ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.12.2005 Справа N 152/11-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Дерепи В.І.,
суддів Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства “Рокитнянська продовольча
компанія”
На рішення господарського суду Київської області від
10.11.2004 року та постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від
09.09.2005 року
у справі № 152/11-04
за позовом комунального підприємства “Виробниче управління
житлово-комунального господарства смт. Рокитне”
До відкритого акціонерного товариства “Рокитнянська
продовольча компанія”
Про стягнення 25 505,36 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача –Жижко О.М.
відповідача –Куришко І.І., Іллінський О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Київської області від 10.11.2004
року (суддя Л.Мальована), залишеним без змін постановою
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від
9.09.2005 року (судді А.Рибченко, С.Рудченко, В.Швець) позов
задоволено частково, стягнуто з відповідача 20 885,28 грн.
вартості наданих послуг водопостачання. В частині стягнення пені
в позові відмовлено.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство “Рокитнянська
продовольча компанія”, не погоджуючись з прийнятими по справі
судовими актами, просить їх скасувати, посилаючись на
неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
правильність застосування господарським судом Київської області
та Київським міжобласним апеляційним господарським судом норм
матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, між сторонами був
укладений договір від 2003 року за № 27 про надання послуг на
водовідведення, відповідно до умов якого позивач зобов’язався
надавати відповідачу послуги водовідведення, а відповідач
зобов’язався сплачувати вартість наданих йому послуг, проте
сторони надали примірники договору різні за змістом щодо тарифів
на послуги, що будуть надаватись.
За таких обставин суди обгрунтовано не взяли до уваги зазначені
договори та стягнули суму заборгованості. виходячи з обсягу та
вартості наданих послуг, визначених актами виконаних робіт.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, ( 435-15 ) (435-15)
інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв
ділового обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач протягом.03.–грудня 2003 року надавав відповідачу
послуги водовідведення, забезпечуючи відповідача водою та
приймаючи стічні води.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими
судами, відповідач за надані послуги за вказаний період
розрахувався частково в сумі 6 962,76 грн., і на момент
звернення до суду з позовом з позивачем на суму 20 885,28 грн.
не розрахувався.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з
відповідача 20 885,28 грн. вартості наданих послуг
водопостачання, та відмови в позові в частині стягнення пені у
зв’язку зі стягненням заборгованості не за умовами договору, а
за фактично надані послуги за актами виконаних робіт.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також
не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються
висновками судів.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені
господарським судом Київської області та Київським міжобласним
апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного
і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого
господарського суду про накладення на відповідача на підставі
пункту 5 статті 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
штрафу в розмірі 1
700 грн. за невиконання вимог суду, оскільки сторони виконали
вимоги суду щодо звірки розрахунків, надавши суду акт звірки
розрахунків з розбіжностями.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Рокитнянська продовольча компанія” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 10.11.2004
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 9.09.2005 року скасувати в частині
стягнення з відкритого акціонерного товариства “Рокитнянська
продовольча компанія” штрафу в розмірі 1 700 грн.
В решті рішення господарського суду Київської області від
10.11.2004 року та постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 9.09.2005 року у справі
№ 152/11-04 залишити без змін.