ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2005 Справа N 41/79
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, м. Київ (далі
–ВАТ “ДЕК “Центренерго”)
на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2005
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.07.2005
зі справи № 41/79
за позовом акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків
(далі –АК “Харківобленерго”)
до ВАТ “ДЕК “Центренерго”
про стягнення 5 664 908,02 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
АК “Харківобленерго” –Сологуба Є.В.,
ВАТ “ДЕК “Центренерго” –Юр Л.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
АК “Харківобленерго” звернулася з позовом про стягнення з
відповідача 5 664 908,02 грн. заборгованості за електроенергію.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.11.2003
дану справу було передано на новий розгляд до господарського
суду міста Києва з метою з’ясування підстав та порядку
здійснення розрахунків векселями за електроенергію між
учасниками спору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2005 (суддя
Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 28.07.2005 (колегія суддів
у складі: суддя Моторний О.А. –головуючий, судді Карась О.В.,
Кошіль В.В.), позов задоволено частково: з ВАТ “ДЕК
“Центренерго” на користь АК “Харківобленерго” стягнуто 5 661
425,43 грн. боргу, а також судові витрати. Названі рішення
попередніх судових інстанцій з посиланням на приписи статей 4,
165 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі –ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), статті 21 Закону України “Про цінні папери і
фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
мотивовано підтвердженим актами
звірки фактом наявності у відповідача заборгованості за
електроенергію, що утворилась за результатами проведених
сторонами розрахунків векселями при здійсненні заліку взаємної
заборгованості.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
“ДЕК “Центренерго” просить скасувати зазначені судові акти
місцевого та апеляційного господарських судів та передати справу
на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаргу мотивовано відсутністю передбачених законом
підстав для виникнення цивільного обов’язку відповідача зі
сплати грошових коштів за електроенергію, оскільки розпорядження
Харківської обласної державної адміністрації від 29.05.1998
№ 445 “Про впровадження вексельного обігу в області по
розрахунках за енергоносії та інші видатки між підприємствами,
бюджетними установами та обласним бюджетом” (далі –Розпорядження
№ 445) не є адміністративним актом, що породжує зобов’язання між
суб’єктами господарювання відповідно до статті 4 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
. Крім того, відповідач зазначає про хибність
висновків попередніх інстанцій щодо підтвердження факту
наявності заборгованості ВАТ “ДЕК “Центренерго” за
електроенергію даними бухгалтерської звітності, адже акти звірки
не належать до первинних бухгалтерських документів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- підставою виникнення фінансових зобов’язань між АК
“Харківобленерго” та ВАТ “ДЕК “Центренерго” є Розпорядження
№ 445, яким передбачено застосування вексельних розрахунків,
зокрема, за енергоносії та комунальні послуги;
- за результатами проведених сторонами у справі взаємозаліків
відповідно до вимог Розпорядження № 445 у відповідача перед АК
“Харківобленерго” виникла кредиторська заборгованість, яка
станом на 01.01.2000 становила 18728180,62 грн.;
- сума 18 728 180,62 грн. підтверджена АВІЗО № 569, в якому
відображено зменшення заборгованості АК “Харківобленерго” перед
відповідачем на суму 15 300 000 грн. шляхом видачі емітованих за
Розпорядженням № 445 простих векселів;
- в подальшому сторонами використовувалась вексельна форма
розрахунків при оформленні операцій з постачання
товарно-матеріальних цінностей, надання орендних та комунальних
послуг, нарахування та виплати заробітної плати, з відповідним
проведенням звірки взаємних розрахунків та підписання актів
звірки;
- оскільки строк виконання відповідачем зобов’язання з погашення
заборгованості учасниками спору визначено не було, такий строк
настав 06.12.2002, тобто у день пред’явлення АК
“Харківобленерго” вимоги щодо оплати названого боргу;
- відповідно до висновку судово-економічної експертизи від
25.02.2005 № 815, проведеної товариством з обмеженою
відповідальністю центром правової допомоги “Правозахист”, на
момент вирішення спору заборгованість відповідача перед АК
“Харківобленерго” складає 5661425,43 грн.
Причиною спору виникнення спору у справі стало питання про
наявність заборгованості ВАТ “ДЕК “Центренерго” перед АК
"Харківобленерго”.
Попередніми судовими інстанціями недостатньо повно встановлено
обставини, що входять до предмету доказування зі справи.
Статтею 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визначено, що в силу
зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь
іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно,
виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від
певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання
його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших
підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до приписів статті 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні
права і обов'язки виникають з підстав, передбачених
законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства
породжують цивільні права і обов'язки.
Обґрунтовуючи висновок про обов’язок відповідача сплатити
АК “Харківобленерго” борг за електроенергію, господарські суди
послалися на Розпорядження № 445, тобто адміністративний акт
суб’єкта влади, як на підставу виникнення фінансового
зобов’язання відповідача з огляду на вимоги статті 4 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Однак надана судовими інстанціями правова оцінка даної обставини
є невірною.
Так, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від
20.10.1997 № 1154 “Про стан розрахунків та механізм погашення
заборгованості за спожиті теплову, електричну енергію та
природний газ, водопостачання та водовідведення установами і
організаціями, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів,
а також населенням за житлово-комунальні послуги” ( 1154-97-п ) (1154-97-п)
Харківською обласною державною адміністрацією Розпорядженням
№ 445 було впроваджено розрахунки векселями, зокрема, за
енергоносії та комунальні послуги та визначено порядок їх
проведення.
Таким чином, названим нормативно-правовим актом було лише
упорядковано механізм проведення розрахунків з погашення
взаємної заборгованості між господарюючими суб’єктами без
створення власне фінансових зобов’язань для таких суб’єктів.
Відтак Розпорядження № 445 не може вважатися актом, в силу якого
у відповідача виникло зобов’язання сплатити грошові кошти за
надані товари та послуги, як помилково зазначено судовими
інстанціями.
У статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
визначено, що первинний документ
–це документ, який містить відомості про господарську операцію
та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин першої,
другої статті 9 цього Закону ( 996-14 ) (996-14)
підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо
після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення
даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені
облікові документи. Первинні та зведені облікові документи
можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні
мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і
місце складання; назву підприємства, від імені якого складено
документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру
господарської операції; посади осіб, відповідальних за
здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати
особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий
документ, відображаючи загальну суму заборгованості, не належить
до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є,
по суті, документом, що містить зведені відомості про
бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак
не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та
існування господарських зобов’язань у сторін. Достовірність
даних бухгалтерського обліку відповідно до статті 10 Закону
України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” ( 996-14 ) (996-14)
підтверджується інвентаризацією активів і
зобов'язань.
Згідно з розділом І Інструкції про порядок видачі, обліку і
погашення векселів Державного казначейства України, затвердженої
наказом Міністерства фінансів України від 09.12.1997 № 269,
( z0003-98 ) (z0003-98)
вексель –це цінний папір, який засвідчує безумовне
грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку
визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Отже, оскільки вексель за своєю юридичною природою є засобом
розрахунку за постановлені товари, надані послуги, видача
векселя в рахунок оплати за товар припиняє зобов’язання з оплати
товару та породжує зобов’язання за векселем, а саме –обов’язок
векселедавця сплатити векселедержателю обумовлену суму грошей у
разі пред’явлення векселя до акцепту у визначений строк.
Таким чином, в даному разі для того, щоб дійти обґрунтованого
висновку про наявність заборгованості ВАТ “ДЕК “Центренерго”
перед АК “Харківобленерго” та визначити суму такого боргу
судовим інстанціями необхідно встановити яку суму заборгованості
та за які товари і послуги було погашено емітованими
відповідачем векселями.
Крім того, слід зазначити про те, що різниця між сумами, на які
сторонами у справі було емітовано векселі в ході застосування
вексельної форми розрахунків, не може вважатися заборгованістю
за товари та послуги. Така різниця може бути компенсована лише
за правилами вексельного обігу з огляду на особливості
вексельного законодавства.
Відповідно до статті 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо строк
виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник
вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен
виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення
вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не
випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання. У
пункті 4 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України
від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики
застосування майнової відповідальності за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов'язань” ( v_293800-94 ) (v_293800-94)
зазначено, що днем пред’явлення вимоги кредитором слід вважати
дату одержання вимоги боржником.
Відтак з огляду на наведені приписи законодавства АК
“Харківобленерго” повинна довести факт отримання відповідачем
листа-вимоги про оплату товару. Проте господарські суди,
помилково визначивши строк виконання зобов’язання відповідачем з
оплати спірного боргу днем, яким датовано лист-вимогу позивача,
названу обставину не з’ясували та належні докази не витребували.
Таким чином, попередні судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного, повного
і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи
в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових
рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державна
енергогенеруюча компанія “Центренерго” задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2005 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.07.2005 зі справи № 41/79 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.