ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2005 Справа N 1/88д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Шульги О.Ф.
Суддів Козир Т.П.
Семчука В.В.
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю фірми “Одяг”
на рішення господарського суду Житомирської області від
17.06.2004 року
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
21.09.2004 року
у справі № 1/88д
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Одяг”
(далі - Товариство)
До приватного підприємства “Оазис” (далі –ПП “Оазис”)
приватного підприємства “СІТІ” (далі –ПП “Сіті”)
Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового
приміщення від 10.09.2003 року
за участю представників:
позивача: Шахрай В.В., Євпак В.І.;
відповідачів: Баклан О.В.;
В С Т А Н О В И В:
Товариство звернулося до господарського суду Житомирської
області з позовом до ПП”Оазис”, ПП “Сіті” про визнання недійсним
договору від 10.09.2003 року купівлі-продажу нежитлового
приміщення, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Київська
116, укладеного між відповідачами.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.06.2004
року (суддя Сичова О.П. ) позов задоволено; визнано недійсним
договір від 10.09.2003 року купівлі-продажу нежитлового
приміщення площею 409,2кв.м. Стягнуто судові витрати.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
21.09.2004 року (судді Шкляр Л.Т., Гулова А.Г., Пасічник С.С.)
рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове
рішення; в позові Товариству до ПП “Оазис” та ПП “Сіті” про
визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового
приміщення від 10.09.2003 року відмовлено.
Товариство звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів скасувати, оскільки
ними порушені норми матеріального права та передати справу на
новий розгляд.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 5.12.2005 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів встановила,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами, 18.12.2002 року між
Товариством та ПП “Оазис” укладено договір купівлі-продажу
майна.
Відповідно до акту від 18.12.2002 року продавець передав, а
покупець прийняв продане майно, в тому числі приміщення магазину
площею 409,2кв.м. по вул. Київській,116 у м. Житомирі.
Право власності на об’єкт нерухомості ПП “Оазис” зареєструвало у
Житомирському обласному державному підприємстві по технічній
інвентаризації за № 1433583 від 9.09.2003 року. Як підставу
виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу від
18.12.2002 року між двома юридичними особами.
10.09.2003 року ПП “Оазис” уклало договір купівлі-продажу
вказаного приміщення з ПП “Сіті”.
Апеляційним господарським судом встановлено, що договір укладено
з дотриманням вимог чинного законодавства, складено акт від
10.09.2003 року прийому-передачі нежитлового приміщення від
продавця (ПП “Оазис”) покупцю (ПП “СІТІ”), оформлено право
власності на це майно.
Вимоги позивача полягають в тому, що оскільки у справі № 1/102
“д” визнано недійсним договір купівлі-продажу від 18.12.2002
року, укладений між Товариством та ПП “Оазис”, тому як наслідок
є всі підстави визнати недійсним і договір купівлі-продажу від
10.09.2003 року.
Відповідно до ст. 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо у разі, коли
продавець майна не є власником, покупець набуває права власності
лише в тих випадках, коли згідно з ст. 145 цього кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
власник не вправі витребувати від нього майно.
Статтею 145 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що якщо майно за
плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про
що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний
набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача
лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій
майно було передано власником у володіння, або викрадено у того
чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Виходячи з викладеного встановлено, що ПП “СІТІ” є добросовісним
набувачем.
Оскільки, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про
відсутність обставин, з якими закон пов’язує визнання угод
недійсними що і не суперечить матеріалам справи, тому судом
підставно відмовлено в позові.
Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський
суд в порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосував норми процесуального та матеріального права.
Як наслідок, прийнята у справі постанова відповідає вимогам
постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.
№ 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і
доповненнями.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів до
уваги з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма
“Одяг” залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
21.09.2004 року у справі № 1/88 “д” залишити без змін.