ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 2/165
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Муравйова О.В.,
суддів: Полянського А.Г.,
Рогач Л.І.,
розглянула
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Югтранзитсервіс”
на рішення Господарського суду Кіровоградської області
від 23.09.05
у справі № 2/165
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Югтранзитсервіс”
до Приватного підприємства “Європа Плюс”
Про стягнення 309600 грн. збитків т розірвання договору від
24.09.04
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Кузьменко Т.Л. –дов. № 15/04-02 від 15.04.05;
- відповідача: Акуліна Л.О. –дов. від 20.05.05,
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 17.11.05 було оголошено перерву до 01.12.05
для виготовлення та оголошення вступної та резолютивної частин
постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою
відповідальністю “Югтранзитсервіс” звернулось з позовом про
стягнення з Приватного підприємства “Європа Плюс” на свою
користь збитків в сумі 309600 грн., як неодержаного прибутку в
зв'язку з невиконання відповідачем умов договору зберігання від
24.09.04р. Заявою від 08.08.05р., що наявна в матеріалах справи
(а.с. 96), позивач просить також розірвати договір
відповідального зберігання № 5 від 24.09.04, укладений між
Товариством з обмеженою відповідальністю “Югтранзитсервіс” та
Приватним підприємством “Європа Плюс”.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області (суддя
Деревінська Л.В.) від 23.09.05 в задоволенні позову відмовлено.
Мотивоване рішення вимогами ст. 188 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, недоведеністю позивачем факту звернення до
відповідача з пропозицією про розірвання договору, недоведеністю
наявності збитків, як неодержаного прибутку, не доведено
протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між
шкодою і протиправною поведінкою.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Кіровоградської
області, Товариство з обмеженою відповідальністю
“Югтранзитсервіс” звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення
місцевим господарським судом, під час прийняття спірного
рішення, норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з
чим, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та
прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
У відзиві на скаргу відповідач повністю заперечує підстави
скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області
та просить рішення залишити без змін, а скаргу позивача –без
задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення представників сторін, суддю-доповідача,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Так, 24.09.2004р. між сторонами укладено договір N 5 та додатки
до нього на відповідальне збереження 500 тонн ячменю в
приміщеннях відповідача.
Згідно п.п. 2.1.,2.2., 4.2., 4.3. договору, позивач повинен
звільнити складське приміщення, надане для збереження майна
відповідачем, після закінчення строку дії договору, якщо не буде
досягнуто згоди для його продовження. В випадку пошкодження,
нестачі чи повної відсутності оплаченого товару, відповідач
повинен відшкодувати позивачеві його повну вартість. Зміна та
розірвання договору можливе лише за згодою сторін. Дострокове
розірвання договору можливе при явному погіршенні технічного і
санітарного стану приміщення з вини позивача. Строк дії договору
становить 1 рік з моменту його підписання, тобто до 24.09.2005р.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2004р. постачальник –ПП
“Вік-Арт” передав покупцеві ТОВ “Югтранзитсервіс” для збереження
приватним підприємством “Європа Плюс” 480 тон ячменю фуражного,
який за якістю відповідає ДСТУ 3769-98, що підтверджено
трьохстороннім актом приймання-передачі.
16.12.2004р. позивач звернувся з вимогою до відповідача видати
йому зданий на збереження ячмінь в кількості 480 тон, або
відшкодувати його повну вартість.
Відповідач не передав майно на першу вимогу поклажедавця -
позивача по справі, чим порушив вимоги ст. 953 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Отже, за твердженням позивача, на підставі ст. 611 та 615 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
позивач
вимагає розірвання договору та відшкодування збитків в сумі
309600 грн., як неодержаного прибутку від неможливості продати
ячмінь в кількості 480 тон компанії “Сільверстоун Коммерс ЛТД”
Лондон, з якою укладено договір купівлі-продажу від 03.12.2004р.
За умовами вказаного договору, поставка 480 тон ячменю покупцю,
як вірно встановив суд першої інстанції, повинна бути проведена
на умовах EXW франко-елеватор ПП “Європа Плюс” в період з
10.12.2004р. по 10.01.2005р. по ціні 645 грн. за тону на
загальну суму 309600 грн.
Вказану суму 309600 грн., як неодержаного прибутку позивач
просить стягнути з відповідача та достроково розірвати договір
збереження від 24.09.2004р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
Господарський суд Кіровоградської області цілком вірно відмовив
позивачу в задоволенні такого позову.
Так, відповідно до ст. 611, 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, в разі
порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені
договором або законом, зокрема:... розірвання договору,...
відшкодування збитків....боржник, який порушив виконання
зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується
кредитором. При визначенні неодержаних доходів враховуються
заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно ст. 936, 951, 953 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, за договором
зберігання одна сторона /зберігач/ зобов'язується зберігати річ,
яка передана їй другою стороною /поклажедавцем/ і повернути її
поклажедавцеві у схоронності на першу його вимогу, навіть якщо
строк її зберігання не закінчився.
Збитки, завдані поклажедавцеві втратою /нестачею/ або
пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати
/нестачі/ речі –в розмірі її вартості; у разі пошкодження речі -
у розмірі суми, на яку знизилась її вартість.
Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, аналіз умов договору
та вимог ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який регулює відносини, що
випливають із договорів зберігання, свідчить про відсутність
обов'язку зберігача відшкодовувати позивачеві збитки в вигляді
неодержаного прибутку.
З пояснень позивача, які додані до справи (а.с. 72, 96 –97),
вбачається, що позивач розцінював збитки саме як неотриманий
прибуток. Відтак, твердження позивача в касаційній скарзі про
неправомірність кваліфікації судом реальних збитків як
неодержаного прибутку, є безпідставним.
Також безпідставні твердження заявника касаційної скарги про
порушення судами статей 13, 41, 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статті 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки саме
існування судових рішень в справі свідчить, що право позивача на
судовий захист обмежено будь-яким чином не було.
Як вбачається зі змісту положень статті 188 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, сторона договору, яка вважає за
необхідне, зокрема, розірвати договір, повинна надіслати
пропозиції про це другій стороні за договором. У разі, якщо
сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі
неодержання відповіді у встановлений двадцятиденний строк з
врахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право
передати спір на вирішення суду.
В матеріалах справи відсутнє звернення позивача до відповідача з
пропозицією розірвати договір зберігання від 24.09.2004р.
Отже, з огляду на умови п.п. 4.2. та 4.3. договору, які
передбачають зміну та розірвання договору лише за згодою сторін
та при відповідних умовах, у позивача відсутні підстави
звернення до суду з позовом про розірвання договору зберігання N
5 від 24.09.2004р.
Підстави для зміни та розірвання договору наведені в статтях
651, 652 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. В обґрунтування правових вимог
позивач, в порушення п. 5 статті 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
посилається на ці норми законодавства, що свідчить про
безпідставність позовних вимог в цій частині.
За таких підстав, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що місцевим господарським судом було
повно та всебічно досліджено матеріали справи, надано їм належну
правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, що дає підстави для
залишення його без змін.
Враховуючи вищенаведене, касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С ТА НО В И Л А:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Югтранзитсервіс” залишити без задоволення.
Рішення від 23.09.05 Господарського суду Кіровоградської області
по справі № 2/165 залишити без змін.