ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2005 Справа N 21/137
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Запоріжжяобленерго” в особі
засіданні касаційну Кам’янсько-Дніпровського району електричних
скаргу мереж, м. Кам’янка - Дніпровська
на рішення від 03.08.2005
у справі № 21/137
господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Запоріжжяобленерго” в особі
Кам’янсько-Дніпровського району електричних
мереж, м. Кам’янка-Дніпровська
до Малого підприємства “Акрополь”,
м. Кам’янка- Дніпровська
Про стягнення 6 044,44 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Єжов І.В.
від відповідача – Мурущук Т.М., Бугрим М.П.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.08.2005
відмовлено в позові Відкритому акціонерному товариству
“Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько-Дніпровського району
електричних мереж до Малого підприємства “Акрополь” про
стягнення 6 044,44 грн. основного боргу за спожиту, але
недораховану електроенергію.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб’єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно
до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона
повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання
нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та
забезпечення загальногосподарського інтересу.
Позивач, зазначає суд, не довів належними доказами невиконання
відповідачем обов'язків зі сплати спожитої активної
електроенергії, порушення вимог ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
договору на постачання електричної енергії № 202 від 10.02.1993
та ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Оскаржуючи рішення господарського суду скаржник просить його
скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні
вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що при винесенні
рішення господарським судом порушено норми матеріального та
процесуального права.
Зокрема, відповідно до п. 8.16 Правил користування електричною
енергією у випадку пошкодження розрахункових приладів обліку
електроенергії з вини споживача (зірвана пломба, розбите скло
тощо), зміни схеми ввімкнення приладів обліку, зупинки чи
зміщення керуючих електричних годинників в схемах
багатотарифного обліку, розкрадання електроенергії
електропостачальна організація здійснює перерахунок витрати
електроенергії згідно з чинним законодавством.
При виявленні порушень зазначених в п. 8.16 Правил представником
електропостачальної організації на місці оформлюється
двосторонній протокол порушень в двох примірниках, один з яких
передається споживачеві.
Відповідачу, зазначає скаржник направлено акти, розрахунки по
актам та додаткові рахунки на оплату недорахованої енергії.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” в
особі Кам’янсько-Дніпровського району електричних мереж та
Приватним підприємством “Акрополь” 10.02.1993 укладено договір
№ 202 на користування електричною енергією відповідно до умов
якого позивач зобов’язався здійснювати поставку електроенергії
за тарифами, які вказані в договорі, а відповідач своєчасно
проводити оплату за спожиту електроенергію.
Строк дії договору до 31.12.1993 та вважається щорічно
подовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступить
заяви однієї із сторін про відмову від нього або перегляд.
Додатковою угодою № 4 від 20.09.2002 р. до договору визначено
обов’язок відповідача здійснювати оплату спожитої активної
електроенергії в 5-ти денний строк після дати, що зазначена в
платіжному документі, що направляється йому позивачем.
Відповідно до п.п. 8.16, 8.18 Правил користування електричною
енергією у випадку пошкодження розрахункових приладів обліку
електроенергії з вини споживача (зірвана пломба, розбите скло
тощо), зміни схеми ввімкнення приладів обліку, зупинки чи
зміщення керуючих електричних годинників в схемах
багатотарифного обліку, розкрадання електроенергії
електропостачальна організація здійснює перерахунок витрати
електроенергії згідно з чинним законодавством. При виявленні
представником електропостачальної організації порушень,
допущених споживачем при користуванні електроенергією, на місці
оформлюється двосторонній акт порушень в двох примірниках, один
з яких передається споживачеві. Акт порушень вважається дійсним
також у разі необґрунтованої відмови споживача його підписувати.
Судом першої інстанції встановлено, що у період 17.03.1999
–27.01.2001 позивачем проводились перевірки об’єктів
енергопостачання.
За результатами перевірки об’єктів енергопостачання складено
акти про порушення Правил користування електричною енергією
споживачами № 02981 від 17.03.1999, 02981 від 18.01.2000,
№ 02983 від 19.01.2000, № 02886 від 20.01.2000, 02904 від
12.09.2000, № 03019 від 27.01.2001.
Для оплати спожитої електроенергії, але недоврахованої позивачем
були виставлені рахунки від 01.10.2002.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог та
заперечень.
Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що
позивачем не надано доказів, що підтверджують дати останніх
перевірок пристроїв обліку відповідача, схеми їх підключення, що
використовувались ним при розрахунку недоврахованої
електроенергії.
Згідно п. 6 договору межі відповідальності за стан
обслуговування електроустановок встановлюється актом
розмежування балансової належності електромереж (експлуатаційної
відповідальності сторін) б/н від 28.01.1993, додатком № 5.1 до
договору.
До актів розмежування балансової належності електромереж та
експлуатаційної відповідальності сторін не додано погодженої у
встановленому порядку між позивачем та відповідачем однолінійної
схеми електроспоживання електроустановок, які відповідно до умов
договору є його невід’ємною частиною.
Суд першої інстанції підставно зазначив, що позивач не довів
належними доказами невиконання відповідачем обов'язків зі сплати
спожитої активної електроенергії та порушення вимог чинного
законодавства.
Суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно
і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав
оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
господарським судом інших норм матеріального права також не
знайшли свого підтвердження.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану господарським судом Запорізької області
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2005 у
справі № 21/137 залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.