ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.12.2005 Справа N 35/86
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кочерової Н.О.,
суддів: Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача – Літвінцова Н.Л. (дов. від 29.07.2005р.);
від відповідача – не з’явилися;
розглянувши
матеріали
касаційної скарги ПП “Ісіда”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.07.2005р.
у справі № 35/86 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі
філії Лівобережного відділення№ 8420
до ПП “Ісіда”
Про звернення стягнення на майно
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Державний ощадний банк України” в особі філії –Лівобережне
відділення № 8420 ВАТ “Державний ощадний банк України”
м. Дніпропетровськ звернувся з позовом до ПП “Ісіда”
м. Дніпропетровськ про стягнення заборгованості по договору
кредитної лінії № 7 від 26.12.2002 в сумі 822356,53 грн. в
т.ч. 800000 грн. кредитної заборгованості, 11276,53 грн.
відсотків за користування кредитом та 11080 грн. пені, шляхом
звернення стягнення на заставлений, відповідно до договору про
заставу (іпотеку) від 26.12.2002, майновий комплекс по
виробництву безалкогольних напоїв.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25.04.2005 у справі № 35/86 припинено провадження у справі в
частині стягнення 83,47 грн. заборгованості по кредиту та
11276,53 грн. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом
в зв’язку зі сплатою відповідачем цих коштів до прийняття
судового рішення; в решті позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.07.2005 зазначене рішення місцевого господарського суду
залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ПП “Ісіда” просить скасувати рішення
та постанову цих судових інстанцій як таких, що прийняті при
неповному з’ясуванні обставин справи, що є порушенням
процесуального закону, зокрема ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Під недослідженими судом обставинами справи скаржник розуміє
недослідження апеляційною інстанцією тієї обставини, що ним був
заявлений позов до господарського суду Дніпропетровської області
щодо внесення змін до Договору кредитної лінії № 7 від
26.12.2002.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представника позивача в судовому
засіданні, дослідивши юридичну оцінку ними обставин справи та
повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права прийшла до
висновку про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом судових досліджень,
підтверджується наступне.
26.12.2002 між сторонами у справі був укладений договір
кредитної лінії № 7, згідно з яким банк прийняв на себе
зобов’язання відкрити позичальнику (відповідачу) кредитну лінію
з лімітом кредитування в обсязі 800000 грн. для придбання та
налагоджування лінії по розливу безалкогольних напоїв,
проведенню рекламної компанії по реалізації продукції,
страхуванню заставленого майна та витрати пов’язані з
нотаріальним посвідченням договорів застави строком на 23 місяці
(до 25.11.2004) зі сплатою за користування кредитом 25% річних.
Відповідно до п. 2.1 Договору виконання позичальником
зобов’язань за відкритою кредитною лінією забезпечувалось
заставою майна.
На виконання зазначеного пункту договору сторони уклали договір
застави майнового комплексу (іпотеку), предметом якої був
зазначений майновий комплекс по виробництву безалкогольних
напоїв, який належить відповідачу, розташований у
м. Дніпропетровську по вул. Роторній, 2а.
Зазначений договір посвідчений нотаріально, у встановленому
законом порядку.
Відповідно до п. 1.3 Договору кредитної лінії сторони уклали
додаткові угоди, якими затвердили графіки погашення кредиту в
межах загального строку, на який була відкрита кредитна лінія.
Прийняті на себе зобов’язання за договором кредитної лінії № 7
позивач виконав у повному обсязі і у період з 26.12.2002 по
18.12.2003 надав відповідачу кредитні ресурси на загальну суму
800000 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач свої зобов’язання по поверненню виданого кредиту
виконав частково. Судовими інстанціями правомірно встановлено,
що заборгованість відповідача перед позивачем складає 799916
грн. 53 коп. По відсотках заборгованість відповідача відсутня.
Позивач правомірно нарахував пеню за порушення строків
повернення кредиту згідно п. 4.4 договору в розмірі подвійної
облікової ставки НБУ за період з 31.12.2004 по 23.02.2005 у сумі
11080 грн.
В силу ст. ст. 19, 20 Закону України “Про заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
за рахунок заставленого майна заставодержатель має право
задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на
момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування
збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках,
передбачених законом чи договором –неустойку), необхідні витрати
на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення
забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором
застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на
предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання
зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано,
якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до зазначеної норми та на підставі п. 8.1 Договору
кредитної лінії та п.п. 5, 6 Договору про заставу майнового
комплексу (іпотеку) позивач заявив позовні вимоги про стягнення
боргу за рахунок заставленого майна, які правомірно визнані
судовими інстанціями обгрунтованими та задоволені.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування
постанови апеляційної інстанції, оскільки подання скаржником до
суду іншого позову (зазначений вище) не впливає на перегляд
справи по суті; заявником, станом на 12.07.2005 (дату прийняття
апеляційним судом постанови) не були подані докази порушення
господарським судом справи за цим позовом (ухвали).
На підстави викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.07.2005 у праві № 35/86 залишити без зміни, а касаційну
скаргу –без задоволення.