ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2005 Справа N 31/49
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Шульги О.Ф.,
суддів Козир Т.П. ,
Семчука В.В.,
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний
скаргу комбінат”
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28.04.2005 року
у справі № 31/49
за позовом ВАТ “Криворізький залізорудний
комбінат”
(далі –ВАТ “Кривбасзалізрудком”)
До ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат” (далі –ВАТ “Центральний ГЗК”)
про стягнення 3510560,48 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з’явились
відповідача - Смирний О.С.,
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Кривбасзалізрудком” звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ
“Центральний ГЗК” 3510560,48 грн. (основний борг, інфляційні, 3%
річних) за неналежне виконання зобов’язань по договору.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.02.2005 (суддя Мороз В.Ф.) з відповідача на користь позивача
стягнуто 2366058 грн. основного боргу, інфляційні в сумі
471563,80 грн., 3% річних в сумі 71370,68 грн. та витрати по
держмиту з тих мотивів що: відповідач своєчасно не виконав
зобов’язання у сплаті вартості придбаного майна по договору
купівлі-продажу; строк позовної давності пропущений з поважних
причин.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від
28.04.2005 (судді: Лисенко О.М., Логвиненко А.О., Чоха Л.В.)
рішення господарського суду Дніпропетровської області залишив
без зміни.
В поданій до Вищого господарського суду України касаційній
скарзі ВАТ “Центральний ГЗК” просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду та рішення
господарського суду Дніпропетровської області, в позові
відмовити посилаючись на те, що при прийнятті названих судових
актів судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи на
предмет їх юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Між сторонами укладено договір від 09.11.2001 № 1167-16-01/2001,
згідно якого позивач (продавець) зобов’язався передати у
власність відповідачу (покупцю) майно цілісного комплексу “Шахта
ім. Орджонікідзе” за адресою: 50017, м. Кривий Ріг на земельній
ділянці площею 549399 кв.м, а покупець зобов’язався прийняти у
власність та сплатити 2366058,00 грн. (п.п. 1.1, 1.4 договору).
Розрахунки за придбаний об’єкт згідно п. 2.1 договору
здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування на
рахунок продавця усієї суми протягом 30-ти календарних днів із
моменту підписання акта приймання-передачі.
Перелік проданого майна повинен відповідати акту
приймання-передачі станом на 09.11.2001 (п. 3.3 договору).
Акт приймання-передачі основних засобів із визначенням переліку
відчужуваного майна складений сторонами 09.11.2001.
Відповідно до цього акту залишкова вартість майна складає
2379594 грн.
Відповідно пункту 1.4 договору ціна об’єкту складає 2366058,00
грн. у тому числі ПДВ.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, дія якого поширюється
на спірні правовідносини, за договором купівлі-продажу продавець
зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець
зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову
суму.
За приписами ст. 232 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
продавець має право
вимагати оплати встановленої ціни купленої речі у випадку
відмови покупця від її оплати.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що відповідач не сплатив вартості придбаного майна,
що підтверджується матеріалами справи і вимоги позивача є
правомірними.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень щодо
цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
положення цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність
застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою
до винесення ним рішення. Якщо суд визнає поважними причини
пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд дослідив причини пропуску строку позовної давності,
зазначені в клопотанні заявника, і прийшов до висновку про
поважність причин пропуску цього строку, що відповідає
обставинам справи.
Вимоги позивача про стягнення з боржника, який прострочив
виконання грошового зобов’язання суми боргу з урахуванням
установленого індексу інфляції та 3% річних є обгрунтованими і
підлягають задоволенню.
Матеріали свідчать про те, що господарські суди в порядку ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно дослідили
матеріали справи в їх сукупності і підставно застосували норми
матеріального та процесуального права.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів до
ували з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Центральний гірничо-збагачувальний
комбінат” залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.04.2005 року та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 22.02.2005 року у справі № 31/49
залишити без зміни.