ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2005 Справа N 17/161
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. –(головуючий),
Козир Т.П. ,
Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу державного підприємства “Донецька залізниця”
на рішення господарського суду Донецької області
від 09.06.2005 року
та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 11.07.2005 року
у справі № 17/161
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Лемтранс” (далі –ТОВ “Лемтранс”)
До державного підприємства “Донецька залізниця”
(далі - “Донецька залізниця”)
Про стягнення 1204850,20 грн.,
за участю представників сторін:
позивача – Неізвестна О.Ю.
відповідача – Дачковська С.Г., Мороз В.О., Скляревська
Н.О., Чорний В.В., Москвіна Н.С.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Лемтранс” звернулося до господарського суду Донецької
області з позовною заявою по стягнення з Донецької залізниці
неправомірно нарахованих і списаних ТехПД за період з 01.06.2004
по 12.07.2004 коштів в сумі 1204850,20 грн.
У судовому засіданні позивач зменшив позов на суму 418513,00
грн. і справа розглядалася в межах суми 786337,20 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2005
(суддя Татенко В.М.) позов задоволено частково, з відповідача на
користь позивача стягнуто 786337,20 грн. списаних коштів.
Рішення суду мотивовано приписами Закону України “Про
залізничний транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
, Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
, Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на
перевезення вантажів залізничним транспортом України
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від
11.07.2005 р. (судді: Гуреєв Ю.М., Колядко Т.І., Скакун О.А.)
рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2005 р.
залишив без змін.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційній
скарзі Донецька залізниця просить скасувати рішення
господарського суду Донецької області та постанову Донецького
апеляційного господарського суду, в позові відмовити посилаючись
на те, що при прийнятті названих судових актів, судами
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет їх юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів
встановила, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Між Донецькою залізницею та ТОВ “Лемтранс” 03.11.1999р. укладено
договір № Э-999555 про умови оплати залізничного тарифу, зборів
за додаткові операції, пов'язані зі здійсненням
експортно-імпортних і внутрішніх перевезень вантажів і наданням
інших транспортних послуг.
Додатковими угодами умови і термін дії договору сторонами
неодноразово змінювалися, зокрема останньою додатковою угодою
термін дії договору було продовжено до 31.12.04р.
У період з 01.06.04р. по 12.07.04р. Донецькою залізницею з
посиланням на договір № Э-999555 від 03.11.1999 р.
рахунками-переліками ТехПД з особового рахунку позивача списано
1204850,20 грн. як різницю між тарифом за перевезення вантажів у
власних (орендованих) вагонах згідно з тарифною схемою № 1
Тарифного керівництва № 1 і тарифом при перевезенні вантажів у
вагонах парку залізниць України, що підтверджено актом звірки
розрахунків.
Ця сума залізницею нарахована і списана на підставі телеграми
Укрзалізниці від 09.04.04р. № ЦЗМ-10/654 згідно з тарифною
схемою № 1 Тарифного керівництва № 1, яка встановлює тарифи при
перевезенні вантажів в іншому рухомому складі, а саме в вагонах
парку залізниць України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про залізничний
транспорт” ( 273/96-ВР ) (273/96-ВР)
встановлення тарифів на перевезення
вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним
транспортом у межах України здійснюється на підставі бюджетної,
цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет
Міністрів України. Це ж саме положення закріплене у ст. 57
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
(далі –Статут
( 457-98-п ) (457-98-п)
).
Статтею 61 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
визначено, що тарифи на
перевезення і ставки зборів, встановлені відповідно до чинного
законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і
тарифів залізничного транспорту.
Пунктом 6.1 розділу 1 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів
на перевезення вантажів залізничним транспортом України
встановлено, що за перевезення вантажів у приватних або
орендованих вагонах плата визначається за тарифною схемою 2.
Телеграма Укрзалізниці від 09.04.04р. № ЦЗМ-10/654, згідно якої
розрахунок плати за перевезення у всіх видах сполучень вантажів
у власних універсальних вагонах мав здійснюватись за тарифною
схемою І, суперечить нормам, закріпленим у Тарифному керівництві
№ 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним
транспортом України.
Відповідно до ст. 62 Статуту ( 457-98-п ) (457-98-п)
та п. 2.10 Правил
розрахунків за перевезення вантажів належні залізниці платежі за
перевезення вантажів і надання послуг вносяться залізниці
узгодженим порядком, а не списуються залізницею без згоди
платника. Доказів на списання спірної суми зі згоди ТОВ
“Лемтрас” в матеріалах справи немає.
У договорі сторони не передбачили умови, якими б надавалося
залізниці право на списання коштів з рахунку ТОВ “Лемтранс” без
згоди платника.
Висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про
безпідставність списання грошових коштів з особового рахунку
позивача є правомірними і підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення та
постанова суду прийняті у відповідності з чинним законодавством,
підстав для їх скасування немає.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються до уваги з огляду
на приписи ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства “Донецька залізниця”
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2005 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.07.2005 у справі № 17/161 залишити без зміни.