ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2005 Справа N 11/52-05
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Агрофірма “Прима-Я”, м. Вінниця (далі –ТОВ
“Агрофірма “Прима-Я”)
на рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2005
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
06.06.2005
зі справи № 11/52-05
за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального
захисту інвалідів (далі - відділення Фонду)
до ТОВ “Агрофірма “Прима-Я”
про стягнення штрафних санкцій у сумі 1711,11 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2003
році.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача –не з’яв.,
відповідача –Сіваша В.Г.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.02.2005
(суддя Матвійчук В.В.), залишеним без змін постановою
Житомирського апеляційного господарського суду від 06.06.2005
(колегія суддів у складі: Щепанська Г.А. –головуючий, судді
Вечірко І.О., Голубєва Г.К.), позов задоволено: стягнуто з ТОВ
“Агрофірма “Прима-Я” на користь відділення Фонду 1711,11 грн.
штрафних санкцій. Зазначені рішення судових інстанцій з
посиланням на приписи статей 18-20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (далі
–Закон ( 875-12 )), пунктів 1, 5 та 14 Положення про робоче
місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
03.05.1995 № 314 ( 314-95-п ), мотивовано обов’язком ТОВ
“Агрофірма “Прима-Я” сплатити штрафні санкції за невиконання
нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів, оскільки, по-перше, відповідач протягом 2003 року не
інформував звітами по формі 3-ПН державну службу зайнятості та
місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі
місця, на яких могла використовуватися праця інвалідів. періоду,
а, по-друге, відсутність прибутку у підприємства не звільняє
його від сплати штрафних санкцій.
У касаційній скарзі від 01.07.2005 до Вищого господарського суду
України ТОВ “Агрофірма “Прима-Я” просить скасувати рішення
господарського суду Вінницької області від 22.02.2005 та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
06.06.2005, а справу передати на новий розгляд. Скаргу з
посиланням на приписи статей 18-20 Закону ( 875-12 ), пунктів 1,
4, 10-12 Положення про робоче місце інваліда та про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) мотивовано тим, що
органи працевлаштування інвалідів повинні були, але не
направляли інвалідів на ТОВ “Агрофірма “Прима-Я” у звітному
періоді.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (далі –ГПК ( 1798-12 )) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники позивача в судове засідання не з’явилися.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги.
Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- згідно зі звітом ТОВ “Агрофірма “Прима-Я” за формою державної
статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про
зайнятість інвалідів” за 2003 рік середньооблікова чисельність
штатних працівників на підприємстві відповідача у звітному
періоді становила 27 осіб; чотиривідсоткововий норматив робочих
місць для працевлаштування інвалідів становив одне робоче місце
(27 х 4%); на підприємстві не працювало жодного інваліда, розмір
середньої заробітної плати – 1711,11 грн.;
- розрахунок суми штрафних санкцій за нестворене робоче місць
для працевлаштування інвалідів у звітному 2003 році становив
1711,11 грн., яку самостійно ТОВ “Агрофірма “Прима-Я” не
сплачено;
- ТОВ “Агрофірма “Прима-Я” не подавалися звіти за формою 3-ПН
про наявність вільних робочих місць для працевлаштування
інвалідів у звітному періоді.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з ТОВ “Агрофірма “Прима-Я” штрафних
санкцій, передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ).
Попередніми судовими інстанціями достатньо повно встановлено
обставини, що входять до предмету доказування зі справи, та цим
обставинам дано правильну юридичну оцінку.
Відповідно до вимог чинного законодавства встановлено певні
вимоги до створення робочих місць інвалідів на підприємствах,
порядку працевлаштування інвалідів на підприємствах, а також
визначено відповідальність підприємств за порушення цих вимог у
вигляді сплати штрафних санкцій.
У частині першій статті 18 Закону ( 875-12 ) в редакції, що була
чинною на час виникнення спірних відносин зі справи, визначено,
що працевлаштування інвалідів здійснюється органами центральним
органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики,
органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями
інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ), підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) визначено, що
підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві
органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03( n0060700-04 )
, від 29.03.2005 зі справи № 13/403 та від
29.03.2005 зі справи № 3/118 ( v_118700-05 ) Верховним Судом
України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають
з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи
працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування
інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи
направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї
вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у
працевлаштуванні на вакантні посади. Отже, працевлаштування
інвалідів може здійснюватися органами працевлаштування
інвалідів, визначеними у статті 18 Закону ( 875-12 ), лише за
наявності отриманої від підприємства інформації про вільні
робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись
праця інвалідів. Попередніми судовими інстанціями зі справи
встановлено, що протягом 2003 року відповідачем не здійснювалося
інформування звітами за формою 3-ПН органів працевлаштування про
наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 06.07.1998 № 244 ( z0464-98 ), звіт за
формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм
власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа
щомісячно;;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до
статті 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України
“Про зайнятість населення” ( 665/97-ВР ), для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на
рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для
пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної
категорії громадян окремо під такими шифрами:... 14 - інваліди.
Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН
містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві
вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом
звітного періоду.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що
відсутність прибутку у підприємства не звільняє його від сплати
штрафних санкцій. Відповідно до правової позиції Верховного Суду
України, викладеної у постановах від 14.06.2005 зі справи
№ 6/324 ( v_324700-05 ) та від 21.06.2005 зі справи № 1/255,
суди не можуть відмовляти у вимозі про стягнення штрафних
санкцій лише з тієї підстави, що за даними бухгалтерського
обліку чи податкової звітності у підприємства був відсутній
прибуток у звітному періоді.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України” ( 2747-15 ) до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є відділення Фонду соціального захисту інвалідів. На
даний час статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) встановлено
вичерпний перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи,
що не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути
відповідачами у справі за позовами суб’єктів владних
повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК( 1798-12 )
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2005 та
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
06.06.2005 зі справи № 11/52-05 залишити без змін, а касаційну
скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма
“Прима-Я” –без задоволення.