ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2005 Справа N 13/486
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу Голованівської районної
санітарно-епідеміологічної станції, смт Голованівськ
Кіровоградської області (далі –Санепідемстанція)
на рішення господарського суду Кіровоградської області від
20.07.2005
зі справи № 13/486
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в
Кіровоградській області, м. Кіровоград (далі –Інспекція)
до Санепідемстанції
про стягнення 10 596,30 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
Інспекції –не з’явились,
Санепідемстанції –Діканова В.В., Мартиновського О.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Інспекція звернулася з позовом про стягнення з Санепідемстанції
10 596,30 грн. фінансових санкцій за порушення державної
дисципліни цін.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є територіальні органи Державної інспекції з контролю
за цінами. Статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справах за позовами суб’єктів владних повноважень. На даний час
цей перелік є вичерпним, оскільки чинним законодавством не
передбачено інших випадків подання суб’єктами владних
повноважень адміністративних позовів до суб’єктів
господарювання.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
20.07.2005 (суддя Скиба Г.М.) позов задоволено. Названий судовий
акт з посиланням на приписи статті 35 Закону України “Про
забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя
населення” та пунктів 1.3, 1.4, 1.6 Інструкції про порядок
застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій
органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001
№ 298/519, ( z1047-01 ) (z1047-01)
мотивовано неправомірним наданням
відповідачем послуг з проведення бактеріологічних досліджень при
періодичному медичному оглядові працівників декретованих
професій на платній основі, оскільки з огляду на Перелік робіт і
послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від
15.10.2002 № 1544 ( 1544-2002-п ) (1544-2002-п)
(далі –Постанова № 1544
( 1544-2002-п ) (1544-2002-п)
), та Перелік платних послуг, які можуть
надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я,
вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних
установах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 17.09.1996 № 1138 ( 1138-96-п ) (1138-96-п)
(далі –Постанова № 1138
( 1138-96-п ) (1138-96-п)
), Санепідемстанція як орган
санітарно-епідеміологічної служби не може бути суб’єктом надання
названих платних послуг.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Санепідемстанція просить скасувати рішення господарського суду з
даного спору, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що проведення
лабораторних досліджень здійснювалося відповідачем на підставі
договору від 01.02.2004 № 2, причому замовник відшкодовував
відповідачеві лише фактичні витрати, необхідні для виконання
досліджень.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом
фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників відповідача, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- в ході проведеної Інспекцією перевірки дотримання
Санепідемстанцією дисципліни ціноутворення при формуванні цін та
тарифів на платні послуги за період з.01.2003 року по жовтень
2004 року було виявлено факт порушення відповідачем Постанови
№ 1544 ( 1544-2002-п ) (1544-2002-п)
шляхом надання платних послуг з
проведення бактеріологічних досліджень при періодичному
медичному оглядові працівників декретованих професій, тобто
послуг, надання яких не передбачено названим нормативно-правовим
актом, на загальну суму 3532,10 грн.;
- виявлене правопорушення зафіксовано в акті перевірки від
29.10.2004 № 1159;
- за наслідками зазначеної перевірки Інспекцією прийнято рішення
від 15.11.2004 № 68 про застосування до відповідача економічних
санкцій, а саме: вилучення в доход державного бюджету 3532,10
грн. необґрунтовано одержаної виручки та 7064,20 грн. штрафу.
Причиною виникнення спору з даної справи стало питання щодо
правомірності застосування до відповідача штрафних санкцій
відповідно до статті 14 Закону України “Про ціни і
ціноутворення” ( 507-12 ) (507-12)
(далі –Закон ( 507-12 ) (507-12)
) за порушення
державної дисципліни цін під час надання платних послуг у сфері
забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя
населення.
Статтею 6 Закону ( 507-12 ) (507-12)
передбачено, що в народному
господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні
фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно ж до статті 7
цього Закону ( 507-12 ) (507-12)
вільні ціни і тарифи встановлюються на
всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких
здійснюється державне регулювання цін і тарифів.
Згідно зі статтею 8 Закону ( 507-12 ) (507-12)
державне регулювання цін
і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих
цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних
відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими
методами, введеними Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 35 Закону України “Про забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення” ( 4004-12 ) (4004-12)
оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного
благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню
здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими
Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою № 1544 ( 1544-2002-п ) (1544-2002-п)
затверджено перелік
послуг, які надаються органами санітарно-епідеміологічної служби
за плату, а постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003
№ 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і
послуги, що виконуються і надаються за плату установами та
закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
визначено тарифи на такі роботи і послуги.
Разом з тим, пунктом 8 Постанови № 1138 ( 1138-96-п ) (1138-96-п)
попередні
профілактичні медичні огляди при прийнятті на роботу, а також
відповідні періодичні профілактичні медичні огляди віднесені до
платних послуг.
Згідно ж з пунктом 2 Порядку проведення обов'язкових
профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних
книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
23.05.2001 № 559, ( 559-2001-п ) (559-2001-п)
обов'язкові медичні огляди
проводяться за рахунок роботодавців (підприємство, установа,
організація або фізична особа - суб'єкт підприємницької
діяльності, що використовують працю найманих працівників).
Отже, чинним законодавством України передбачено проведення
медичних оглядів саме на платній основі.
Що ж до юридичної можливості Санепідемстанції як органу
санітарно-епідеміологічної служби виступати суб’єктом надання
послуг, передбачених Постановою № 1138, ( 1138-96-п ) (1138-96-п)
тобто
послуг, що віднесені до компетенції державних та комунальних
закладів охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладів та
науково-дослідних установ, то надання суб’єктами господарювання
послуг, які не передбачені визначеними нормативно-правовими
актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних
послуг, не є питанням ціноутворення.
З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України вважає
за необхідне з огляду на досліджені місцевим господарським судом
фактичні обставини справи скасувати рішення місцевого та
апелційного господарських судів та відмовити у задоволенні
позовних вимог про стягнення з Санепідемстанції 10 596,30 грн.
штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Голованівської районної
санітарно-епідеміологічної станції задовольнити.
2. Рішення господарського суду Кіровоградської області від
20.07.2005 зі справи № 13/486 скасувати.
У задоволенні позову відмовити.