ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.2005 Справа N 18/367(22/104)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф.- головуючий, Козир Т.П. , Семчука В.В.
розглянув касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Укрнафта”
на рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2005 р.,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.09.2005 р.
у справі № 18/367(22/104)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”
до Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”,
Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної
компанії “Нафтогаз України” в особі філії “Управління
магістральних трубопроводів “Київтрансгаз”
про визнання договору недійсним
за участю представників
позивача – Литвиненко Л.І., філії “Управління магістральних
трубопроводів “Київтрансгаз” –Белячкової О.В., Мальцевої А.В.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.07.2005 р. у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.09.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від
01.07.2005 р. залишене без змін.
У касаційній скарзі ВАТ “Укрнафта” просить скасувати рішення
господарського суду м. Києва від 01.07.2005 р., постанову
Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2005 р.,
посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм чинного
законодавства, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У відзиві на касаційну скаргу Дочірня компанія “Укртрансгаз”
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі
філії “Управління магістральних трубопроводів “Київтрансгаз”
просить рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2005 р.,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.09.2005 р. залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У квітні 2004 р. ВАТ “Укрнафта” звернулося до господарського
суду з позовом до НАК “Нафтогаз України” та ДК “Укртрансгаз” НАК
“Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних
трубопроводів “Київтрансгаз” про визнання договору уступки
вимоги оплати боргів від 25.12.1995 р. недійсним в частині
уступки права вимоги оплати боргу НГВУ “Охтирканафтогаз” ВАТ
“Укрнафта” на суму 1 732 667,96грн., еквівалентній 425 480,80
доларів США за поставлений АТ “Укргазпром” природний газ в
обсязі 31 530 тис. куб.м. в січні-березні 1995 р.
Місцевий та апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, доводи, належно їх оцінили і дійшли
обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
При цьому суди виходили з того, що договір уступки права вимоги
від 25.12.1995 р. не порушує права та охоронювані законом
інтереси позивача, оскільки названий договір не є підставою
виникнення заборгованості ВАТ “Укрнафта” перед ДК “Укртрансгаз”
НАК “Нафтогаз України” в особі філії “Управління магістральних
трубопроводів “Київтрансгаз”. Крім того, при укладенні спірного
договору сторони реалізували своє право щодо свободи договору,
визначенні його істотних умов з урахуванням вимог чинного
законодавства, зокрема, досягли згоди відносно змісту права
вимоги та кола боржників.
Матеріалами справи доведено, що відповідно до Наказу Фонду
Державного майна України № 467 від 26.04.1995 р. на базі
Київської системи магістральних газопроводів АТ “Укргазпром”
було створене ДП “Київтрансгаз”. Пунктом 4.2.1. Статуту ДП
“Київтрансгаз” передбачено, що підприємство є розпорядником і
користувачем майна, яке передане останньому АТ “Укргазпром”.
Договором, який регулював відносини щодо передачі майна від АТ
“Укргазпром” до новоствореного підприємства і був спірний
договір, предметом якого стала передача частини активів АТ
“Укргазпром”, а саме: дебіторська заборгованість боржників, яким
було поставлено газ протягом 1995 р. через підрозділи АТ
“Укргазпром” та які увійшли до складу ДП “Київтрансгаз”.
Судами встановлено, що правонаступником АТ “Укргазпром” є НАК
“Нафтогаз України” згідно з постановою Кабінету Міністрів
України від 25.05.1998 р., прийнятою на виконання Указу
Президента України від 25.02.1998 р. № 151/98 “Про реформування
нафтогазового комплексу” ( 151/98 ) (151/98)
.
Відповідно до п. 1 спільного наказу Держнафтогазпрому та НАК
“Нафтогаз України” від 06.11.1998 р. № 68/234 діяльність АТ
“Укргазпром” було припинено у зв'язку з реорганізацією шляхом
поділу та приєднання його підприємств до дочірніх компаній НАК
“Нафтогаз України” з 01.01.1999 р.
До складу ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” на правах
філії “Управління магістральних газопроводів “Київтрансгаз”
увійшло ДП “Київтрансгаз” АТ “Укргазпром”, що підтверджується
додатком до Наказу НАК “Нафтогаз України” від 08.07.1999 р.
№ 172, згідно якого активи і пасиви ДП “Київтрансгаз” АТ
“Укргазпром” передано ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”.
Отже, обґрунтованим є викладений в судових рішеннях висновок про
те, що договір уступки права вимоги від 25.12.1995 р.,
відповідно до умов якого АТ “Укргазпром” уступило ДП
“Київтрансгаз” право вимоги оплати споживачами боргів за
поставлений їм у 1995 р. природний газ, а також інші права, що
забезпечують виконання боржниками своїх зобов’язань з оплати
вартості поставленого газу, укладався на виконання п. 1.1.
Статуту ДП “Київтрансгаз” та визначав лише умови та порядок
отримання майна ДП “Київтрансгаз”, не створив для позивача
додаткові права та обов’язки в порівнянні з тими, що виникли у
нього внаслідок реорганізації АТ “Укргазпром”.
Крім того, права, перехід яких передбачено договором уступки
права вимоги від 25.12.1995 р., входять до обсягу прав, набутих
ДП “Київтрансгаз” внаслідок реорганізації АТ “Укргазпром”.
Твердження ВАТ “Укрнафта” в касаційній скарзі про те, що
апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, чим порушив
ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відповідає матеріалам справи
та законодавству.
Посилання скаржника на порушення ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
неправильне застосування судом ст. 22 Закону України “Про
господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 37 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зводяться до тлумачення названих норм на свою користь, не
спростовують обґрунтованих висновків судів обох інстанцій про
відмову в задоволенні позову. Це ж стосується і викладених
товариством у касаційній скарзі доводів про незастосування
апеляційним судом ст. ст. 153, 197-199 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до посилань на
обставини справи та необхідності вирішення касаційною інстанцією
питань про надання переваги доказів позивача над іншими, тобто
здійснення відмінної від місцевого та апеляційного
господарського суду оцінки доказів, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Керуючись ст. ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
рішення господарського суду м. Києва від 01.07.2005 р.,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.09.2005 р. у справі № 18/367(22/104) залишити без змін, а
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” -
без задоволення.