ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2005 Справа N 21/160
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. (головуючий),
Козир Т.П. ,
Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства “Донецька залізниця”
на рішення господарського суду Донецької
області від 17.06.2005р року
та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.08.2005 року
у справі № 21/160
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Лемтранс” (далі –ТОВ “Лемтранс”)
До державного підприємства “Донецька
залізниця” (далі - “Донецька залізниця”)
про стягнення 5951893,8 грн.,
за участю представників сторін:
позивача – Неізвестна О.Ю.
відповідача – Дачковська С.Г., Мороз В.О., Скляревська
Н.О., Чорний В.В., Москвіна Н.С.
Генпрокуратура
України Іванченко О.А.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Лемтранс” звернулося до господарського суду Донецької
області з позовною заявою по стягнення з Донецької залізниці
неправомірно нарахованих і списаних ТехПД за період з 21.04.2005
по 01.05.2005 коштів в сумі 5951893,8 грн.
У судовому засіданні позивач зменшив розмір позовних вимог і
просить стягнути з відповідача 5951464,20 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2005
(суддя Матюхін В.І.) позов задоволено в сумі 5951464,20 грн., в
решті провадження у справі припинено.
Рішення мотивовано тим, що: відповідач неправомірно списав
грошові кошти особового рахунку позивача; здійснення розрахунку
тарифу та стягнення грошових коштів з позивача за перевезення
вантажів у приватних вагонах згідно із ставками тарифів для
третьої категорії не відповідає чинному законодавству.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.08.2005 (судді: Шевкова Т.А., Дзюба О.М., М’ясищев А.М.)
рішення господарського суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду
України, Донецька залізниця просить рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів скасувати, оскільки
ними порушені норми матеріального права та відмовити у
задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет їх юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів
встановила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Між Донецькою залізницею та ТОВ “Лемтранс” 17.11.2004р. укладено
договір № Э–999555 про організацію перевезень вантажів і
проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею
послуги.
Відповідно до умов цього договору Донецька залізниця здійснювала
перевезення вантажів для клієнтів позивача та за переліками
списувала з особового рахунку ТОВ “Лемтранс” як експедитора цих
перевезень передбачені договором та законодавством платежі.
Відповідно п. 2.5 договору позивач зобов'язувався здійснювати
попередню оплату за перевезення вантажів та оплату інших
транспортних послуг на умовах цього договору шляхом
перерахування коштів в сумах, відповідних до обсягу перевезення
на рахунки залізниці.
Згідно з п. 3.1 договору одержані кошти залізниця зараховувала
на особовий рахунок (експедитора) - позивача.
Списання відповідних сум провізної плати за перевезення за
заявками позивача на підставі перевізних документів залізницею
повинно було проводитись по мірі виконання перевезень (п. 3.2
договору).
Додатковою угодою до договору № Э-999555 від 17.11.2004р.
сторони домовились, що договір набирає чинності 01.12.2004р. та
діє до 31.12.2005р.
Додатковою угодою від 17.11.2004р. сторони домовились, що на
умовах цього договору здійснюється оплата перевезень у власному
(орендованому) рухомому складі позивача.
Статтею 9 Закону України “Про залізничний транспорт”
( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
передбачено, що встановлення тарифів на
перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу
залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських
перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної,
цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет
Міністрів України.
Статутом залізниць України (стаття 57) (далі –Статут) також
передбачено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів,
багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком
приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що
визначає Кабінет Міністрів України.
Кабінет Міністрів України погодився із пропозицією Мінтрансу
України щодо підвищення тарифів на перевезення вантажів
залізничним транспортом і пов'язані з ними послуги та індексації
тарифів на перевезення вантажів приватним залізничним рухомим
складом у розмірах згідно з додатками №№ 1, 2, розпорядження від
13.07.2004р. № 455-р “Про тарифи на перевезення вантажів
залізничним транспортом” ( 455-2004-р ) (455-2004-р)
.
В додатку № 2 до розпорядження від 13.07.2004р. № 455-р
( 455-2004-р ) (455-2004-р)
визначені розміри індексації тарифів на
перевезення вантажів приватним залізничним рухомим складом і
знижки до тарифів в залежності від категорії особи (оператора).
До першої категорії належать особи (оператори), що вносять плату
за перевезення у приватних вагонах вантажів в обсязі не менш як
1,5 мільйонів тонн, до другої - від 0,3 до 1,5 мільйонів тонн,
до третьої - в обсязі до 0,3 мільйонів тонн на місяць.
З матеріалів справи, а саме, з довідки Державного підприємства
“Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці” від
10.06.2005р. № 36/200 вбачається, що ТОВ “Лемтранс” у спірний
період січень 2005р. - травень 2005р. належав до першої
категорії платників тарифів за обсягами перевезень.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин
повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином
відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -
відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Донецька залізниця повинна була здійснити нарахування та
списання тарифу за перевезення вантажу у приватних вагонах за
ставками, визначеними для платників тарифу (операторів) 1
категорії.
Фактично розрахунок тарифу та стягнення коштів з позивача за
перевезення вантажів у приватних вагонах здійснено згідно зі
ставками, визначеними для платників тарифу 3 категорії.
Оскільки такі дії залізниці не відповідають чинному
законодавству, господарський суд та апеляційний господарський
суд дійшли правильного висновку про те, що сума 5951839 грн. 80
коп. грошових коштів, які знаходилися на коді платника
залізничного тарифу, списані без достатніх на те підстав і
підлягають поверненню.
Посилання скаржника на те, що Розпорядження Кабінету Міністрів
України № 455-р від 13.07.2004р. “Про тарифи на перевезення
вантажів залізничним транспортом” ( 455-2004-р ) (455-2004-р)
є актом
управління, якій породжує правовідносини між Кабінетом Міністрів
України і Укрзалізницею та не регулює відношення між позивачем
та відповідачем, не приймаються до уваги, оскільки не
відповідають змісту даного нормативного акта та вимогам чинного
законодавства України.
Відповідно до ст. 62 Статуту та п. 2.10 Правил розрахунків за
перевезення вантажів належні залізниці платежі за перевезення
вантажів і надання послуг вносяться залізниці узгодженим
порядком, а не списуються залізницею без згоди платника. Доказів
на списання спірної суми зі згоди ТОВ “Лемтрас” в матеріалах
справи немає.
У договорі сторони не передбачили умови, якими б надавалося
залізниці право на списання коштів з рахунку ТОВ “Лемтранс” без
згоди платника.
За таких обставин висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій про те, що Донецька залізниця неправомірно
нарахувала та списала грошові кошти з позивача без його згоди є
обгрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
Колегія суддів вважає, що постанова та рішення суду прийняті у
відповідності з чинним законодавством, підстав для їх скасування
немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства “Донецька залізниця”
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2005 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.08.2005 у справі № 21/160 залишити без зміни.