ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 35/145-05(47/06-04)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Грека Б.М.
Стратієнко Л.В.
з участю представників:
позивача: Гривняк В.М.
відповідача: Куделко І.М.
прокуратури: Головатюк Л.Д.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні державного підприємства “Завод
касаційну скаргу ім. В.О. Малишева”
на рішення господарського суду Харківської
області від 19.07.2005 р.
та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 13.09.2005 р.
у справі № 35/145-05
за позовом прокурора Львівського гарнізону в
інтересах держави в особі державного
підприємства Міністерства оборони
України “Львівський бронетанковий
ремонтний завод”
До державного підприємства “Завод
ім. В.О. Малишева”
про стягнення 512 640 грн.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 р. прокурор в інтересах держави в особі військової
частини А –1565, правонаступником якої є державне підприємство
“Львівський бронетанковий ремонтний завод”, звернувся в
господарський суд Харківської області з позовом до державного
підприємства “Завод ім. В.О. Малишева” про стягнення 512 640
грн.
Прокурор зазначав, що на підставі договору № 305 від 04.11.2002
р. військова частина А - 1565 поставила відповідачу два
комплекси 1030М вартістю 320 400 грн. кожний та модулі і блоки
для комплексу 1030М вартістю 192 240 грн., проте в порушення
умов договору відповідач здійснив за вказаним договором лише
передоплату вказаної продукції у розмірі 320 400 грн., а решту
вартості - 512 640 грн. не сплатив до теперішнього часу.
Посилаючись на ст. ст. 161, 212, 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
просив
стягнути вказану заборгованість.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
поставлена продукція була неналежної якості та частково
некомплектна, а тому відповідно до п. 6.2 договору, яким
передбачено остаточний розрахунок протягом 10 днів з моменту
підписання акту прийому –передачі продукції за кількістю і
якістю, у нього не виникло зобов’язань щодо остаточного
розрахунку з позивачем, оскільки такий акт не складався.
В подальшому прокурор збільшив позовні вимоги та просив основний
борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 622 344,96 грн., 3%
річних у сумі 30 758,4 грн., пеню у розмірі 46 650,24 грн., а
всього –699 753,6 грн.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Харківської області від 19.07.2005
р. (суддя Швед Е.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 13.09.2005 р. (головуючий –
Демченко В.О., судді – Такмаков Ю.В., Пушай В.І.), позов
задоволено частково.
Стягнуто з державного підприємства “Завод ім. В.О. Малишева” на
користь державного підприємства Міністерства оборони України
“Львівський бронетанковий завод” 512 640 грн. основного боргу,
51264 грн. держмита на користь держави та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій
частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить постановлені у справі судові
рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, між
сторонами 04.11.2002 р. було укладено договір № 305-1573 ДП,
згідно якого позивач зобов’язався поставити та передати у
власність відповідача продукцію –3 комплекси 1030М вартістю 320
400 грн. кожний, всього на суму 961 200 грн., а відповідач
–прийняти товар та оплатити його на умовах пунктів 6.1, 6.2
договору, тобто шляхом перерахунку передоплати 50% від загальної
суми договору на розрахунковий рахунок позивача, остаточно
розрахуватись протягом 10 днів після підписання акту
приймання-передачі продукції.
Судом правильно визначена правова природа договору як договору
поставки.
В порушення умов договору 26.11.2002 р. платіжним дорученням
№ 6544 відповідач перерахував позивачу передоплату лише за 2
комплекси в сумі 320 400 грн.
У зв’язку з цим позивач, відповідно до ст. 171 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
здійснив поставку лише 2 комплексів –29.11.2002 р.
за накладною № 505 та актом приймання-передачі № 1 та 18.02.2003
р. за накладною № 55, оскільки його зобов’язанню з поставки 3
комплексів 1030М передувало зобов’язання відповідача оплатити
50% їх вартості.
В подальшому на підставі рекламаційного акту відповідача
комплекс, поставлений 29.11.2002 р. був замінений на інший, що
підтверджується актом приймання-передачі № 2 від 27.12.2002 р.
На підставі листа відповідача від 07.05.2003 р. № 092-1/30
позивач поставив 12.05.2003 р. модулі та блоки комплексу 1030М
за накладною № 175 та актом приймання- передачі № 3 на суму 192
240 грн.
Проте, відповідач остаточний розрахунок за отриману продукцію не
здійснив.
Відповідно до ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк,
відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких
вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння
зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків,
передбачених законом.
Аналогічні положення містяться в ст. ст. 526, 525 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Згідно ст. 245 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, 712 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за
договором поставки покупець зобов’язується прийняти товар і
сплатити за нього певну грошову суму.
Посилання відповідача на те, що отримана продукція була
неякісною, акт приймання продукції за якістю не був оформлений,
а тому у нього відсутній обов’язок здійснити остаточний
розрахунок з позивачем, правильно не взяті судом до уваги,
оскільки згідно чинної на час одержання ним продукції ст. 248 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі поставки продукції більш низької якості,
ніж вимагається стандартом, затвердженими технічними умовами чи
зразком, він зобов’язаний був відмовитися від прийняття і оплати
продукції, і вимагати повернення внесеної ним суми, або вимагати
від позивача усунення недоліків продукції у місці знаходження
продукції або усунути їх своїми засобами за рахунок позивача,
проте відповідач прийняв поставлену продукцію і використав
отриману продукцію за її цільовим призначенням, а тому суд
прийшов до правильного висновку про те, що позивач прийняв
продукцію за якістю, проте відмовився від належного оформлення
акту про прийняття продукції за якістю.
За таких обставин рішення суду, яким з відповідача стягнуто
заборгованість за поставлену продукцію в сумі 512 640 грн. є
законним і обгрунтованим.
З висновками місцевого господарського суду правильно погодився і
суд апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і
підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не
вбачається.
Разом з тим при стягненні з відповідача державного мита у
розмірі 51 264 грн. суд не врахував, що згідно ст. 49 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
воно підлягало стягненню з відповідача у
розмірі, який був встановлений підпунктом “а” пункту 2 ст. 3
Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
у редакції на час подання позовної заяви –23.12.2003 р., тобто у
розмірі 1700 грн., а тому рішення в частині стягнення державного
мита необхідно змінити, зменшивши його розмір до 1700 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України
“Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
відповідачу необхідно повернути
зайво сплачене держмито за подачу касаційної скарги у розмірі
1713,2 грн.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства “Завод ім. В.О.
Малишева” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 19.07.2005
р. в частині стягнення з державного підприємства “Завод ім. В.О.
Малишева” до державного бюджету державного мита змінити,
зменшивши його розмір з 51 264 грн. до 1700 грн. (однієї тисячі
семисот грн.).
В решті рішення господарського суду Харківської області від
19.07.2005 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 13.09.2005 р. у справі за № 35/145-05
залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області видати
відповідний наказ.
Повернути державному підприємству “Завод ім. В.О. Малишева”
1713,2 грн.(одну тисячу сімсот тринадцять грн. 20 коп. ) зайво
сплаченого державного мита за подачу касаційної скарги.
Видати довідку.