ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 17/289
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула
касаційну скаргу закритого акціонерного товариства
“Макіївкокс” (далі Товариство)
на рішення господарського суду Донецької області
від 20.09.05
у справі № 17/289
господарського суду Донецької області
за позовом Товариства
До товариства з обмеженою відповідальністю
“Лемтранс” (далі ТОВ “Лемтранс”)
Про стягнення 29 363,20 грн.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: не з’явилися;
- відповідача: не з’явилися.
Ухвалою від 28.10.05 колегії суддів Вищого господарського суду
України касаційна скарга Товариства № 07-2663 від 03.10.05 була
прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 01.12.05.
Відповідна ухвала суду направлена сторонам у справі в
установленому порядку.
У судове засідання 01.12.05 сторони по справі не з’явилися, у
зв’язку з чим повний текст постанови Вищого господарського суду
України направляється сторонам в установленому порядку.
Рішенням від 20.09.05 господарського суду Донецької області
(суддя Татенко В.М.) у задоволенні позовних вимог Товариства
відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою в якій просить рішення від 20.09.05 скасувати, та
прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства
задовольнити, стягнути з ТОВ “Лемтранс” 29 363,20 грн.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржене рішення не
відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо законності та обгрунтованості, повноти та
об’єктивності аналізу фактичних обставин, а також суперечить
судовій практиці. Зокрема, Товариство вказує на порушення норм
процесуального права, а саме: ст.ст. 22, 84, 85, 86
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
також п. 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України
“Про судове рішення” № 02-5/422 від 10.12.96 ( v_422800-96 ) (v_422800-96)
.
ТОВ “Лемтранс” у своєму відзиві на касаційну скаргу щодо доводів
скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв’язку з чим
просить рішення від 20.09.05 господарського суду Донецької
області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства без
задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на
касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як встановлено попередньою судовою інстанцією на підставі
матеріалів справи, за період з 31.01.05 по 28.02.05 ТОВ
“Лемтранс”, на підставі укладеного між сто ронами договору
№ 174/04/293 від 20.04.04 “про організації перевезень вантажів у
власному (орендованому) рухомому склад” (далі Договір),
Товариству були надані відповідні послуги та виставлені для
оплати рахунки №№ 302051286 від 24.02.05 та 30305576 від
28.02.05 на загальну суму 57 232,46 грн., у тому числі ТОВ
“Лемтранс” пред'явило Товариству до оплати вартість плати за
користування вагонами на суму 44 916,51 грн. (без урахування ПДВ
20%), зазначену суму Товариство оплатило у по вному обсязі.
Матеріалами справи встановлено, що на думку Товариства (з
посиланням на наданий до позову розрахунок), ТОВ “Лемтранс” суму
вартості плати за користування вагонами за згаданий період у
розмірі 29 363,20 грн. отримав без достатніх на то підстав,
оскільки в порушення п. 3.3 Договору ним були у односторон ньому
порядку застосовані до Товариства завищені ставки плати за
користуван ня вагонами.
Приймаючи рішення по суті справи суд першої інстанції врахував,
що пунктом 2.1.3 Договору передбачено, що ТОВ “Лемтранс”
щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, який настає за місяцем
надання послуг, надає Товариству рахунки за надані послуги й
звіти експедитора про виконання доручень Товариства. При цьому
встановлено, що звіт експедитора за лютий 2005 року був вчасно
наданий ТОВ “Лемтранс” і підпи саний Товариством без заперечень.
На підставі вказаного звіту експедитора місцевий суд прийшов до
висновку, що Товариство роботи ТОВ “Лемтранс” у тому чи слі й у
спірній сумі прийняло без заперечень.
Крім того, місцевий суд врахував, що актом звірки взаємних
розрахунків станом на 01.03.05, який також було підписано
сторонами без зауважень, Товариство погодилося із оплаченою
сумою вартості наданих йому послуг, у тому числі й спірної суми:
вартість плати за користування вагонами була нарахована ТОВ
“Лемтранс” відповідно до підписаних Товариством та залізницею
відомостей плати за користування ва гонами за лютий 2005 року. В
подальшому заперечення з боку Товариства щодо нарахованої суми
до ТОВ “Лемтранс” не надходили.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, обов’язок доказування законодавчо покладено на
сторони.
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судочинство у господарських судах
здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які
беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення
поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що доказами у справі є будь-які
фактичні дані, на підставі яких господарський суд. у
встановленому законом порядку, встановлює наявність чи
відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
бере до уваги, що всупереч вимог ст. 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Товариством не було
надано до суду доказів на підтвердження обгрунтованості своїх
вимог, у зв’язку з чим фактично не доведено підставність
позовних вимог.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також
враховує, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, право господарського суду
оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом. Ніякі докази не мають для господарського суду
заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною
фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої
вимоги або заперечення, для господарського суду не є
обов'язковим.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги,
що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою
інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а
також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка
доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку
про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за
внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до
компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку
судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та
встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза
межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про
неможливість задоволення касаційної скарги.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що до початку розгляду справи від Товариства надійшло
клопотання № 07-3249 від 16.11.05 про припинення провадження у
справі у зв’язку з тим, що спір між сторонами вже врегульовано
мирним шляхом.
Всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказів укладення мирової угоди між
сторонами до суду касаційної інстанції подано не було, не
досліджувалися вони також в попередніх судових інстанціях.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу,
що відповідно до п. 4 ст. 111-9 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція має право
припинити провадження у справі лише за умови якщо за
результатами розгляду касаційної скарги повністю або частково
скасовано рішення першої інстанції та постанова апеляційної
інстанції.
Розділом ХХІ1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачено право суду касаційної інстанції
припиняти провадження у справі за відсутністю предмету спору,
таке право законодавчо передбачено лише для суду першої
інстанції (п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Водночас, статтею 111-6 вказаного розділу передбачена можливість
звернення скаржника до суду касаційної інстанції з відмовою від
касаційної скарги, проте скаржник у клопотанні № 07-3249 від
16.11.05 просить саме припинити провадження по справі та
розглядати справу без представника Товариства, а отже питання
про відмову від касаційної скарги у даному випадку не ставиться.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку про відмову у клопотанні Товариства
про припинення провадження у справі.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судом першої інстанції було повно та
всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи,
надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає
підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Макіївкокс”
залишити без задоволення.
Рішення від 20.09.05 господарського суду Донецької області у
справі
№ 17/289 господарського суду Донецької області залишити без
змін.