ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 18/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Черкащенка М.М.,
Суддів: Рибака В.В.,
Шульги О.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача – Макаренко Д.В. (дов. від 21.11.2005р.);
від відповідача – Єркін М.І. (дов. № 164-с від 26.07.2005р.);
розглянувши ВАТ “Перший експедиційний загін підводних та
матеріали гідротехнічних робіт”
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 15.03.2005р.
у справі № 18/2 господарського суду м. Києва
за позовом Фармацевтичного заводу “Полфарма” С.А. в
особі представництва ЗФ “Полфарма” С.А.
До ВАТ “Перший експедиційний загін підводних та
гідротехнічних робіт”
Про стягнення 60 071,74 грн.
В С Т А Н О В И В:
Фармацевтичний завод “Полфарма” С.А. звернувся з позовом до ВАТ
“Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних споруд”
про стягнення 60071,74 грн., як відшкодування матеріальної
шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.01.2005 у справі
№ 18/2 позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ “Перший
експедиційний загін підводних та гідротехнічних споруд” на
користь позивача 57791,74 грн. матеріальної шкоди та відповідні
витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченню
судового процесу.
Рішення мотивовано підтвердженням довідкою ВДАІ ГУМ
Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві факту
дорожньо-транспортної пригоди за участю автотранспортних засобів
сторін; наявністю постанови Дніпровського районного суду
м. Києва від 23.02.2004 у справі № 3-1040/1, що підтверджує вину
у скоєні ДТП водія відповідача; підтвердження завданих
відповідачу збитків. Звітом про визначення вартості
матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.03.2005 рішення господарського суду м. Києва від 13.01.2005 у
справі № 18/2 частково скасоване.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ “Перший експедиційний загін підводних та
гідротехнічних споруд” на користь позивача 57256,74 грн.
збитків, в т.ч. 56756,74 грн. вартості відновлювального ремонту
та 500 грн. вартості послуг по його визначенню; відповідні
витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченню
судового процесу.
В решті позову, тобто в стягненні 2815 грн. шкоди, в т.ч. 535
грн. вартості консультаційних послуг по ДТП та 2280 грн.
вартості зберігання автомобіля відмовлено.
Постанова мотивована тим, що відповідно до ст. ст. 33, 34
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач не надав доказів щодо наявності безпосереднього
причинного зв’язку між оплатою консультаційних послуг та
витратами на зберігання автомобіля; фактичного понесення таких
витрат.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Перший експедиційний загін
підводних та гідротехнічних споруд” просить скасувати рішення та
постанову цих судових інстанцій як такі, що ухвалені при
неповному з’ясуванні обставин справи, тобто з порушенням
процесуального закону, зокрема ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
; справу передати на
новий розгляд.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та
повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права прийшла до
висновку про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги.
Матеріали справи підтверджується наступне.
16.01.2004 о 10 год. в м. Києві на проспекті Возз’єднання
належним відповідачу автомобілем МАЗ-504В, реєстраційний № 03674
КА під керуванням його водія Богдана М.А., скоєно зіткнення з
належним позивачу автомобілем марки RENAULT, реєстраційний
№ 42452 КА.
Внаслідок цього автомобіль позивача отримав механічні
пошкодження.
Зазначене підтверджується довідкою ВДАІ ГУМ Дніпровського РУ ГУ
МВС України в м. Києві без зазначення номера і дати,
адміністративним матеріалом № 3-1040/04р. Дніпровського
районного суду м. Києва відносно Богдана М.А.; належним чином
засвідченими ксерокопіями свідоцтва серії КІС № 367248 від
08.09.1998 про реєстрацію автомобіля МАЗ-504В, реєстраційний
№ 03674 КА за відповідачем, та наказом відповідача від
03.06.2003 № 33-00 про прийняття Богдана М.А. на постійну роботу
водієм даного автомобіля; свідоцтвом серії КІС № 747611 від
24.12.2002 про реєстрацію автомобіля Renault Clio Symbol,
реєстраційний № 42452 КА за позивачем.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.02.2004
у справі № 3-1040/1 на підставі ст. 124 КпАП Богдана М.А.
притягнуто до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу
в сумі 34 грн.
При визначенні розміру збитків, які були завдані позивачу ВАТ
“Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних споруд”
суд керувався звітом від 04.04.2004, наданого оцінювачем
Суліменко В.В. –посвідчення СПК АК № 097621 від 28.04.2001,
свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів від
28.08.2002 № 2316, виданого Фондом державного майна України.
Згідно з цим посвідченням Суліменко В.В. має право здійснювати
оцінку майна та майнових прав за напрямком: оцінка
автотранспортних засобів. Зазначений звіт був підготовлений на
замовлення Представництва “Полфарма” С.А. ЗФ” (а.с.6).
Проте судовими інстанціями не був взятий до уваги Акт № 3/12
Висновок спеціаліста - автотоварознавця, незалежного експерта
Скутельника Ф.А. від 12.03.2005 щодо визначення вартості
матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу.
Цей висновок був підготовлений на замовлення відповідача.
Дослідження цього акту, як доказу у справі, судовими інстанціями
не проводилось.
В акті зазначається, що позивач відмовився надати пошкоджений
автомобіль для огляду, в зв’язку з чим експертний висновок
готувався за звітом, підготовленим оцінювачем Суліменко В.В.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Проте зазначене свідчить про невиконання позивачем цих вимог
процесуального закону.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені
судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі
на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 13.01.2005 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2005 у
справі № 18/2 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.