
Стягнуто з ПП Денисенко А.М. на користь позивача відповідні
витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні
судового процесу.
Постанова мотивована підтвердженням матеріалами справи наявність
правових підстав для задоволення позову, неповним з’ясуванням
судом першої інстанції обставин справи (ст. 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
)
та невірним застосуванням норм матеріального права.
У поданій касаційній скарзі ПП Денисенко А.О просить скасувати
зазначену постанову апеляційної інстанції як таку, що прийнята з
порушенням норм матеріального та процесуального права з підстав,
які зазначені в касаційній скарзі; рішення господарського суду
залишити без зміни.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення прийшла до висновку
про наявність правових підстав для часткового задоволення
касаційної скарги.
Матеріали справи підтверджується наступне.
01.01.01. між Державним комунальним підприємством
“Київжитлоспецексплуатація” (орендодавець) та ПП Денисенко А.М.
(орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення,
розміщеного по вул.Жилянській, 76 в м. Києві.
Термін дії договору – з 01.01.01 по 01.01.2011р.
В п.п. 1.3 п. 1 цього договору сторони дійшли до згоди про
встановлення орендної плати щомісячно в сумі 119,52 грн. з
урахуванням індексу інфляції.
Крім цього сторони погодили оплату орендарем, окремо від
орендної плати, витрат орендодавця на утримання майна та інших,
отриманих за договором послуг, в сумі 64,09 грн. щомісячно.
В п. п 5.2, 5.7 п. 5 договору сторони визначили відповідальність
за несвоєчасну оплату орендних платежів в формі оплати пені у
розмірі 0,5 від простроченої суми, можливість дострокового
розірвання договору, на вимогу однієї із сторін в судовому
порядку при наявності порушень однією із сторін умов договору.
Спірними за даним позовом є заборгованість відповідача по оплаті
отриманих комунальних послуг та нарахована позивачем пеня за
прострочення цих платежів; правомірність вимог позивача щодо
дострокового розірвання договору оренди.
Верховний суд України в ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму від 29.12.76
№ 11, з наступними змінами “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що обгрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, які мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте місцевий та апеляційний господарські суди не дотримались
наведених роз’яснень та вимог відповідно п. 3 ст. 8.4, п. 7
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суди не вжили заходів для встановлення дійсних обставин справи
та правовідносин сторін, що унеможливило здійснення юридичних
висновків, які грунтувались би на матеріалах справи.
Відмовляючи позивачу в позові про стягнення неустойки в сумі
5292,83 грн. за несвоєчасне проведення комунальних платежів, суд
мотивував це тим, що така відповідальність не передбачена
умовами, укладеного сторонами договору оренди.
Але при цьому судом першої інстанції не була досліджена та
обставина, що відповідно з ст. 35 Постанови КМ України № 1497
від 30.12.97 “Про затвердження Правил надання населенню послуг з
водо-, теплопостачання та водовідведення” ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
у разі
несвоєчасного внесення споживачем платежів за надані послуги,
виконавець має право стягувати неустойку (пеню) згідно з
законодавством або договором.
Оскільки така відповідальність договором не передбачена, то за
прострочення даного зобов’язання наступає відповідальність
відповідно п. 2 ст. 1 Закону України “Про відповідальність
суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення
плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових
територій” від 20.05.99 № 686-ХІV, ( 686-14 ) (686-14)
який встановлює
розмір пені (1%) від суми простроченого платежу.
Неповно були досліджені цією судовою інстанцією і обставини
справи, які пов’язані з вимогою позивача щодо дострокового
розірвання договору оренди.
Відмовляючи позивачу в позові про дострокове розірвання договору
оренди суд послався на відсутність попередніх дій сторін по
врегулюванню цього питання, керуючись при цьому змістом п. 2
ст. 188 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Але при цьому суд не дослідив тієї обставини, що укладений
сторонами договір оренди передбачав таку можливість.
Таке розірвання договору в односторонньому порядку можливе, як
це зазначено в договорі, в разі невиконання однією з сторін його
умов.
Досліджуючи наявність обставин, що підтверджують порушення
відповідачем умов договору в частині оплати комунальних послуг
суд послався на наявність листування сторін відносно цього (а.с.
66-77, т.1). Зміст цього листування свідчить лише про вимогу
відповідача у справі до позивача щодо належного обгрунтування
виставлених ним рахунків відносно оплати комунальних послуг, що
не враховувалось апеляційною інстанцією.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 1305,08 грн. пені,
апеляційна інстанція безпідставно віднесла заборгованість по
комунальних платежах до заборгованості по орендній платі;
застосувала передбачені договором санкції, що забезпечували лише
своєчасну оплату орендної плати.
Зазначене свідчить по неповне з’ясування судовими інстанціями
обставин справи, що є порушенням процесуального закону, зокрема
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до цієї процесуальної норми Господарський суд оцінює
докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межа перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені
судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі
на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 14.02.05 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 09.06.05 у
справі № 14/420 скасувати.