ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 16/472
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. –головуючого
Полянського А.Г.
Фролової Г.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Шепель Л.І., дов. від 29.12.2004 року
від відповідача: Борсученко Р.В., дов. від 29.11.2005 року
від прокуратури: Громадський С.О., посв. № 76
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Першого заступника прокурора
касаційне подання Житомирської області
на постанову Житомирського апеляційного
від господарського суду 21.09.2005 року
у справі № 16/472 господарського суду
Житомирської області
за позовом Прокурора Корольовського району
м. Житомира в інтересах держави в
особі Міністерства аграрної політики
України в особі Державного
підприємства “Агенство з
реструктуризації заборгованості
підприємств агропромислового
комплексу”, уповноваженою особою якого
є Житомирське обласне дочірнє
підприємство державної акціонерної
компанії “Хліб України”
До Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Хлібороб”
Про стягнення 93440 грн.
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2005 року Прокурор Корольовського району м. Житомира
звернувся до господарського суду Житомирської області в
інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України
в особі Державного підприємства “Агенство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу”,
уповноваженою особою якого є Житомирське обласне дочірнє
підприємство державної акціонерної компанії “Хліб України” з
позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Хлібороб” на користь Житомирського
обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії
“Хліб України” 93440,00 грн. боргу.
Заявою від 21.03.2005 року прокурор уточнив позовні вимоги і
просив стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Хлібороб” на користь Житомирського обласного
дочірнього підприємства державної акціонерної компанії “Хліб
України” пшеницю 3 класу в кількості 116,8 тон на суму 93440,00
грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.04.2005
року у позові відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних
вимог, місцевий господарський суд зокрема зазначає, що до
спірних правовідносин повинен застосовуватись Цивільний кодекс
УРСР, ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідно до якого загальний строк для
захисту права за позовом особи, права якої порушено,
встановлюється в три роки. Враховуючи, що строк виконання
зобов’язання за договором, згідно якого у відповідача виник борг
перед ДАК “Хліб України”, настав 01.12.1998 року, загальний
строк позовної давності для захисту прав за зазначеним договором
сплинув 01.12.2001 року.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
21.09.2005 року рішення господарського суду Житомирської області
від 13.04.2005 року скасовано, позов залишено без розгляду на
підставі пункту 1 статті 81 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, мотивуючи постанову тим, що
прокурором заявлено позов в інтересах юридичної особи
–Державного підприємства “Агенство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, яка не є
органом держаної влади чи органом місцевого самоврядування, а
отже прокурором неправильно визначено позивача, тобто орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах.
Не погоджуючись з постановою, Перший заступник прокурора
Житомирської області звернувся до Вищого господарського суду
України з касаційним поданням на постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 21.09.2005 року по справі
№ 16/472 господарського суду Житомирської області, в якій
просить скасувати постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 21.09.2005 року та прийняти нове рішення
–про задоволення позову, мотивуючи касаційне подання доводами
про неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права, а саме статті 20, 361 Закону України “Про
прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
, статті 2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, заявник зазначає, що
прокурор або його заступник у кожному конкретному випадку
самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі
якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутись
порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує
у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних
правовідносинах.
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників
прокуратури та сторін, присутніх у судовому засіданні,
перевіривши правильність застосування норм права при винесенні
постанови, колегія суддів вважає, що касаційне подання не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, Прокурор Корольовського району міста
Житомира звернувся до господарського суду Житомирської області в
інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України
в особі Державного підприємства “Агенство з реструктуризації
заборгованості підприємств агропромислового комплексу”,
уповноваженою особою якого є Житомирське обласне дочірнє
підприємство державної акціонерної компанії “Хліб України” з
позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Хлібороб” на користь Житомирського
обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії
“Хліб України” 93440,00 грн. боргу.
Також судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв’язку
з невиконанням відповідачем зобов’язання за договором № 24 від
15.04.1998 року постачання мінеральних добрив.
При чому позивачем у даній справі є Державне підприємство
“Агенство з реструктуризації заборгованості підприємств
агропромислового комплексу”.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Як вказано в пункті 2 статті 121 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
на Прокуратуру України покладається
представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках,
визначених законом.
Згідно статті 5 Закону України “Про прокуратуру” ( 1789-12 ) (1789-12)
прокуратура виконує функцію представництва інтересів громадянина
або держави в суді у випадках, визначених законом. Таким чином,
представництво прокурором інтересів держави, громадянина в суді
можливе лише в межах прямо визначених законом.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд порушує справи за
позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються
до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах
держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає
порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від
08.04.1999 року № 3-рп/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
у справі за
конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та
Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення
положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
прокурори та їх заступники подають позови саме в
інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і
організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
При чому згідно резолютивної частини зазначеного рішення,
інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників
суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у
здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних,
соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист
суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону
України, гарантування її державної, економічної, інформаційної,
екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства,
захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання
тощо.
Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у
спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за
позовною заявою прокурора.
Під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині
другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України,
( 1798-12 ) (1798-12)
потрібно розуміти орган державної влади чи орган
місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження
органу виконавчої влади.
Враховуючи, що Державне підприємство “Агенство з
реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового
комплексу”, є самостійним господарюючим суб’єктом і не є органом
державної влади або органом місцевого самоврядування, колегія
суддів погоджується з висновками апеляційного господарського
суду.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судом норм процесуального права при прийнятті постанови не
знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова у
справі прийнята у відповідності з нормами процесуального права,
підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Першого заступника прокурора Житомирської
області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
21.09.2005 року № 16/472 господарського суду Житомирської
області залишити без змін.