ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 47/18
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого М.Остапенка,
суддів: Є.Борденюк, В.Харченка,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями “Чиста Вода”
на постанову від 22.09.2005 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 47/18
за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями “Чиста Вода”
до ТОВ “РАСТРАН”
про стягнення 358 943,60 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача Бойко Р.В (дов. від 20.10.2005 року)
відповідача Дубровінська І.Ю. (дов. від 17.11.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Чиста Вода” звернулося з позовом про стягнення з ТОВ
“РАСТРАН” 358 943,60 грн., перерахованих відповідачу на
виконання умов договору підряду № 01 від 22.07.2003 для
здійснення робіт щодо реконструкції та ремонту виробничого цеху,
що знаходиться у с. Мила Київської області по вул. Комарова,
23-б, згідно з проектно-кошторисною документацією і календарним
планом робіт.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані
зобов'язання за договором, роботи позивачу не здані, будь-які
матеріали і конструкції, передбачені договором не поставлені.
Такі обставини змусили позивача розірвати договір підряду та
укласти договір з іншою організацією, а саме ПП “Матара”, яке
належним чином виконало аналогічні роботи. які не виконав
відповідач.
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.05.2005 (суддя С.
Станік) позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що 20.07.2003 між сторонами у
справі підписаний протокол про наміри щодо укладення договору
підряду, який укладений 23.07.2003 за № 01 на здійснення робіт
щодо реконструкції та ремонту виробничого цеху.
Відповідач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання за завданням
позивача (замовника) на свій ризик з використанням своїх
матеріалів виконати реконструкцію та ремонт виробничого цеху у
строки, встановлені календарним планом робіт (додаток № 1 до
договору), який було узгоджено сторонами та затверджено і
підписано першими посадовими особами підприємств.
Позивач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити виконану
роботу за її договірною ціною згідно з проектно - кошторисною
документацією поетапно, а саме:
-30% передоплата;
-50% поетапна виплата, яка проводиться по факту виконання
конкретних робіт після підписання актів приймання - передачі;
-та 20% - кінцевий розрахунок після прийняття об'єкта в
експлуатацію.
На виконання п. 2. 1. договору підряду сторонами складений
попередній зведений кошторис, яким визначений перелік робіт та
їх вартість. Попередній зведений кошторис підписаний першими
посадовими особами підприємств та завірений печатками.
Позивачем перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 358
943,60 грн., як передоплата.
Листом № 645-10/03 від 10.10.2003, у зв'язку зі зміною бюджету
ремонту виробничого приміщення та неможливістю подальшого
фінансування робіт, позивач повідомив відповідача про намір
розірвати договірні відносини.
Відповідач листом № 20 від 14.10.2003 погодився розірвати
договірні відносини з позивачем. 01.10.2004 позивач надіслав
відповідачу лист-вимогу про повернення у семиденний термін 358
943,60 грн., у зв'язку з фактичним невиконанням робіт за
договором та розірванням договірних відносин у двосторонньому
порядку, яка (вимога) залишена відповідачем без задоволення.
Позивач уклав договір підряду від 27.10.2003 № 27-03 з іншим
підприємством, а саме ПП “Матара”, яке виконало роботи, які не
виконав відповідач, що підтверджується актами виконаних робіт.
Відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували
виконання ним робіт за договором та спрямування одержаних від
позивача коштів на виконання цих робіт.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.09.2005 (колегія суддів: Б.Отрюх, А. Верховець, А.Тищенко)
рішення у справі скасоване, у позові відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що пропозиція позивача про
розірвання договору підряду базується на фактичній зміні бюджету
ремонту, наслідком якої є неможливість подальшого фінансування
робіт, а тому для визначення якості та приймання виконаних робіт
позивач пропонує сторонам призначити уповноважених осіб для
формування приймальної комісії.
Відповідач надає згоду на розірвання договору підряду за умови
прийняття позивачем (замовником) виконаних робіт протягом п'яти
днів з моменту передачі йому актів приймання-здачі робіт.
Зважаючи на відсутність доказів про узгодження сторонами актів
виконаних робіт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про
те, що договір підряду не розірваний.
Виконання відповідачем робіт, передбачених умовами договору
підряду підтверджується також укладеними договорами субпідряду
та даними витрат, відображеними у податкових деклараціях.
Так як договір підряду, укладений між сторонами у справі не був
розірваний у порядку, визначеному чинним законодавством,
виконані відповідачем роботи не прийняті позивачем, позивач не
вправі був укладати новий договір підряду з іншим
підприємством. що дає підстави для відмови у позові про
повернення попередньої оплати.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на
неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваної
постанови норм права. Зокрема, положеннями ст. 347 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачене право замовника,
відмовитися від договору, якщо під час виконання роботи стане
очевидним, що вона не буде виконана належним чином. Зазначена
обставина стала підставою позову про стягнення збитків у розмірі
попередньої оплати.
Пунктом 9.3. договору обумовлене право замовника розірвати
договір у випадку втрати можливості фінансування виконаних
робіт; договір є розірваним з моменту направлення повідомлення
(п. 9.6 договору).
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що рішення та постанова у справі підлягають до
скасування, а справу слід направити на новий розгляд.
Зобов’язання за договором, як права та обов'язки однієї сторони
кореспондуються з правами та обов'язками іншої сторони (ст. 151
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Виписане умовами договору підряду право замовника розірвати
договір підряду кореспондується з припиненням обов'язку
виконавця продовжувати виконання роботи та його правом на
отримання оплати за виконану роботу (обов'язок замовника її
оплатити).
Отже, припинення договору за пропозицією однієї із сторін без
обов'язкової умови надання згоди іншою стороною, можливе лише на
майбутнє і не припиняє обов'язку сторони виконати певну дію, що
кореспондується з правом вимагати такого виконання іншою
стороною.
Зважаючи на те, що розірвання договору підряду та позовна вимога
про відшкодування збитків не пов'язані між собою правовими
підставами, спір у справі підлягає розгляду за оцінкою судами
виконання сторонами зобов'язань на момент фактичного припинення
договору за правилами глави 18 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ з іноземними інвестиціями “Чиста Вода”
задовольнити частково.
Рішення від 25.05.2005 року суду м. Києва, постанову від
22.09.2005 Київського апеляційного суду у справі № 47/18
скасувати.
Справу передати до господарського суду м. Києва на новий
розгляд.