ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 12/90
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Муравйова О.В.,
суддів: Полянського А.Г.,
Фролової Г.М..,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу “Сілур”
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 13.09.05
у справі № 12/90
господарського суду Донецької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Сілур”
до Товариства з обмеженою
відповідальністю
науково-виробничого підприємства
“Термінал”
Про стягнення заборгованості та виселення з орендованого
приміщення
за участю представників від:
позивача Акімова О.А. дов. № 1242/50 від 03.10.05р.,
відповідача Корольової С.А. дов № 214 від 22.11.05р.
На підставі ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у справі 24.11.2005р.
оголошувалась перерва до 01.12.2005 року.
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з
позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю
науково-виробничого підприємства “Термінал” про стягнення
заборгованості за надані послуги оренди у розмірі 8836,26грн., у
тому числі 6157,98грн. –основного боргу, 91,93грн. –інфляційних
і 2586,35грн. –3% річних, а також виселення з орендованого
приміщення за адресою м. Харцизьк, вул.Філатова,9.
Заявою від 12.05.2005р. позивач збільшив свої позовні вимоги та
просив стягнути з відповідача 16270,23грн., у тому числі
13591,95грн. –основного боргу, 91,93грн. - інфляційних і
2586,35грн. –3% річних, а також розірвати договір оренди
приміщення № 804-05-0-04-1611/6 від 13.04.2000р.
При цьому, позивач у резолютивній частині своїх вимог просив
стягнути зазначені кошти та розірвати договір оренди з
Товариством з обмеженою відповідальністю “Приватне
науково-виробниче підприємство “Термінал”.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.06.2005р у
справі № 12/90: - провадження по справі в частині розірвання
договору оренди припинено; - позов задоволено частково; -
стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю
науково-виробниче підприємство “Термінал” на користь ВАТ “Сілур”
заборгованість у сумі 10367, 89грн., 2586,35грн. –3% річних,
91,93грн. –інфляційних, 130,46грн. – держмита, 118грн. –витрат
по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення; - в задоволенні
інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
13.09.2005р. у справі № 12/90 апеляційну скаргу відповідача
задоволено частково: - рішення господарського суду Донецької
області від 13.06.2005р у справі № 12/90 скасовано в частині
стягнення заборгованість у сумі 10367, 89грн., 2586,35грн. –3%
річних, 91,93грн. –інфляційних; - в іншій частині рішення суду
залишено без змін.
Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить: - скасувати постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 13.09.05р. у справі № 12/90; - рішення
господарського суду Донецької області від 13.06.2005р у справі
№ 12/90 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судом норм
процесуального та матеріального права, а саме: ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 180, 181 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст.ст. 765, 638, 241ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її
задоволення та просить постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 13.09.05р. у справі № 12/90 залишити без
змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту встановлення обставин справи,
проаналізувавши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 13.04.2000р. між Відкритим акціонерним
товариством “Сілур” (орендодавець) та Приватним
науково-виробничим підприємством “Термінал” (орендар) укладено
договір оренди № 804-05-0-04-1611/6 (далі –Договір), згідно п. 1
якого, орендодавець зобов'язався передати орендарю, а останній
прийняти в користування автозаправку та автомобільну цистерну
№ 50405. П. 3 Договору визначено, що майно вважається переданим
в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі і
передається орендарю з орендною платою в сумі 826грн. в місяць.
Проте, судами не було з’ясовано чи являється Товариство з
обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство
“Термінал” правонаступником Приватного науково-виробничого
підприємства “Термінал”.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд, приймаючи рішення
по справі, не звернули уваги на зазначений факт, та прийняли
рішення щодо особи процесуальне положення якої не відповідає
матеріалам справи, оскільки докази того, що відповідач є
правонаступником Приватного науково-виробничого підприємства
“Термінал” відсутні, а відповідно до ч. 2 ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення
обставин справи, втім, останні встановлені неповно, з огляду на
що справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін, і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Сілур”
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2005р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
13.09.2005р. у справі № 12/90 скасувати, а справу направити до
Господарського суду Донецької області на новий розгляд.