ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2005 Справа N 7/37
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за
цінами в Миколаївській області, м. Миколаїв (далі –Інспекція)
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.07.2005
зі справи № 7/37
за позовом Інспекції
до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та
газифікації “Миколаївгаз”, м. Миколаїв (далі –ВАТ “Миколаївгаз”)
про стягнення 531 099 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Інспекції –не з’явились,
ВАТ “Миколаївгаз” –Богачова В.В., Іноземцева Є.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Інспекція звернулася з позовом про стягнення з відповідача
531 099 грн. економічних санкцій за порушення державної
дисципліни цін.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є територіальні органи Державної інспекції з контролю
за цінами. Статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справах за позовами суб’єктів владних повноважень. На даний час
цей перелік є вичерпним, оскільки чинним законодавством не
передбачено інших випадків подання суб’єктами владних
повноважень адміністративних позовів до суб’єктів
господарювання.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
25.04.2005 (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено: з ВАТ
“Миколаївгаз” в доход державного бюджету стягнуто 177 033 грн.
необґрунтовано одержаної виручки та 354 066 грн. штрафу. Назване
рішення суду з посиланням на приписи статті 14 Закону України
“Про ціни і ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
та пунктів 1.3, 1.4, 1.6
Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових
(штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами,
затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України
від 03.12.2001 № 298/519, ( z1047-01 ) (z1047-01)
мотивовано безпідставним
завищенням ВАТ “Миколаївгаз” законодавчо встановленого тарифу за
природний газ.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
19.07.2005 (колегія суддів у складі: суддя Пироговський В.Т.
–головуючий, судді Картере В.І., Жеков В.І.) рішення місцевого
господарського суду за даного спору скасовано; у задоволенні
позову відмовлено. Зазначений судовий акт суду апеляційної
інстанції з посиланням на приписи Правил надання населенню
послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497,
( 1497-97-п ) (1497-97-п)
та Норм споживання природного газу населенням у
разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 08.06.1996 № 619 ( 619-96-п ) (619-96-п)
(далі –Норми споживання ( 619-96-п ) (619-96-п)
), мотивовано тим, що
відповідач правомірно стягував плату за спожитий природний газ
виходячи з норми споживання 18,3 куб. метра на людину на місяць
у зв’язку з перервою у централізованому гарячому водопостачанні
понад допустимий термін відхилення показників надання цієї
послуги. Крім того, за висновками апеляційного господарського
суду, позивачем некоректно обраховано суму необгрунтовано
отриманої виручки через відсутність посилань на первинну
бухгалтерську документацію.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Інспекція просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції
з даного спору, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального права та невідповідність висновків апеляційного
суду дійсним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що
оскільки з огляду на пункт 5 Норм споживання ( 619-96-п ) (619-96-п)
підставою для здійснення перерахунку за спожитий природний газ в
період відсутності гарячого газопостачання за нормою споживання
18,3 куб. метра на людину на місяць є саме двосторонній акт,
складений в установленому порядку теплопостачальною та
газозбутовою організаціями, а в даному випадку збільшення ВАТ
“Миколаївгаз” плати за природний газ внаслідок завищення норм
газоспоживання є порушенням дисципліни ціноутворення. Що ж до
посилання не невірне обчислення необґрунтовано отриманої
виручки, то в ході перевірки Інспекцією було перевірено
квитанції споживачів, проте через їх велику кількість, зробити
на них посилання в акті перевірки, як на документ первинного
бухгалтерського обліку, було не можливим.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення представників відповідача, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав
для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за результатами проведеної Інспекцією перевірки дотримання
ВАТ “Харківгаз” державної дисципліни цін за грудень 2002 –лютий
2003 року, оформленої актом від 05.02.2004 № 201, було виявлено
факт стягнення відповідачем плати за спожитий газ за тарифом
0,3548 грн./м3, що є вищим, ніж законодавчо встановлений
граничний рівень ціни на газ природний (0,19 грн./м3);
- внаслідок вчиненого правопорушення з урахуванням фактично
здійсненої оплати за природний газ відповідачем було додатково
отримано 177 033 грн. виручки;
- за наслідками перевірки Інспекцією прийнято рішення від
23.02.2004 № 16 про стягнення з відповідача в доход державного
бюджету 177033 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 354066
грн. штрафу.
Судом апеляційної інстанції було додатково встановлено наявність
перерви у централізованому гарячому водопостачанні населенню
понад допустимий термін, що підтверджується затвердженим
рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від
22.01.1999 № 64 графіком подачі гарячої води населенню. Крім
того, апеляційним господарським судом встановлено, що Інспекцією
не підтверджено розмір необґрунтовано отриманої виручки з
посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку,
оскільки таке посилання у акті відсутнє, а застосування
Інспекцією листа ВАТ “Миколаївгаз” № 13/317 від 21.01.2004, яким
товариство повідомило про те, що процент оплати населенням за
природний газ у 2003 році становить 69% та про те, що загальна
кількість квартир з побутовими лічильниками газу становить 11%
для обрахування розміру необґрунтовано отриманої виручки, не
може бути визнано правомірним.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності
накладення Інспекцією штрафних санкцій в порядку статті 14
Закону України “Про ціни і ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
за
порушення відповідачем державної дисципліни цін шляхом завищення
законодавчо встановленої ціни на природний газ.
Згідно з пунктом 9 Правил надання населенню послуг з
газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 09.12.1999 № 2246 ( 2246-99-п ) (2246-99-п)
(у редакції, що
діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі
відсутності лічильників газу плата за послуги з постачання
природного газу розраховується відповідно до встановлених норм
споживання та цін на газ.
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики
України від 10.03.1999 № 310 ( z0153-99 ) (z0153-99)
визначено, зокрема,
ціну на газ природний для побутових потреб та індивідуального
опалення будинків, за відсутності газових лічильників на рівні
19 коп. за 1 куб.м.
Відповідно до затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 08.06.1996 № 619 ( 619-96-п ) (619-96-п)
Норм споживання природного
газу населенням у разі відсутності газових лічильників у
будинках з газовими плитами за наявності централізованого
гарячого водопостачання норма споживання газу становить 9,8 куб.
метрів на людину на місяць.
За приписами пункту 5 Норм споживання ( 619-96-п ) (619-96-п)
у разі
перерви у централізованому гарячому водопостачанні населення
норма споживання природного газу на плиту газову встановлюється
18,3 куб. метра на людину на місяць. Термін відсутності гарячого
водопостачання (понад 6 годин на добу у разі цілодобового
водопостачання або понад 30 відсотків загального часу подавання
води за добовим графіком), в який не включається перерва в його
постачанні у нічний час (з 24 до 6 години) фіксується в
двосторонньому акті, що підписується теплопостачальною та
газозбутовою організаціями і є підставою для перерахунку
населенню плати за гаряче водопостачання та газ. За цей період
населення не здійснює плату за користування централізованим
гарячим водопостачанням. Газозбутова організація після
закінчення півріччя надсилає абоненту перерахунок за спожитий
газ в період відсутності централізованого гарячого
водопостачання.
Отже, юридичною підставою для здійснення перерахунку оплати за
надані послуги з газопостачання у разі відсутності гарячого
водопостачання понад допустимий термін є засвідчений
двостороннім актом факт наявності такої перерви у гарячому
теплопостачанні. Водночас, з урахуванням вимог названої
постанови, нарахування підвищеної плати за газ пов’язується з
відсутністю нарахування плати за гаряче водопостачання у цей же
період. Отже, перевіряючи правильність застосування до
відповідача фінансової відповідальності за порушення дисципліни
ціноутворення, судовим інстанціям слід було з’ясувати питання
наявності або відсутності у період, за який стягуються санкції,
гарячого водопостачання у будинках, не обладнаних лічильниками,
оскільки саме від цього залежить питання правомірності
розрахунків за газ з населенням за підвищеними тарифами.
Відповідно до пункту 1 Правил надання населенню послуг з водо-,
теплопостачання та водовідведення, затверджених постановою
Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 № 1497, ( 1497-97-п ) (1497-97-п)
послуги надаються споживачеві безперебійно або за графіком,
затвердженим відповідними місцевими державними адміністраціями
або органами місцевого самоврядування.
Таким чином, затверджений рішенням виконавчого комітету
Миколаївської міської ради від 22.01.1999 № 64 графік подачі
гарячої води населенню може лише визначати порядок та режим
гарячого водопостачання, проте не може свідчити про наявність
перерви у наданні цієї послуги, як помилково зазначено
апеляційним судом.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування
економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного
контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки
та з питань європейської інтеграції України та Міністерства
фінансів України від 03.12.2001 № 298/519, ( z1047-01 ) (z1047-01)
підставою для застосування економічних санкцій за порушення
державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання
необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в
періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування
цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами
відповідно до вимог законодавства.
З урахуванням того, що попередні судові інстанції дійшли
суперечливих висновків щодо розміру обчисленої необґрунтовано
отриманої виручки, а касаційна інстанція відповідно до частини
другої статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити наявність чи відсутність гарячого водопостачання та
залежно від цього встановити розмір необґрунтовано отриманої
виручки, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в
Миколаївській області задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від
25.04.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 19.07.2005 зі справи № 7/37 скасувати.
3. Справу № 7/37 передати на новий розгляд до господарського
суду Миколаївської області.