ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2005 Справа N 08/884
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Піщальники”, с. Піщальники
Канівського району Черкаської області (далі –СТОВ “Піщальники”)
на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 29.08.2005
зі справи № 08/884
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській
області, м. Черкаси (далі –Інспекція)
до СТОВ “Піщальники”
за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють
самостійних вимог на предмет спору, - фермерського господарства
“Софія”, с. Таганча Канівського району Черкаської області (далі
–ФГ “Софія”), товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія
“Северин Контракт”, м. Київ (далі –ТОВ “Компанія “Северин
контракт”), сільськогосподарського товариства “АО Україна”, с.
Степанці Канівського району Черкаської області (далі – СТ “АО
Україна”), суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи
Казаряна Л.А., м. Миронівка Київської області (далі –СПД
Казарян Л.А.), суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної
особи Колесника Ю.І., с. Потік Миронівського району Київської
області (далі –СПД Колесник Ю.І.)
про стягнення 66430,44 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Інспекції –Чепурного Г.М.,
СТОВ “Піщальники” –Гребеннікова Ю.Г.,
ФГ “Софія” –не з’явились,
ТОВ “Компанія “Северин контракт” –не з’явились,
СТ “АО Україна” –не з’явились,
СПД Казаряна Л.А. –не з’явились,
СПД Колесника Ю.І. –не з’явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Інспекція звернулася з позовом про стягнення з відповідача
66430,44 грн. економічних санкцій за порушення державної
дисципліни цін.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є територіальні органи Державної інспекції з контролю
за цінами. Статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справах за позовами суб’єктів владних повноважень. На даний час
цей перелік є вичерпним, оскільки чинним законодавством не
передбачено інших випадків подання суб’єктами владних
повноважень адміністративних позовів до суб’єктів
господарювання.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.04.2005
(суддя Коваленко В.І.) позов задоволено частково: з СТОВ
“Піщальники” на користь Інспекції стягнуто 1100,40 грн.
економічних санкцій, в іншій частині позову відмовлено. Названий
судовий акт з посиланням на приписи статей 1, 9 Закону України
“Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру”
( 758-14 ) (758-14)
(далі –Закон ( 758-14 ) (758-14)
) мотивовано тим, що дія
Закону ( 758-14 ) (758-14)
не поширюється на операції з передачі цукру в
рахунок погашення заборгованості за виконані роботи та
поставлені товари.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 29.08.2005 (колегія суддів у складі: суддя Мостова Г.І.
–головуючий, судді Конюшко К.В., Рибченко А.О.) рішення
місцевого господарського суду змінено; позов задоволено
повністю; з відповідача на користь Інспекції стягнуто 66 430,44
грн. штрафу. У прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної
інстанції виходив з факту чинності рішення Інспекції від
08.08.2004 № 21, яким до СТОВ “Піщальники” застосовано
оспорювані санкції за порушення дисципліни ціноутворення.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СТОВ
“Піщальники” просить скасувати постанову апеляційного суду з
даного спору та залишити в силі рішення суду першої інстанції,
посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про
необґрунтованість посилання апеляційного господарського суду на
рішення Інспекції про застосування економічних санкцій, оскільки
цей акт не є частиною законодавства України. Передача цукру за
іншою угодою, ніж за договором купівлі-продажу, не належить до
сфери регулювання Закону, ( 758-14 ) (758-14)
що виключає можливість
застосування до СТОВ “Піщальники” заходів майнової
відповідальності в порядку статті 9 Закону ( 758-14 ) (758-14)
. Крім
того, на думку скаржника, відсутність доказів повідомлення
учасника провадження –ТОВ “Компанія “Северин контракт” –про час
і місце розгляду апеляційної скарги з огляду на вимоги частини
другої статті 111 10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) є підставою
для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної
інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце
розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за результатами проведеної Інспекцією перевірки дотримання
СТОВ “Піщальники” державної дисципліни цін за період з
01.01.2003 по 14.04.2004, оформленої актом від 14.07.2004, було
виявлено факт реалізації цукру за цінами нижчими, ніж
законодавчо установлені мінімальні, сільськогосподарському
товариству “Відродження”, ФГ “Софія”, ТОВ “Компанія “Северин
контракт”, СТ “АО Україна”, СПД Казаряну Л.А. та СПД Колеснику
Ю.І. на загальну суму 33 215,22 грн.;
- фактично відповідачем було передано цукор за договором
купівлі-продажу лише сільськогосподарському товариству
“Відродження” в кількості 250 кг за ціною 2,30 грн. за 1 кг, у
той час коли поставка цукру ФГ “Софія”, ТОВ “Компанія “Северин
контракт”, СТ “АО Україна”, СПД Казаряну Л.А. та СПД Колеснику
Ю.І. здійснювалася в рахунок погашення заборгованості за
виконані роботи та поставлені товари;
- за наслідками перевірки Інспекцією прийнято рішення від
08.08.2004 № 21 про стягнення з відповідача в доход державного
бюджету 66430,44 грн. штрафу.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності
накладення Інспекцією штрафних санкцій за порушення відповідачем
державної дисципліни цін.
Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні
ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Відповідно до статті 7 цього Закону ( 507-12 ) (507-12)
вільні ціни і
тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг,
за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і
тарифів.
Згідно зі статтею названого 8 Закону ( 507-12 ) (507-12)
державне
регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін
(тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і
тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів
України.
За приписами статті 4 Закону України „Про ціни і ціноутворення”
( 507-12 ) (507-12)
Кабінет Міністрів України визначає перелік продукції,
товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і
тарифи на які затверджуються відповідними органами державного
управління та визначає повноваження органів державного
управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а
також по контролю за цінами (тарифами).
У статті 6 Закону ( 507-12 ) (507-12)
визначено, що мінімальна ціна на
цукор квоти “А” визначається щорічно Кабінетом Міністрів України
за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України
з урахуванням базисної цукристості та встановлюється щорічно до
1.01.поточного року із застосуванням щомісячних індексів
інфляції.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 № 142
“Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації
цукру” ( 142-2002-п ) (142-2002-п)
було затверджено мінімальну ціну на цукор,
що відповідає вимогам ДСТУ-2316-93, ДСТУ-2213-93, починаючи з
01.09.2002, на рівні 2370 грн. за 1 тонну.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1977 “Про
державне регулювання виробництва і реалізації цукру” ( 758-14 ) (758-14)
з 01.09.2003 було визначено тотожний рівень мінімальної ціни на
цукор квоти “А”.
Відповідно ж до пункту 3 статті 9 Закону ( 758-14 ) (758-14)
у разі
поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або
реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної
ціни, з суб’єкта підприємницької діяльності стягується штраф у
розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з
порушенням встановленого порядку.
Доводи скаржника стосовно того, що на товарообмінні операції з
цукром дія Закону ( 758-14 ) (758-14)
не поширюється не можуть бути взяті
до уваги Вищим господарським судом України, виходячи з такого.
У преамбулі Закону ( 758-14 ) (758-14)
зазначено, що цей Закон ( 758-14 ) (758-14)
визначає правові, економічні та організаційні засади державної
політики щодо виробництва, експорту, імпорту, оптової та
роздрібної торгівлі цукром.
Пунктом 1.19 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що бартер (товарний обмін)
- це господарська операція, яка передбачає проведення
розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі,
іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення
взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається
зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості
таких товарів (робіт, послуг).
Тобто бартер є товарним обміном (міною), а відповідно до статті
241 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяв на
момент здійснення відповідачем передачі цукру, кожен з тих, хто
бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає
в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
Згідно ж з пунктом 1.31 статті 1 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
продаж товарів
- це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами
купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими
договорами, які передбачають передачу прав власності на такі
товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її
надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Аналіз наведених приписів закону дає підстави для висновку про
те, що поняття “оптова та роздрібна торгівля цукром” включає в
себе реалізацію продукції за будь-якими угодами, а не лише за
договорами купівлі-продажу, а тому передача цукру контрагентові
в рахунок оплати за поставлену продукцію є також продажем цукру
та має здійснюватись з урахуванням вимог Закону ( 758-14 ) (758-14)
.
Посилання скаржника на неповідомлення апеляційним господарським
судом усіх учасників провадження про час і місце розгляду скарги
спростовуються відміткою канцелярії Київського міжобласного
апеляційного господарського суду на зворотному аркуші ухвали
названого суду від 04.07.2005.
За таких обставин передбачених законом підстав для скасування
оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 29.08.2005 зі справи № 08/884 залишити без змін, а
касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Піщальники” –без задоволення.