ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.12.2005 Справа N 4/374-13/70
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Семчук В.В.
розглянувши у
відкритому судовому Львівського міського комунального
засіданні в м. Києві підприємства “Львівводоканал”
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 24.06.2005 року
у справі № 4/374-13/70
за позовом Львівського міського комунального
підприємства “Львівводоканал”
до ТОВ “Галбуджитлосервіс”
третя особа на стороні
відповідача АТ фірма “Галбуд”
Про спонукання до укладення договору
за участю представників:
позивача - Урбанська Т.В., Українець Л.П. ,
відповідача - Луців В.О.,
третьої особи - не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 31.03.2005
року у справі № 4/374-13/70 (суддя Станько Л.Л.), залишеним без
змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.06.2005 року (судді: Давид Л.Л., Кордюк Г.Т., Юрченко Я.О.) в
задоволенні позовних вимог Львівського міського комунального
підприємства “Львівводоканал” до ТОВ “Галбуджитлосервіс” про
спонукання до укладення договору відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 24.06.2005 року у даній справі скасувати
та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної
інстанцій в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі
всі обставини справи в їх сукупності, дослідили та оцінили
подані сторонами та третьою особою докази.
Як на підставу своїх вимог позивач посилається на пункт 2
частини першої статті 19 Закону України від 10.01.2002 року
№ 2918-ІІІ “Про питну воду та питне водопостачання”, ( 2918-14 ) (2918-14)
відповідно до якого послуги з питного водопостачання надаються
споживачам підприємством питного водопостачання на підставі
договору з підприємствами, установами та організаціями, у
повному господарському віданні або оперативному управлінні яких
перебуває житловий фонд і до обов’язків яких належить надання
споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.
Водночас, скаржник посилається і на частину першу статті 29
Закону України від 24.06.2004 року № 1875-ІV “Про
житлово-комунальні послуги”, ( 1875-15 ) (1875-15)
якою встановлено, що
договір на надання житлово-комунальних послуг у
багатоквартирному будинку укладається між власником квартири,
орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або
уповноваженою ним особою.
Як вірно встановили господарські суди попередніх інстанцій,
відповідач не є особою, яка зобов’язана надавати послуги по
водопостачанню та водовідведенню у будинку 74-а по вул.
Тарнавського у м. Львові, оскільки він не є балансоутримувачем
будинку, будинок не знаходиться у його повному господарському
віданні чи оперативному управлінні.
Місцевий та апеляційний господарські суди вірно встановили, що
між власниками квартир житлового будинку 74-а по вул.
Тарнавського у м. Львові та відповідачем укладено угоди за якими
відповідач зобов’язаний надавати послуги по утриманню будинку у
належному технічному та санітарному стані. Водночас, за умовами
цих угод саме власники квартир повинні укладати угоди з
комунальними службами: МКП “Львівводоканал”, “Львівенерго”,
“Львівгаз”.
Окрім того, відповідно до положень статуту відповідача,
оціненого судами попередніх інстанцій товариство створено саме з
метою утримання житлового фонду у належному технічному та
санітарному стані.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких умови господарські суди першої та апеляційної
інстанцій, прийшли до правильного висновку про безпідставність
позовних вимог та правомірно відмовили у задоволенні позову.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
законність та обґрунтованість рішення та постанови у даній
справі, які відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в постанові Пленуму
Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не
знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування законної та обґрунтованої постанови апеляційного
господарського суду у даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства
“Львівводоканал” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.06.2005 року у справі № 4/374-13/70 залишити без змін.